Максим Черненок будує біля Ялівщини житловий комплекс на 419 квартир з підземним паркінгом

Проект «Королівська гірка»

Таких регіональних ландшафтних парків, як «Ялівщина», в Україні всього два: один розташований у серці Чернігова, інший – у Львові. Їх унікальність полягає в тому, що вони знаходяться в межах міст. У цьому ж і їхня найбільша проблема, оскільки територія парків завжди були інтересом посягань забудовників. Тепер же у тому, що забудова частини регіонально-ландшафтного парку «Ялівщина» відбудеться, мало хто сумнівається.

Вочевидь, це питання найближчого часу. Законний поштовх для такої забудови у липні 2025 року надала Чернігівська обласна рада, затвердивши 41 голосом депутатів проект зонування РЛП, яким дозволила використання більшої частини «перлини» Чернігова в господарських цілях. При розробці проекту зонування чиновники з Чернігівської ОДА посилались на Генеральний план міста Чернігова, затверджений рішенням Чернігівської міської ради від 25 грудня 2003 року. І тут є важливий нюанс – обласні чиновники посилались на Генплан, у змісті якого «Ялівщини» немає, оскільки на той час РЛП «де-юре» не існувало.

Проти цього проекту виступала небайдужа наукова екологічна та історична громадськість, яка заявляла про ризики забудови Ялівщини у випадку його затвердження. Втім, незважаючи на незгоду науково-технічної ради, в Чернігівській обласній державній адміністрації таки «проштовхнули» сумнівне зонування на сесію. В результаті голосування 41 депутата зі 168,7 наявних гектарівзаповідна зона парку тепер займає площу всього 10 гектарів, тобто 5,9% від загальної площі парку. Зона регульованої рекреації становить 79,6 гектара (47,2%), зона стаціонарної рекреації – 3,6 га (2,1%), а от під господарську зону відвели аж 75,5 га (44,8%) площі. Тобто практично майже половина території регіонального ландшафтного парку – це господарська зона. Яке ж господарство буде розвивати дирекція РЛП на цій унікальній території і хто раніше публічно заявляв про плани забудувати «перлину» Чернігова?

Без врахування думки громадськості

Офіційною підставою для затвердження проекту зонування Регіонального ландшафтного парку «Ялівщина» стало рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року, який визнав протиправною бездіяльність Чернігівської обласної ради щодо незатвердження проекту зонування.

За словами голови обласної ради Олени Дмитренко, суд зобов’язав обласну раду затвердити проект зонування. Щоправда, з точки зору закону не зовсім зрозуміло, що означає оте «зобов’язав» – оскільки обласна рада є колегіальним органом, то змусити депутатів голосувати не може жоден із судів у цій країні. Зрештою, таке формулювання, вочевидь, є елементом великої кулуарної гри, яку, до слова, категорично відкидає громадськість. У квітні 2025 року внесення змін до проекту не підтримала науково-технічна рада, створена з представників громадськості. Та вже за місяць, за словами директора департаменту екології та природних ресурсів ОДА Олександра Лося, створили виробничу раду, вже без учасників науково-технічної ради та внесли всі зміни, які раніше не ухвалили. Таким чином чиновники з ОДА фактично проігнорували думку громадськості, а на розгляд сесії винесли спірний проект, який передбачає низку цілком реальних загроз забудови «перлини» Чернігова.

За словами голови громадської організації «Спілка захисту культурної спадщини» Ігоря Ігнатенка, Ялівщина є не просто зеленою зоною відпочинку. Адже лісопарк поєднує в собі унікальну екосистему лісу, цінні водно-болотні угіддя та комплекс археологічних пам’яток, що охоплює кілька тисячоліть історії. Тут збереглося городище та сім поселень від доби бронзи до Русі (ще одне – Стрижень-1 – майже повністю знищене або розкопане під будівництво), а поруч – річка Стрижень із давньою гідрографічною мережею.

Втім, замість того, щоб захищати і впорядковувати цей спадок, обласна влада дозволяє собі кулуарні кроки, які несуть пряму загрозу і природі, і культурі.

«Спроби змінити зонування Ялівщини без громадської участі – це не лише загроза довкіллю, а й порушення прав людини на доступ до екологічної інформації. Сьогодні в проектах забудовників фігурують лижний спуск з підйомником, пристроєм для штучного снігу, огорожами, доріжками і освітленням, бетонна набережна на березі Стрижню. Для реалізації цих ідей потрібне переведення частини охоронної заповідної зони у «господарську», що відкриває шлях до подальшої урбанізації. Частина ділянок вже потрапила до приватної власності попри те, що вони розташовані на території археологічних пам’яток, а це прямо заборонено законом», – говорить відомий історик, археолог та краєзнавець Ігор Ігнатенко.

