Гриби допомогли купити морозильну камеру й автопричіп: історія грибниці з Чернігівщини

Марина Коваленко

Марині 38. За фахом — масажистка, за неофіційним статусом — місцева лідерка тихого полювання: більше, ніж вона, в Березні (на Менщині), де мешкає, грибів не збирає ніхто.

— Моя бабуся (жила в Малому Дирчині на Городнянщині) і батько були ще ті грибники. І мене заразили, — усміхається Марина.

Найкраща пора року для неї — коли настає грибний сезон.

— Тоді й безкоштовно не поїду ні на Мальдіви, ні на Гаваї. Тільки ліс. Коли є гриби, він пахне по-особливому.

Під стать їй — чоловік Геннадій і наймолодша (12-річна) дочка Олександра (дві старші живуть у Чернігові). По гриби вони, як правило, їдуть утрьох. «Полюють» не дуже далеко від Березни та сусідньої Сахнівки, де живе Маринина мама.

Рекордний трофей (за один раз) минулого року — 988 білих! У лісах тоді було сухо — за щастя було знайти трохи маслюків чи сироїжок. Тож коли Марина виставила фотографію в Інтернет, багато хто обурювався: «Навіщо хизуєшся — хіба не видно, що фотомонтаж?» Інші кепкували: «Що, усім селом збирали?» Треті стверджували: на знімку — карпатські гриби. І тільки ті, для кого Маринині лісові трофеї — не дивина, переконували, що все без обману, «бо гриби самі за нею ходять».

— Коли вони є, днювала б і ночувала б у лісі.

— Хіба не втомливо? — питаю.

— Втома не відчувається, бо отримую шалений адреналін. Від того, як із моху стирчать грибні шапочки або коли на невеликій галявині їх стільки, що боязно ступати. Траплялося по 60 на одному місці! Просто голова обертом.

Найвдалішим днем цьогорічного сезону було друге жовтня. Як завжди, поїхали в ліс автівкою (у них «Джилі МК», Марина — водій із 20-річним стажем).

— Утрьох зібрали 14 кошиків. 805 грибів! Виключно білих. Росли буквально один на одному.

— Були серед них гіганти?

— Були. Найбільший заважив 1420 грамів. Дочка каже: «Давайте жити в цьому лісі». У мене було схоже бажання — якби мала можливість, я б його приватизувала, — сміється Марина.

— Серед вас трьох немає змагання, хто більше набере?

— У кого скільки в кошику, ми не рахуємо. Але чий гриб, можемо посперечатися: того, хто перший побачив, чи того, хто перший до нього добіг. Недарма ж кажуть, що в лісі немає родичів — тільки конкуренти.

Для себе стільки грибів, як вони збирають, не треба. Марина вже багато намаринувала, насушила для продажу. Продає їх і свіжими. У неї вже давно сформована клієнтська база — замовники часто не дають довезти гриби до чернігівського базару: розбирають на місці. Ціна на свіжі — залежно від розміру і товарного вигляду — від 100 до 500 грн за кіло. Непоганий додатковий заробіток.

Цікавлюсь, що купили на «грибні» гроші.

— Морозильну камеру, автопричіп, багато чого в хату. Частина грошей пішла на «Джилі».

— Інші, крім білих, теж берете?

— На початку сезону, коли грибів було небагато, брали. Потім — тільки білі.

— Мабуть, вони й Вам найбільше смакують?

— Не вгадали. Найбільше я люблю зеленки в огірковому розсолі. Часто готуємо гриби-парасольки в клярі. Це особлива смакота.

— Вас часто просять показати козирні грибні місця?

— Постійно запитують: «Ну де ти їх знаходиш?» А я кажу: «У лісі, в лісі темному, де ходить хитрий лис», — усміхається.

Декого з друзів, родичів Марина брала із собою на тихе полювання. І хоч без трофеїв ніхто не залишився, багато грибів вона знайшла на тих же самих місцях одразу після того, як її гості обнишпорили там, здавалося, кожен горбочок.

— Не боязно, що можна наштовхнутися на вибухонебезпечні предмети?

— Найбільше я боюся змій. Недавно йду галявиною — на деревах різнокольорове листя: красиво. Нахилилася по гриб, а там гадюка. Ще мить — і впилася б мені в руку. Я дуже злякалася.

— А вночі гриби не сняться?

— Ще й як сняться! Я їх беру, а вони все є і є!

— Дехто каже, що багато грибів — до голоду.

— Який голод? Картоплі в людей повні погреби. І крім них, є ще чималі запаси. Тим більше, що її в нас приймають усього по 7 гривень за кіло, тож багато хто притримує урожай до підвищення ціни. Консервації всі назакривали. Грибів не має тільки ледачий. Це — крім домашнього господарства (у них із чоловіком — свині, кролі, птиця. — Авт.). Голод не страшний. Страшна війна. Тому дуже хочеться, щоб багато грибів було не до голоду, а до миру.

Джерело: газета «Гарт», Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)