Де поховати домашнього улюбленця?

Нещодавно кіт одного з наших колег перейшов у наступне зі своїх дев’яти життів, а господарю залишив проблему: що робити з тільцем?
З питанням захоронення чотириногих улюбленців принаймні раз зустрічався практично кожен з чернігівців. Що й казати, для більшості людей домашні тваринки стають справжніми членами родини. І провести їх в останню путь хочеться якось по-людськи. Але як і де? Викинути тіло друга на смітник — просто блюзнірство, але й поховати під вікном у клумбі — також якось негігієнічно. Що ж робити, намагалася я з’ясувати напередодні Всесвітнього дня захисту домашніх тварин. Відповідь, скажу одразу, невтішна: що хочеш!

Хто відповідальний? Як завжди, ніхто!

Начальник управління ЖКГ Вадим Антошин уперто називає ритуал прощання із домашніми улюбленцями утилізацією трупів і запевняє, що механізм розроблений і навіть пропонувався на розгляд минулої сесії міськради. Але ухвалити його депутати не могли — юридичний відділ дав негативний висновок усьому проекту змін до Правил благоустрою міста.

— Наша пропозиція дослівно звучить так: знищення трупів тварин проводиться шляхом спалювання із застосуванням спец-обладнання або поховання з дотриманням вимог санітарних правил. Зараз у місті ця проблема пущена повністю на самоплив. Ніхто нею не займається, ніхто про неї навіть не згадує. Якщо наші співробітники знаходять у місті на дорозі трупи тварин, то просто кидають їх до сміття. Коли працювала бригада виловлювання безпритульних тварин, їхні тіла КТП «2528» вивозило на скотомогильник у Масанах. Сьогодні й цього не робиться.
Справедливості заради варто сказати, що для власників домашніх тварин відсутність такої бригади — не велика втрата. Адже хто погодився б таким чином попрощатися з другом, який щодня зустрічав з роботи, стеріг капці й просто заспокійливо муркотів під боком.

Пропозиція комунальників, насправді, до діла. Але як вона буде реалізовуватися і головне — на які кошти, не знають, схоже, й вони самі. А яким таким вимогам санітарних правил має відповідати кладовище, нам з’ясувати не вдалося тим більше. Самостійні пошуки відповідних нормативних документів не дали результатів. А екологічна інспекція, санстанція і ветеринари лише перенаправляли один до одного.

— Цю тему коментувати не можу. В Чернігові просто нема спеціально відведеного для цих потреб місця, а тому коментувати нічого. Щодо вимог, то кладовище має бути поза межами населеного пункту, огороджене, без вільного доступу, — каже головний ветеринарний лікар міста Валентина Пономаренко.
У пошуках останнього пристанища для домашніх улюбленців я обдзвонила кінологічний клуб, клуб собаководів і всіх ветеринарів, які були в довіднику. Однозначної відповіді так і не отримала. Хтось радив викинути тільце покійного брата молодшого на смітник, хтось — зарити в найближчому парку. Але кілька «спеціальних» місцин все ж підказали.

Куди діватися?

Отож, опитавши всіх друзів, знайомих і колег, я дізналася про кілька самовільних, «нелегальних» місць захоронення домашніх улюбленців: біля гуртожитку політеху, біля кладовища в Ялівщині, у подусівському лісі й у березовому гаю на вул. Бєлова. Щоправда, зізнаюся одразу, побачити реально мені вдалося тільки одне.
Навіть маючи чіткі інструкції колеги, який нещодавно прощався тут зі своїм котом, я майже годину кружляла лісом біля гуртожитку технологічного університету. Виною всьому Інтернет! Глянувши там, як стрункими рядами вишикувалися хрести (навіщо, до речі, адже важко уявити, щоб хтось із покійних тварин був хрещений) і пам’ятники на спеціальних кладовищах в інших містах, я, каюся, очікувала побачити щось подібне і в нас. Насправді все виявилося скромніше. Прямо на схилі, трохи далі смітника, десятків два напіврозвалених горбиків, на деяких — квіти і навіть маленькі віночки з написами типу «Улюбленому другу від родини», деякі з табличками з кличками і датами, деякі огороджені парканом з гілочок, а на одній навіть висаджені живі квіти і стоїть тарілочка з водою. Словом, все як у людей — за якимись могилками доглядають і навіть, схоже, приходять відвідувати, за якимись — ні. Особливо вразила одна: великий насип, майже як для людини, масивний дубовий хрест із керамічною табличкою. На ній фото великого ротвейлера в медалях і напис: «Аяксу, кращому другу».

Чи допустимі ці могилки тут, всього за кілька десятків метрів від Десни? Чомусь мені здається, що не зовсім.
Скільки я не бродила навколо паркану кладовища в Ялівщині, а захоронень тварин так і не знайшла. На Подусівку і в березовий гай навіть не поїхала. Мені пояснили: кладовища серед лісу — не знаючи конкретного місця, не натрапиш. Хоча запевняли, що там чотирилапим стоять навіть цілі пам’ятники.

А могло б бути вигідно!

Очевидно, що проблему потрібно якось вирішувати. Хто має цим займатися? У міської влади до цього руки дійдуть ще не скоро — врешті-решт, є більш нагальні проблеми, які їй доводиться вирішувати. А от приватна ініціатива могла б врятувати ситуацію. У довіднику креативних ідей для заснування власного бізнесу організація крематорію і кладовища для домашніх тварин значиться ледь не як найуспішніший і найперспективніший проект. У кожній третій чернігівській родині живе пес, у кожній другій — кіт, я вже не кажу про хом’яків, папуг, морських свинок і решту пухнатих. А отже, сумний момент прощання доведеться хоча б раз пережити кожному. Тож, якби ціни були прийнятні для пересічних чернігівців, такий бізнес, впевнена, процвітав би! Приклад тому — перше приватне кладовище для тварин у Харкові, де похорони коштують від 100 до 1000 гривень. Залишається тільки чекати бажаючих заробити.

Ольга Чижова, тижневик «Чернігівські відомості» №92

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (5)