«Вартість однієї сотки землі в Ялівщині – 2 тисячі доларів»

У Чернігівській ОДА намагаються виправдатись – мовляв, зонування Ялівщини, проти якого виступала науково-технічна рада при Чернігівській обласній державній адміністрації, було нібито змінене на прохання міських комунальних служб. З відповідними листами до Чернігівської ОДА вони дійсно звертались, але так і не змогли пояснити громадськості, навіщо відводити таку величезну кількість гектарів під господарські потреби. Через це їхні пропозиції громадськість відхилила. Розуміючи те, що через принципову позицію активних громадян не вдасться переступити, ті ж самі чиновники збираються в ОДА і, як зазначалося вище, вже без науково-технічної ради затверджують необхідний проект зонування. Його ж і виносять на сесію.

Начальник Чернігівської ОВА Вʼячеслав Чаус, намагаючись по закінченню сесії заспокоїти громадськість, в коментарі дослівно зазначав, що «... затверджені виключно ті зміни, які внесли комунальні підприємства міської ради – «Чернігівводоканал» і «АТП-2528». Суть у тому, щоб ці підприємства мали доступ до комунікацій в «Ялівщині» – щоб мали змогу чистити дощові каналізації й обслуговувати інженерні мережі. У межах своїх повноважень – не більше. І за поданням Управління архітектури та містобудування Чернігівської міськради до господарської зони віднесена асфальтована вулиця. Тут не йдеться про забудову...».

Як видно з оприлюднених документів, до Чауса дійсно звертались очільник КП «Чернігівводоканал» Сергій Малявко, керівник КП «АТП 2528» Руслан Волок та начальник управління містобудування та архітектури міської ради Сергій Калюжний. Вони просили визнати господарськими зонами ділянки Ялівщини, де знаходяться комунальні обʼєкти: артезіанські свердловини з інженерними мережами, зливова каналізація та заасфальтована дорога відповідно.

Активіст Руслан Волощук дивується спробам виправдання подібного зонування.

«Яке ж господарство буде розвивати дирекція РЛП на цій території, де кожна сотка землі має вартість 2000 доларів США? – риторично запитує він. – Чому я говорю про таку вартість? Бо живу поруч із Ялівщиною і маю на руках оцінку вартості моєї земельної ділянки».

Що ж ми маємо в результаті?

«Комунальні підприємства міської ради отримали можливість доступу до земель парку: «Водоканал» – для того, щоб робити склади піску і збільшити огородження біля артезіанських свердловин, більшість яких законсервували, – констатує Волощук. – «АТП-2528» отримало доступ до правого берега річки Стрижень для робіт по очистці стоків води у санітарній зоні річки (хоча це не їх робота, але за компанію), а управління архітектури, згідно їх листа, захотіло господарську зону біля асфальтної дороги, яка іде через лісопарк, і при цьому невідомо, якої ширини буде ця господарська зона. Мабуть, бізнесмени будуть будувати стоянку для фур – вона, ця стоянка, вже колись була на виробничому майданчику КП «Зеленбуд». Дивно, що вони нічого не просили. Підсумовуючи сказане, можна констатувати, що шановний голова ОВА знову не в темі і трошки «бреше», бо для нього все «окей» по цій ситуації з екосистемою Чернігова».

То кому вірити? Чиновникам чи активістам?

Схоже на те, що правду говорить науково-технічна громадськість, яка до останнього намагалась захистити РЛП від забудови. Ризики дійсно реальні, і ось чому! Згідно затвердженого проекту зонування Ялівщини загалом є чотири зони: господарська, заповідна, стаціонарної та регулярної рекреації. Найбільш охоронювана – заповідна зона, це 10 гектарів у центрі Ялівщини. У зоні регульованої рекреації заборонене будь-яке будівництво і вирубка лісу. У стаціонарній – заборонена будь-яка господарська діяльність, там мають бути лише об’єкти для обслуговування відвідувачів РЛП. А от у господарській зоні проводити роботи дозволено. Для цього необхідно дотримуватися вимог та обмежень, але отримувати окремий документ з оцінкою впливу таких робіт на довкілля не треба. Тобто майже на половині площі Яліщини можлива забудова.

Про плани забудувати Ялівщину писав нинішній радник Брижинського

Побоювання громадськості підтверджуються задокументованими планами одного з чернігівських забудовників Максима Черненка, опублікованими за його підписом 11 років тому у статті «Ялівщина без політики», що була надрукована у газеті «Чернігівські відомості» № 24(1212) від 11 червня 2014 року.

«Відповідно до Схеми перспективного розвитку туризму та Правил забудови та використання території м. Чернігова, лісопарк «Ялівщина» належить до туристичної зони. Туристичні зони – візитні картки міста. На їх території будуються готелі, формується інфраструктура обслуговування туристів, розваг, спорту, рекреації, благоустрою та реклами. В умовах зниження промислового потенціалу Чернігова туристична сфера має можливість знизити рівень безробіття серед мешканців нашого міста та суттєво поповнити місцевий бюджет та соціальні фонди. Тому згідно з вищезгаданими документами, на міську владу покладається обов'язок першочергового впорядкування туристичних зон, а також залучення інвестицій у туристичну інфраструктуру та розвиток туристичного бізнесу», – писав Максим Черненок.

