Чернігівка Тетяна Баранова розмалювала свої вікна, біля яких вибухнув шахед

Тетяна Баранова з донькою Кірою

— Кажуть, на кожну негативну подію треба знаходити сім позитивних. От я і стала шукати, — посміхається 44-річна Тетяна Баранова, чернігівка — Взяла акрилові фарби і розмалювала осб-листи, якими забиті мої вікна. Спершу хотіла сердечка. А потім вирішила намалювати квіти в горщику. Написала «Дихай». Квіти — це повітря і життя.

26 квітня близько п’ятої ранку біля багатоповерхівки, де живе Тетяна, на проспекті Левка Лук’яненка в Чернігові розірвався шахед. Вибуховою хвилею вирвало двері та вікна. Постраждали храм Всіх святих Чернігівських УПЦ та «Хитринок».

— Сьогодні прибирала, і досі знаходжу дрібні уламки скла від вікон, — розповідає жінка. — Та й частини від шахеда ще висять на дереві.

Моя квартира на шостому поверсі, місто як на долоні. Як б’ють шахеди по околиці, чутно і видно. Будинок панельний. Іноді вдень з дітьми спускаємося на перший поверх і пересиджуємо обстріли в сусідки.

Тієї ночі, з суботи на неділю, теж було гучно навкруги. Чула неподалік три вибухи. Чи то збили, чи десь прилетіло. Було вже не до сну. Чую, десь близько знову деренчить шахед. Підхожу до вікна, дивлюся — летить у наш бік і знижується. Великий такий, розмах крил десь два метри. Пролітає повз церкву — і до мого будинку, прямо до мене. Був зовсім близько. Метрів за 15.

Доньці Кірі 12 років, сину Кирилу 17. Спали в одній кімнаті. Я кричу щосили, щоб діти прокидалися. Встигаю ступити крок і — страшенний вибух. Чоловік у цей час був у туалеті. Шахед зачепився за дерево і загорівся. Полум’я було вище будинку.

Дерево врятувало не тільки мою родину, а й багатьох сусідів. Припускаю, що шахед зачепився крилом. Його розвернуло вбік, в інше дерево. Вибухнув за п’ять мет­рів від будинку. Мабуть, янгол-охоронець, храм чи мої покійні батьки нас оберігають. Кілька разів мені снився віщий сон: шахед летить на наш будинок. Як снилося, так і сталося.

З ким не говорила з нашого будинку, я одна бачила, як летів шахед.

Дивом ніхто тоді не загинув. Щоправда, сусідка-пенсіонерка знизу стала після прильоту заїкатися.

Склом мені порізало ліву ногу. Коли бігли з Кірою, наступили на скло. Біль відчули і порізи побачили вже наступного дня, коли трохи відійшли. Доньчина нога довго не гоїлася, зверталася до хірурга. Рану почистили, бо потрапили дрібні уламки. Два дні ходила з паличкою. Чоловіка та сина, на щастя, не зачепило.

Коти Том і Болт злякалися і заховалися. Понад добу не виходили до нас. Чула потім, як люди також кіскали та шукали своїх улюбленців.

На цьому боці, де розірвався шахед, у багатьох людей спальні. Чула від сусідів, що вони дивом вижили. Хтось заночував у друзів чи батьків. Хтось у той момент встав у туалет чи його відкинуло вибуховою хвилею, а ліжко пробили уламки скла. У когось над головою пролетів телевізор. У когось вікна вціліли, але впала міжкімнатна стіна.

Найбільше постраждали перші поверхи. У сусідів броньовані двері вилетіли. У мене побилися стакани в шафі. Хоча дверцята були закриті. Цікаво і з вазами. На вікні стояли дві. Нова, з тонкого скла, і стара, подарована ще моєю бабусею, з товстого. Розбилася стара, хоча вікно з того боку встояло. А нова ваза вціліла біля розбитого скла.

— Наступного дня у своєму ліжку знайшла уламок скла. У вигляді трикутника, — каже Кіра. — П’ять з половиною сантиметрів шириною та десь 15 сантиметрів довжиною.

— Які виплати вже отримали?

— У нашій квартирі вибило двоє вікон. Ще одне — у батьківській квартирі. Батьки жили на одному поверсі, по сусідству. Подали на «єВідновлення» в «Дію», чекаємо. Написали, щоб чекали комісію. І від сусідів чула, що поки відповіді немає.

Від міста допомога лише тисяча гривень. Я за батьківську отримала, чоловік — ні. Бо він у квартирі не прописаний, хоча є власником. Прописаний в іншій. Порахували, щоб ці три вікна зробити, — у кухні і два великі зі спалень — треба близько 120 тисяч гривень. Обдзвонила кілька благодійних фондів. Сказали, що зараз вікна не ставлять.

Два тижні минуло. Перші три ночі не могла заснути. І досі перед очима той шахед. Як виє тривога, мене аж трусить. Сиджу на заспокійливих. Донька так само хвилюється і дивиться у вікно. Боїться спати.

Про приліт і вибиті вікна зняла відео. Розмістила в себе на сторінці у фейс­буку. Відео переглянуло близько 140 тисяч людей. І навіть у Росію залетіло. Якась росіянка написала коментар: «Что вас не устраивает? Вы же сами хотели воевать до последнего украинца». Відповіла їй кількома «гарними» словами. Подивилася її сторінку — жіночка з Москви.

Джерело: сайт газети "Вість", Ольга Самсоненко 

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)