На Чернігівщині попрощалися з чотирма захисниками

На Чернігівщині 4 травня попрощалися з чотирма захисниками України: Геннадієм Шляхтовим, Василем Молочком, Олександром Ручкою та Андрієм Власенком.

Про це повідомляють у Ніжинській та Менській міських радах і у Коропській селищній раді. Також інформацію надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.



Геннадій Шляхтов

Геннадій Олександрович Шляхтов народився 28 грудня 1977 року. Загинув військовий 13 березня 2025 року під час бойового завдання на Курщині. Попрощалися та поховали захисника у Ніжині.



Василь Молочко

Василь Павлович Молочко народився 3 січня 1969 року та проживав у селі Осьмаки на Менщині.

"З 11 лютого 2024 року воїна вважали зниклим безвісти після виконання складного бойового завдання в районі села Кліщіївка Бахмутського району Донецької області. Тривалий час залишалася надія, проте судовим рішенням від 12 грудня 2024 року факт смерті бійця встановили офіційно. Життя воїна обірвалося 11 лютого 2024 року під час ведення воєнних дій унаслідок особливих обставин", — пишуть у громаді

Попрощалися та поховали Василя Молочка у селі Осьмаки.



Олександр Ручка

Олександр Миколайович Ручка народився 14 грудня 1989 року. Проживав у селі Карильське на Коропщині. Закінчив місцеву школу.

"У шкільні роки дуже любив спорт, часто представляв рідну школу на змаганнях", — згадують про Олександра.

Після школи проходив строкову військову службу. Потім працював у Чернігові: трудився на будовах. Із 21 червня 2023 року захищав Україну у лавах ЗСУ, у складі 48-ї окремої артилерійської бригади. Був артилеристом, згодом – головним сержантом-командиром гармати артилерійського дивізіону. Воював на Запоріжжі, Харківщині, Сумщині, Донеччині.

"7 листопада 2025 року захисник загинув на околиці селища Микільське Куп'янського району Харківської області внаслідок прямого ворожого ураження FPV-дроном, коли їхав на позицію разом із побратимами. Двоє оборонців тоді вижили. А троє, на жаль, серед яких і Олександр, загинули", — пишуть у громаді.

Односельці пригадують – Олександр був веселий, компанійський, майже завжди з усмішкою. Його сестра Ірина розповіла, що брат із самого дитинства був роботящим – допомагав мамі по господарству, брав на себе відповідальність ще зовсім малим. Дуже рано пішов працювати на будівництво, їздив на заробітки, завжди старався зробити більше, ніж міг.

"Він дуже любив мотоцикли – це була його справжня пристрасть. Їх було так багато, і на них він об’їздив увесь район… Я завжди пам’ятатиму його таким – вільним, сильним і щасливим. Мама розповідала, як він в дитинстві няньчив мене, колисав, як сильно любив. І з роками нічого не змінилося… Ми залишалися такими ж близькими. Він завжди був поруч, завжди підтримував, завжди розумів", – поділилася спогадами про брата сестра, пишуть у громаді.

Попрощалися та поховали Олександра Ручку у селі Карильське.



Андрій Власенко

Андрій Віталійович Власенко народився 8 вересня 1977 року в селі Орликівка на Чернігівщині. Закінчив місцеву школу. Потім вивчився на електрогазозварника у Чернігівському ПТУ №10.

"Працював за професією на ЗАЗі — він був електрогазозварником від Бога. Одружився, мав трьох дітей", — згадують про Андрія Власенка його рідні, за інформацією Сергія Лаєвського.

24 лютого 2022 року чоловік добровольцем долучився до захисту України. Боронив Чернігів. Нагороджений медаллю "За оборону Чернігова" посмертно. Загинув захисник 23 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку. Попрощалися та поховали Андрія Власенка у Чернігові на кладовищі у Ялівщині.

Джерело: "Суспільне Чернігів"

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)