275 історій безвісти зниклих і загиблих захисників: у Чернігові представили фотовиставку «Ми не народжені для війни»

21 вересня у Чернігівському обласному художньому музеї імені Галагана представили одноденну фотовиставку «Ми не народжені для війни». Вона присвячена військовим із різних областей України, які служили у 82-й окремій десантно-штурмовій бригаді.

Про це повідомила кореспондентка Суспільного, яка була присутня на заході.

Як розповіла співкоординаторка об'єднання родин безвісти зниклих, полонених та полеглих військовослужбовців «Завжди перші 82-га ОДШБр» Світлана Шуст, цією виставкою вони хочуть привернути увагу до проблем десантно-штурмових військ.

«На жаль, так складається доля, що десантно-штурмові війська мають мінімальну кількість військовослужбовців зі статусом "полонений". Більшість із них — безвісти зниклі, і, як по факту виявляється, вони повертаються по репатріації. Ми хотіли показати, що наші хлопці не були народжені для війни, вони не обирали таку професію. Вони, як і всі люди, які живуть зараз вдома, цивільним життям, мали мрії, працювали».

Надія Біла пригадує момент прощання із сином Юрієм у червні 2025 року. Чоловік жив у Чернігові, у листопаді 2023 року долучився до 82-ї бригади.

«Одні кісточки й череп був, більше нічого не було. Ну я все одно погладила череп, тому що я його стригла і завжди по голові гладила. Я хоч в останній раз, хоч і волосиків немає, але погладжу. Він спочатку був безвісти зниклий 13 січня 2024 року. 7 січня 2025 року росіяни його тіло передали по репатріації».

Історія Юрія — одна із 275, представлених на фотовиставці. На колажах — військові з різних областей України: їхні фото до війни та під час неї. А також листи родин.

Світлана Казьмірук та її син Вадим — із міста Бар, що на Вінниччині. До ЗСУ він пішов добровольцем, брав участь у звільненні Харківщини, воював на Донеччині. Після навчання у Німеччині та проходження сержантських курсів чоловік став бійцем 82-ї бригади, був командиром відділення. У серпні 2023-го Вадим Казьмірук зник безвісти поблизу села Вербове Запорізької області. У березні 2025-го його загибель підтвердила ДНК-експертиза. Світлана розповідає: весь час, коли шукала сина, її підтримувала спільнота матерів та дружин 82-ї бригади.

«Ситуація дуже важка була. Частина тіла повернулась по репатріації в Харкові, друга частина була в Кривому Розі. Я збирала його по всій Україні. Отакий шлях я проходила з дівчатами. Я не можу їх залишити. І от кожна виставка, я мушу їхати, я мушу бачити оці обличчя і давати собі слово, що ми маємо повернути кожного».

Зі слів Світлани Шуст, вперше цю виставку показали у березні 2025-го в Італії, потім було декілька виставок у Києві, Чернівцях, Одесі, Львові. Цьогоріч — у Польщі, а потім в Україні: Львові, Луцьку, Хмельницькому, Івано-Франківську. Чернігів — це 15-те місто за цей час.

«На що ми завжди радимо звернути увагу — це напрямки, де зникли наші хлопці. Завжди тепер відкриваємо Google і читаємо, які завдання 82-га бригада в цей період виконувала на цьому напрямку. Ми розуміємо, які вони робили прориви, які вони робили подвиги».

Начальник секції цивільно-військового співробітництва штабу військової частини Артур Забора говорить: їхня бригада постійно виконує завдання на гарячих напрямках.

«Це Курськ, Вовчанськ, Донецьк, двічі на Запорізькому напрямку. 2023-2024 роки — це було Запоріжжя: Вербове, Роботине. Тут не вся кількість. Це кількість тільки тих родин, які виявили бажання. Розказати про це публічно. Вони це все роблять власним коштом. Ми приїхали сюди для того, щоб їх підтримати в цьому. І поспілкуватись з родинами, надати інформацію та просто побути разом з ними».



Джерело: "Суспільне Чернігів"

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)