Окремо в цій цитаті варто виділити речення про туристичні зони на території яких, за словами забудовника, «будуються готелі, формується інфраструктура обслуговування туристів, розваг, спорту, рекреації, благоустрою та реклами».

Йдемо далі!

Далі пан Черненок ділиться баченням того, яким саме чином має бути забудовано Ялівщину. Дослівно цитуємо: «Молодші жителі нашого міста, назвемо їх ліберали, бачать Ялівщину з розвиненою туристичною інфраструктурою. З освітленою пішохідною набережною вздовж правого берега річки Стрижень, стаціонарними закладами громадського харчування, велосипедними та кінними маршрутами, майданчиками для пікніків та відпочинку, фізкультурними та дитячими майданчиками, з освітленою та обладнаною підйомником для катання на лижах та санках «королівською» гіркою, обладнаними місцями для рибальства, пунктами прокату човнів та водних велосипедів, місць для занять альпінізмом та скелелазінням, мінізоопарком тощо. Ліберали, до яких відношу себе і я, усвідомлюють, що без приватних інвестицій створити у місті комфортне середовище неможливо. Більше того, інвесторів потрібно шукати та гарантувати захист їхніх інвестицій».

Тобто тут забудовник, який до того ж є місцевим депутатом та радником голови міської військової адміністрації Дмитра Брижинського, розписується в баченні забудови частини РЛП.

Максим Черненок ділиться і конкретними планами забудови: «Цікавий для Чернігова проект було запропоновано власниками тепличного господарства, яке розташоване на вул. Жуковського, 6 (район лісопарку Ялівщина) та займає територію понад 3 гектари. Так, на місці теплиць, гаражів, складських та виробничих приміщень вони готові побудувати туристичне містечко культурно-освітньої роботи, яке складалося б з двох частин - готельної та музейної. Готельна частина призначалася б для тимчасового проживання та відпочинку туристів з відповідною інфраструктурою (ресторан, конференц-зал, спа-салон, сувенірна крамниця тощо). За задумом інвесторів, у музейній частині передбачалося реконструювати будівлі та споруди, характерні для Чернігівщини у період ХVІІ-ХІХ століть…».

Елітний комплекс на пам’ятці археології

Забудовник не лише розписався у своїх планах щодо Ялівщини, але вже частково почав втілювати забудовні проекти на землях історико-культурної спадщини на протилежному від регіонально-ландшафтного парку правому березі Стрижня. Зокрема, навпроти однойменної гірки в лісопарку компанія «Денар Люкс» зводить багатоквартирний житловий комплекс. Кінцевими бенефіціарами фірми є Максим Черненок та його батько Петро Черненок.

23.10.2024 року забудовник отримав дозвіл на виконання будівельних робіт.

Виходячи з інформації, розміщеної на офіційному сайті компанії, житловий комплекс складатиметься з 419 обладнаних автономним опаленням квартир загальною площею більш ніж 30000 м.кв., підземного паркінгу площею 2700 м.кв. та 17 приміщень соціально-побутового призначення (магазини, заклади громадського харчування тощо) площею понад 1900 м.кв.

«Проектом передбачається якісний благоустрій прибудинкової та прилеглої до ЖК території. На самій Королівській гірці планується облаштування центру для занять зимовими видами спорту (гірські лижи, сноубордінг) та відпочинку громадян (тюбінгова та санна траси). На березі р. Стрижень планується будівництво елігів та причалу для плавзасобів, що дасть можливість займатись веслувальним спортом. ЖК «Королівська гірка» сполучатиметься з ЖК «Стрілецька набережна» пішохідною набережною та автомобільним проїздом з гостьовими паркувальними місцями», – йдеться в описі.

Першу чергу будівництва планують завершити у 2026 році. Вартість квартири стартує від одного мільйона гривень.

Звучить і виглядає красиво, але є один важливий нюанс будівництво відбувається на земельній ділянці, на якій знаходиться пам’ятка археології місцевого значення – поселення «Стрижень-1» з комплексу археологічних пам’яток урочища Ялівщина, ІІ-І тис. до н.е., ІІІ-V, ХІ-ХІІІ ст., охоронний №7727/3709-Чр, взятого на державний облік розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від 28.12.1998 № 856, наказом Міністерства культури України від 26.04.2013 № 364 занесене до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятка археології місцевого значення, в охоронній археологічній зоні № 2 м. Чернігова.

Згідно законодавства ця археологічна зона може перебувати виключно у державній власності. Дивно, але в профільному департаменті Чернігівської ОДА чомусь на цей факт закривають очі. А от правоохоронні органи – ні. Зі зміною керівництва у Чернігівській окружній прокуратурі зацікавились цією забудовою і виступили з позовом в інтересах держави, яким вимагають повернути земельну ділянку, яка належить ТОВ «Альянс міжрегіонального співробітництва», державі, а всі договори визнати недійсними. Ну що? Прецедент, як кажуть, є – побачимо, що на це скаже на це суддя Господарського суду Микола Фесюра.

Джерело: сайт газети "Чернігівщина", Віталій Назаренко

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)