На Чернігівщині утримують собак древніх вікінгів

Олег Погоський

Цю породу називають лосиною собакою. Норвезького сірого ельгхунда вивели для полювання на скандинавського лося в умовах глибокого снігу. Породі щонайменше 6 тисячі років – собаки, які супроводжували вікінгів у їхніх пригодах і морських подорожах були попередниками елькхунда. В Україні ця порода – рідкість, а на Чернігівщині лосину лайку утримують в прикордонному з Білоруссю «Олександрівському мисливському господарстві».

Старший єгер мисливського господарства Олег Погоський характеризує цих лайок як міцних і потужних робочих собак. Недарма ж вікінги зі Скандинавії під час морських подорожей брали із собою їх давніх предків. Археологи знайшли кісткові залишки цих собак поруч із затонулими кораблями. Їх скелети датуються 4000-5000-х роками до нашої ери.

Норвезький сірий елькхунд – це компактний собака з квадратною формою тіла та гармонійними пропорціями. Його висота в холці зазвичай становить від 46 до 51 сантиметра, а вага – близько 20 кілограмів. Голова широка з округлим лобом та неглибоким переходом до морди, вуха стоячі, гострі та невеликі. Груди широкі та об'ємні, а спина міцна. Хвіст високо посаджений і закинутий на спину у формі кільця. Такі характеристики породі дає Вікіпедія. Але є й особливі риси, про які не пишуть.

«Незвичайна характеристика цих собак – це відсутність звичного для собак різкого запаху, – каже єгер. – Вони надзвичайно дисципліновані і мають високий інтелект. Звичайна лайка, як правило, не може всидіти в машині, а цей сидить, не бігає». 

Зате коли вже почує свободу, то норвезьку лайку не зупинити!

«У ході полювання ці собаки покладаються швидше на зір, а не на чуття, – каже мисливствознавець. – Вони люблять бігати і можуть продемонструвати спринтерські пробіжки з неймовірною швидкістю, залишаючи господаря далеко позаду! У приміщенні часто поводяться як розслаблені домосіди. Однак на відкритому повітрі вони перебувають у постійному пошуку об'єктів для переслідування. Якщо вже почалась погоня, то їх не стримати».

Щільна та густа шерсть норвезького елькхунда має м'який підшерсток.

«Вони добре почуваються взимку, – розповідає Олег Погоський, розчісуючи шерсть свого улюбленця Ольварта, якого лагідно називає Оліком. – Але влітку елькхунд страждає від спеки. Важко їм даються наші широти».

Ці собаки – природжені мисливці. Попри м’який характер та незначні розміри, собака може вистежити таку велику тварину, як лось, повідомивши про це господареві гавкотом, і утримувати тварину на місці до приходу мисливця зі рушницею.

Норвезькі сірі елькхунди також можуть використовуватися для рятувальних операцій та служби в рятувальних загонах, завдяки їхній спритності та інтелекту.

Джерело: сайт газети "Чернігівщина", Віталій Назаренко

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)