Вчителька з Чернігова посіла четверте місце на конкурсі «Вчитель року-2026»

Анастасія Носко

40-річна Анастасія Носко, вчителька початкових класів чернігівської гімназії №2, уперше взяла участь у всеукраїнському конкурсі «Вчитель року-2026». Й одразу стала одним з його головних відкриттів. А коли подавала документи, навіть не думала, що дійде до фіналу.

— Мені здавалося, що після першого етапу я вилечу. Коли нас зібрали на вебінар і я побачила людей з величезним досвідом роботи саме в початковій школі, щиро не розуміла, що я там роблю, — згадує Анастасія Володимирівна.

Втім, уже після першого етапу конкурсу вона опинилася на першому місці рейтингу.

— Я тоді подумала: ну все, це межа моїх можливостей. Але потім виявилося, що ні, — усміхається вчителька.

Анастасія Носко працює в освіті близько 20 років. Спочатку була вихователькою, потім вихователькою-методисткою в дитсадку. Перейшла до школи. П’ять років вчителька початкових класів.

На конкурсі «Вчитель року» Анастасія Носко показувала методики STEM-освіти, які активно використовує на своїх уроках. Її підхід — не про заучування правил, а про дослідження, практику й право на помилку.

— STEM-освіта — це навчання через практичну діяльність. Тут поєднуються наука, технології, інженерія та математика. Але найголовніше — діти вчаться мислити, аналізувати й працювати в команді, — пояснює вона.

Під час уроків висувають гіпотези, сперечаються, шукають рішення та перевіряють їх на практиці.

— Готовий результат я ніколи дітям не показую. Вони самі доводять або спростовують теорії, — розповідає Анастасія Володимирівна. — Ми дозволяємо собі помилятися. І діти знають: помилка — це не завжди страшно. Іноді саме вона приводить до дуже цікавих відкриттів.

Одним з проєктів, який вона представляла під час фіналу конкурсу, стала звичайна, на перший погляд, термочашка (зберігає температуру напою). Учні створювали її взимку під час відключень світла.

— Було холодно, вимикали світло, і ми з дітьми шукали вихід з ситуації. З підручних матеріалів робили термочашки. Це про реальне життя, — каже вчителька. — Ми не досліджуємо космос чи щось далеке від дитини. Починаємо з того, що поруч, — пояснює Анастасія Володимирівна.

Її перший випуск зараз навчається в п’ятому класі, однак зв’язок з вчителькою діти не втратили.

— Для мене найбільший показник того, що я на своєму місці, — це те, що діти досі прибігають до мене на перервах. Телефонують батьки. На вулиці учні біжать обійматися. І це щиро, — говорить Анастасія Носко.

Фінал конкурсу «Вчитель року-2026» освітяни проводили в Ужгороді. Поки Анастасія Володимирівна була далеко від дому, її п’ятикласники разом з першачками щодня записували їй відеозвернення.

— Вони надсилали мені 19-20 відео щодня. Розповідали, як справи, як вони вболівають. Першокласники після мого повернення казали: «Ви вже нікуди не поїдете?» Для мене це дуже цінно, — ділиться вчителька.

Під час конкурсу треба було провести відкритий урок. Не у своєму класі і навіть не у своїй школі.

— Коли цей урок закінчився і я сказала дітям: «Дякую», одна дівчинка встала і каже: «Шкода, що таких уроків більше ніколи не буде». Для мене це, мабуть, найважливіші слова, — згадує Анастасія Носко.

Інший випадок був під час обласного етапу конкурсу.

— На відкритому уроці в киїнській школі був хлопчик, який постійно ставив мені провокативні питання. Я вже думала: «Боже, що ж це таке?» А на перерві він підійшов і сказав: «Це був найкращий урок у моєму житті. Можна я вас обійму?» І тоді до мене побігли всі діти, — усміхається Анастасія Носко.

Цьогоріч на всеукраїнському конкурсі «Вчитель року-2026» вона посіла четверте місце в номінації «Вчителі початкових класів». Відстала від переможців лише на чотири бали.

Прізвище Носко в Чернігові дуже відоме. Тому запитала:

— Микола Носко, колишній ректор педуніверситету, ваш родич? Хто він вам?

— Я невістка, — посміхнулася Анастасія Володимирівна.

У Миколи Олексійовича є племінник Роман.

Джерело: сайт газети "Вість", Наталія Медведева

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)