У п’ятиповерхівці в Корюківці розвалилися сходи. Коли їх відремонтують

До журналістів звернулися мешканці багатоквартирного будинку в Корюківці, по провулку Бульварному, 10. Вони принесли листа з підписами жителів цілого під’їзду, в якому звертаються до керівництва ЖЕКу з проханням відремонтувати сходи, якими ходять щодня.

Суть проблеми

Домовляємося про зустріч з мешканцями під’їзду № 1 і незабаром я йду до них. Поспілкуватися з журналістом вийшли пенсіонери. Декотрі з них пересуваються з паличками, мають інвалідність, страждають на онкологію.

Доля об’єднала цих людей в одному спільному домі, де й проблеми спільні, й радості. А скарга їхня стосується високих сходів, які давно потребують ремонту. З одного боку є поручень, за який тримаються старенькі та попри вік і хвороби дістаються на вулицю. На східцях бетон викришився, на одній половині — повністю. Неслухняні ноги мешканців чіпляються за металеві кріплення.

Люди кажуть, що взимку, коли сніг і лід, їхня «дорога життя» стає для багатьох узагалі недоступною.

Що розповіли корюківчани

Жителі під’їзду № 1, де 15 квартир, розповіли, що їхньому будинку вже сорок років. За цей період ніхто його не ремонтував, але всередині досить охайно.

Та з часом стали непридатними вхідні двері. Торік ЖЕК поставив нові, металічні, з кодовим замком. У своєму листі люди дякують працівникам комунального підприємства за це, проте й зазначають, що ті досі не закінчили процес — не зробили відкосів. А над тамбуром протікає невеликий дашок, який теж потрібно полагодити.

Двері й справді акуратні. Та під ними всередині дірка, по боках — піна. І в маленькому тамбурі мокрі плями, бо протікає дах над ним, зокрема біля електропроводки.

Мешканці з приводу цих проблем уже зверталися в ЖЕК торік на початку червня. Їм сказали, що немає кому ремонтувати. А ще, мовляв, у їхньому під’їзді живе злісний боржник, який не сплачує за комунальні послуги. Отож нехай спочатку розрахується, тоді й ремонтуватимемо.

І справді, в будинку є така людина. Чоловік отой мешкає з дружиною, й вони роками не сплачують за компослуги. Їм відрізали світло, воду. Потім якось за світло ті розрахувалися — увімкнули, проте й досі сидять без води та каналізації. Натомість опалення є, хоч і за нього господарі відмовляються сплачувати.

І що тут можуть вдіяти сусіди? Однозначно, в таких питаннях треба розбиратися тим, хто наділений більшими повноваженнями.

Пані Ольга, якій 68 років, поскаржилася, що взимку упала на розвалених сходах, сильно забилася, довго шкутильгала. А 65-річна пані Людмила додає, що жителі багато не просять — зробити до холодів безпечними сходи, хоча б так, як біля під’їзду № 2.

Пан Василь, якому 80 років, переконаний, що коли бракує працівників, то можна й найняти когось.

«Ми ж немалі кошти сплачуємо житловій конторі. Хтось — 250 гривень, а я, наприклад, — 400. А з вересня будемо ще більше, он уже й оголошення про це повісили», — каже чоловік.

Він, до речі, попри тяжку недугу сам доглядає чималу клумбу під вікнами будинку. Саме зараз вона радує перехожих яскравими осінніми квітами. А навпроти під’їзду облаштував невеличкий куточок для відпочинку: поставив дві лавочки, посадив квіти, самшит.

І хоч лавки треба б трішки підправити, бо похилилися, та все ж краще, ніж тут стоятимуть і пихкатимуть газами чиїсь автівки.

Звісно, такого ошатного куточка, як біля сусідньої п’ятиповерхівки, пенсіонерам першого під’їзду не подужати. Та вони дуже раді за сусідів, де дружина загиблого захисника власним коштом створила гарне місце відпочинку для дітей і дорослих — з гойдалками, лавочками, пісочницею та навіть батутом.

Але наші співрозмовники й своїми двома лавочками задоволені, часто на них відпочивають у холодочку.

Що сказали в ЖЕК

Начальник Корюківської ЖЕК Дмитро Логвиненко на моє прохання прокоментувати ситуацію відповів, що знає про проблеми у першому під’їзді будинку № 10 по провулку Бульварному.

— Коли вперше до мене звернулися його мешканці, то називали дві основні проблеми: ремонт дверей і лагодження сходів. Я пояснив, що одразу все зробити не можемо — щось одне. Вони вибрали заміну дверей. Торік ми їх і замінили. Довести все до ладу не змогли з об’єктивних причин. Та саме зараз працює людина, котра робить відкоси одразу на кількох таких дверях. До кінця серпня відкоси зробимо й у цьому під’їзді. І про сходи обов’язково подбаємо. Якщо все буде добре, то відремонтуємо протягом вересня. Проте й людям слід пам’ятати, що посипати їх сіллю взимку не можна, бо від того бетон перетворюється на порох. Треба берегти.

Післяслово

Коли я, хто все життя прожив у власному будинку, поверталася в редакцію, то весь час розмірковувала: чи хотіла б жити у багатоповерхівці?

З одного боку — трохи легше у квартирі. Не треба косити траву, розчищати сніг, ремонтувати під’їзд. З другого — коли багато власників в одному домі, то чи вдасться людям об’єднатися й належно турбуватися про спільне житло? Не смітити, не псувати, не плювати насіння біля лавочки, не галасувати, доглядати квітник і не забруднювати все навколо собачим лайном.

А ще ж є й значно вагоміші справи. Наприклад, безпека. Бо якщо в якійсь квартирі несправна електрична проводка, є проблеми з газом чи водогінні труби проржавіли — усім буде непереливки.

Ніяка геніальна ідея до мене так і не навідалася. Мабуть, де жити — особиста справа кожного. Проте впевнена, як жити — для спільного дому тема теж спільна.

Сумно кивала мені услід вітами з дашка над сходами одинока берізка, котра з якогось дива теж забажала оселитися в будинку № 10 по провулку Бульварному. Чи надовго вона туди забралася? Певно, це таки залежить від жеківців…

Джерело: газета «Маяк», Ірина Гайова

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)