4 пожежі, перебудова та руйнування: історія Миколаївської церкви в Ічні

Історія Миколаївської церкви – це не лише історія окремої сакральної споруди. Це частина історії самої Ічні, її топографії, архітектури, духовного життя та людської пам’яті.

Територія, де нині розташована пожежна частина, належить до історичної частини Ічні. У минулому ця місцевість знаходилася за межами земляного замку – у передмісті. Саме тут розміщувалася садиба князя Корибута-Вишневецького з палацом та мальовничим садом. Пізніше на цій території було кладовище двох приходів Ічні.

За часів князя ця місцевість мала назву Корибутівщина. Побутувала й інша назва – «нещасливе місце». Її пов’язували з тим, що жоден із господарів не міг надовго тут оселитися та облаштувати своє життя.

Важливою пам’яткою цієї місцевості був Миколаївський храм, історія якого сягає початку XVIII століття. Перший храм Святого Миколая був заснований 15 серпня 1701 року. За переказами, кошти на його будівництво, бажаючи спокутувати свої гріхи, пожертвували жителі Ніжина Василь Іванович Ревтюх та його дружина Анастасія.

Храму судилося пережити чимало випробувань. Читири великі пожежі спустошували центральну частину міста, однак щоразу вогонь оминав Миколаївський храм. У 1879 році Миколаївський храм було перебудовано. У цей період звели кам’яну дзвіницю, яка стала невід’ємною частиною храмового комплексу. Саме ця споруда, переживши численні історичні потрясіння, збереглася до наших днів.

Напередодні Другої світової війни храм було зруйновано. Частину цегли використали для спорудження приміщення пожежної частини, а решту розібрали та використали для господарських потреб місцеві жителі. Так поступово зникла одна з архітектурних пам’яток Ічні, яка понад два століття була частиною духовного та громадського життя міста.

Сьогодні збережена частина кам’яної дзвіниці є одним із небагатьох матеріальних свідчень існування Миколаївського храму. Його залишки нагадують про час, коли на цьому місці височів храм. Можна лише уявити, якою величною була ця споруда: куполи, що здіймалися над містом, лунав церковний передзвін, а навколо нього вирувало життя кількох поколінь ічнянців.

Це пам’ять про людей, які тут жили, молилися, працювали, любили й залишали після себе частинку власної історії. Бо в кожній цеглині – слід людської руки, у кожному камені – відлуння минулого.

А поки ми пам’ятаємо – Свято-Миколаївський храм продовжує жити. Жити у старій цеглі. У збереженій дзвіниці. У спогадах. У музейних розповідях. І в нашому прагненні берегти те, що залишилося від минулого!

04.09.2026 року був встановлений купол на дзвіницю Миколаївської церкви.

Джерело: газета «Трудова слава», Олексій Гацура

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)