У Стольному чоловіка зв’язали скотчем і пограбували у власному домі під виглядом ТЦК

Юрій Саленик

— З третьої спроби до мене в хату злодюги потрапили, — присідає на ганку біля будинку 43-річний Юрій Саленик зі Стольного на Менщині. — Перші два рази приходили вночі. Стукали у двері та вікна. Боявся, не вийшов до них. Удень 8 березня двоє виламали двері та увірвалися в хату. Були в балаклавах та військовій формі. Видно тільки очі. Один весь час мовчав. Другий кричав і давав накази першому. Здоровенний такий, більший за мене.
Щосили вдарив мене в обличчя. Сказав другому: «Може, йому ногу прострелити?» Кажу: «За що?» Відповідає: «Просто так. Ми з ТЦК. Ти не став вчасно на облік. З тебе 30 тисяч гривень». Кажу: «Готівки зовсім немає». Один мене повалив на диван. Попросив в іншого скотч. Заламав руки, зв’язав їх позаду, і ноги скотчем скрутив.
Тоді забрали мій телефон. У додатку була прикріплена банківська картка. Запитали всі паролі. Коли виходили, попросив, щоб мене розв’язали. Чоловік узяв мій же ніж зі стола і ним перерізав скотч. І пішли.
У поліцію того дня не заявляв. Не думав, що будуть знімати гроші. Прийшов наступного дня в магазин, оплачую карткою. На терміналі пише: «Недостатньо коштів». Поїхав у Мену в банк та військкомат. Там сказали, що тцкашники у Стольному не були. Пішов у поліцію.

Юрій Саленик — уже колишній військовий. Списаний за станом здоров’я, з дитинства хворі ноги.

— Повістку вручили біля сільського магазину. Прослужив рік і два місяці. У стройбаті Третьої штурмової бригади. Рив окопи біля Торецька на Донеччині. Та бачив усе, — дістає з кишені куртки військовий квиток. — Списали у грудні торік. Гроші майже не витрачав, брав на цигарки. Усе зберігав на картці. Думав купити собі хату. Ця, у якій зараз живу, материної родички.

Правоохоронці затримали односельців Саленика — 19-річного Петра Любенка та 47-річного Феодосія Єрмака. У хаті старшого знайшли автомат АК-74, два пістолети, гранату з запалом і набої. Та 270 тисяч гривень.
Юрій показує виписку з «ПриватБанку». 9 березня, коли телефон уже був у грабіжників, на його рахунку було 385 тисяч 790 гривень 45 копійок.

— Федю останній раз у школі, мабуть, бачив. Понад 30 років тому. На обличчя навіть і не згадаю, який він зараз. Чув, що був судимий кілька разів. І за вбивство свого батька також. Працював охоронником у Дом­ницькому виправному центрі. А Петя… Ех, Петя! — махає рукою Юрій. — Сусідський хлопчина. Ріс же змалечку в мене на очах. З його батьками дружив 20 років. Воду в них раніше постійно брав. Батько його служить теж. Мати Люда, на три роки старша від мене, прибігала та просила заяву забрати. Петя був вхожий у мій дім. Іноді випивали. Давав йому телефон чи картку. Він постійно їздив на велосипеді в магазин по продукти, цигарки. Виходить, він і підмовив Єрмака обікрасти мене? За день до того, як вони прийшли до мене, насварив Петю. Брав у мене телефон, щоб поповнити. Їздив у магазин. Приїжджає, віддає телефон. А там два повідомлення з банку: мінус 2030 і мінус 2400. Запитую в Петі: «Куди ділися гроші?» Сказав: «Я не знімав». І більше нічого добитися не зміг. Скільки на картці було перед тим, як забрали злодії, не пам’ятаю.

— Як затримали бандюг?

— Поліція запросила відео з камер банкоматів. В одному Петя знімав гроші в балаклаві, в іншому — уже без. Показали мені, я його і впізнав одразу. Через пів години його і спільника затримали. Знімав Петя готівку в банкоматі в Мені. Усю, до останньої гривні. Як уже потім зрозумів, мовчав Петя. Розмовляв і бив мене Федя. Коли їх затримали, дізнався, що вони знюхалися давно. Крали в селі велосипеди та інше добро.

— Не пробачили Петі?

— Нізащо. Дай Боже мені дожити, коли він вийде на волю. Батько Петі ще давно казав: «Твій дім — тюрма». От він собі й заробив.

— Пенсію не оформили через списання?

— Ні. У мене всього 20 відсотків втрати працездатності. Казали, аби на МСЕК 25 відсотків написали, то була б пенсія. Посвідчення учасника бойових дій ще також не встиг оформити. Живу сам. Родини не маю. Батьки вже давно померли. Гроші й телефон і досі поліціянти не віддали. Сказали — речові докази. Не віддадуть, доки не буде вироку суду. Хліба тепер купити нема за що, город виорати. Боргів набрався, треба ж жити за щось. Добре, хоч сусіди трохи допомагають. Іван Рак хлібину приносить час від часу. Свиню зарізав, дав шмат м’яса з салом, його мати — консервацію. Галина Лісова зараз притягла мішок картоплі й ще один узимку, як з армії звільнився.

Петро Любенко та Феодосій Єрмак нині в Чернігівському СІЗО. Слідчі поліції під процесуальним керівництвом Корюківської окружної прокуратури розслідують кримінальне провадження за частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу «Розбій, вчинений в умовах воєнного стану». Зловмисникам загрожує до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Джерело: "Вісник Ч", Ольга Самсоненко, фото авторки

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)