71-річний Михайло Астапенко на пенсії майструє фігури з дерева
343
0
Михайло Астапенко
71-річний Михайло Астапенко виріс і живе на Ріпкинщині — у лісовому краю. Обожнює природу і намагається її облагородити принаймні у своєму дворі й довкола нього. Його дерев'яні фігури дають привід усміхнутися, особливо зараз, коли самому майстрові дуже болить...
Михайло Павлович дуже скромний, тож за нього розказує дружина, 67-річна Ольга Миколаївна:
— Ми обоє з Олександрівки (колишнього Ріпкинського, нині Чернігівського району. — Авт.). У 1976 році одружилися, у 1977-му переїхали жити в Замглай (зараз селище входить до Ріпкинської громади. — Авт.).
Чоловік ні горілки не п'є, ні інших шкідливих звичок не має. Усе життя тяжко трудився: перед армією — на лісоповалі, після — на торфобрикетному заводі (сім років на болоті на тракторі, тоді 15 років пресувальником), а останніх п'ять років — на асфальтному заводі щебінь попогріб! Завжди був у передовиках, отримував грамоти. Загалом 38 літ стажу на важких роботах, а пенсія мізерна...
А ще Михайло все життя будує-будує!.. Спочатку — дім у рідному селі (тепер там живе його сестра), потім — у Замглаї. Жили ми попервах у кімнатці, років через десять отримали трикімнатну квартиру в старому будинку. Ремонтували її. А як син виріс і йшло діло до його одруження, взяли ділянку й почали на ній будуватися. Чоловік усе своїми руками як умів, так і робив. З інструментів — лише сокира та пилка. Син допомагав.
Вони будували, а я добувала гроші. Діти попідростали, на заводі зарплати не платили, іншої роботи не було... Попотягала я сумки в білоруський Гомель! За 12 років чого тільки не возила продавати!..
Нашу квартиру ми залишили синові, а самі перейшли у свою хату. Син зараз служить, із його сім'єю ми чекаємо на нього, молимося, щоб Господь уберіг! Дочка з родиною живе в Києві.
Михайло в 55 пішов на пенсію, не став залишатися працювати ще. Сказав: «Хочу спокійно ходити в ліс стільки, скільки заманеться, щоб мене ніхто не смикав». То оце і їздить зараз часто. Правда, нині в лісі інколи небезпечно — дрони літають... Буває, не пускаю його — та хто ж там слухається! Питаю: «Де ти був?» — віджартовується: «У Лесі» (тобто в лісі), а як у поле їздив, то каже: «У Полі», — сміється Ольга Миколаївна.
Навіть попри небезпеку чоловіка з лісу не витягнеш! Це в нього від батьків: вони були дуже трудолюбиві, мали годувати чотирьох дітей, тож постійно ходили в ліс на промисли. Ось і Михайло змалку любить природу, тихе полювання. Знає всі грибні місця. Стільки грибів назнаходив!
— Цього року білих майже не було, лиш одиниці траплялися. Зараз багато вологи, а треба б іще сонця, щоб хоч трохи прогрівало землю, — тут уже й сам Михайло Павлович долучається до улюбленої теми. — І то слава Богу, що хоч в опеньки, маслюки, піддубники, польські, рижики, зеленки. Днями знайшов і два великих боровики.
А ще на пенсії в Михайла з'явився час, щоб майструвати. З іншого боку нашого двору — пустир. Там було повно сміття. Оселившись тут, ми почали його прибирати. Насадили 16 видів дерев (вишні, абрикоси тощо). А у дворі в нас ростуть туї, ялівці. Дочка любить квіти, насаджує, коли приїжджає.
На пустирі ми постійно викошуємо велику територію. Чоловік туди дерев'яних грибків наробив, кабанчика з верби, півника. А якось я побачила в Інтернеті дерев'яних діда з бабою, йому показала. Михайло й повторив. Взули ми їх у чоботи. Діду наділи бриля, в руки вудку дали. Бабі хустку запнули. Люди про цю парочку жартують: «Миша і Оля сидять». Тим діду й бабі ось уже три роки, від часу фігурки потемніли. Хай уже перезимують, а по весні чоловік нових зробить.
Зараз йому не до того. Нещодавно поховали Михайлового племінника, братового сина Сергія Остапенка. І самого брата, Петра, вже немає з 2010-го. Один його син, Вадим, загинув на трасі під Києвом ще у 2003-му (ми навіть не знаємо, хто його збив машиною). А тут і з другим така біда. Прослужив наш Герой три роки, загинув 16 жовтня на Покровському напрямку. У який важкий час живемо!..
Любимо, щоб гарно було у дворі й біля нього, але нині нема настрою щось робити, руки опускаються... Михайло каже: «Аби тільки війна закінчилася — більше нічого не хочу!»
Джерело: газета "Гарт", Аліна Ковальова
Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш
Telegram.
