Збив школярку, зібрав уламки машини і втік з місця аварії

Страшна пригода сталася 11 квітня, увечері, на виїзді з райцентру Талалаївка, в напрямку села Липове. Півтори години скалічена непритомна 16-річна Вікторія Старун із села Скороходове, учениця 11 класу Липівської школи, пролежала на узбіччі дороги. Якийсь небайдужий перехожий викликав «швидку», чим врятував їй життя.

Тиждень у реанімації

Дівчина могла померти від больового шоку прямо на дорозі. Вікторію відразу поклали до реанімації. З'ясувалося, у неї роздроблений таз, зламана ліва нога, сильний струс головного мозку, перелом правої плечової кістки, садна на голові. Опритомніла Віка тільки на другий день. Шість днів талалаївські медики лікували школярку, стан її був нетранспортабельний. 18 квітня, зранку, машиною «швидкої допомоги» київської фірми «Борис» її перевезли до обласної лікарні. Поклали у травматологічне відділення. Там я її і знайшла. Бліда дівчина з посохлими губами. В одній нозі спиця, вивідний катетер для сечі. Через травми їй не можна ні сідати, ні повертатися на бік. Бідне дитя. Говорить повільно.

— Звідки ти йшла, як тебе збила машина?
— Не пам'ятаю, не знаю.
Їй важко говорити. Дівчина просить води. Складається враження, що вона пам'ятає все, що було до аварії, а що під час і після — ні.
— Де я? — питає у сусідів по палаті.
— У Чернігові, у лікарні.
— А мама, де мама? Жінки пояснюють, що пішла оформлятися, щоб лягти у палаті разом з донькою. Віці тепер потрібен цілодобовий догляд. Окрім мами, цього робити більше нікому. З рідних лише вона і молодша сестричка. Батько помер вісім років тому.

Біля ліжка дівчини два величезні ящики, повні медикаментів. В одному пляшечки з фізрозчином. Лікарі поодинці і по кілька чоловік відразу заходять дивитися на хвору. «Однозначно потрібна операція, доведеться залучати київських фахівців», — перемовляються між собою. Тим часом Віка на кілька хвилин поринає у сон. Потім просинається, певно, від болю, тихо стогне.

Пішла за хлібом...

Зморена, згорьована, до палати заходить мати Віки Катерина Іванівна. Їй лише 34 роки, та за цей тиждень, доки донька між життям і смертю, вона одразу постаршала.
— Катерина Іванівно, Віка не пам'ятає, що сталося того вечора.
— Десь о сьомій сіли ми вечеряти. А хліба немає. Я й кажу: «Діти, давайте поїмо з сухарями». А Віка в нас така, що без хліба їсти не буде. «Мамо, я сама за хлібом піду», — підхопилася. У нас у Скороходовому магазин уже був зачинений, а найближчий за два кілометри від нашого дому, у Талалаївці. З собою взяла мій мобільний, музику слухати дорогою. Минула година, а її все немає. Я не дуже спочатку хвилювалася, доньці довіряю. Якщо затримується, певно, у Талалаївці зайшла до моєї подружки Олі, в неї є комп'ютер, Інтернет. Вона любила заходити на свою сторінку. Ближче до опівночі я почала хвилюватися. Подзвонити дитині не можу, бо на її телефоні, який вона залишила вдома, ні копійки на рахунку. А номери мобільних усіх моїх знайомих і її друзів на тому телефоні, що вона взяла з собою. Вже не знала, що й думати, де її шукати. Аж о пів на другу ночі зателефонували з міліції: «Ваша дитина в лікарні».

Певно, Віка поверталася додому. Залишалося трохи більше півкілометра, як її збила машина. Щоб спасти дитину, о третій годині ночі підняли на ноги аптекарку, аби купити необхідні ліки (цілодобової аптеки у Талалаївці немає. — Авт). Через тяжкий стан доньки мене лише на 30 хвилин впустили до реанімації, подивитися на неї. Одне втішало, вона дихає.
Спасибі талалаївським лікарям. Вони дали частину наявних у них медикаментів. Та решту все ж довелося докуповувати. За тиждень лікування пішло три тисячі гривень. Скільки знадобиться ще, страшно й подумати. У четвер Віці робитимуть першу операцію. У неї роздроблений таз. Київський професор-нейрохірург буде складати кісточки таза і вживляти пластини. Вони коштують 14 тисяч гривень. Ногу покладуть на витяжку. В лікарні дочка пробуде щонайменше два місяці. Знімки, томографія, медикаменти — на все треба чималі гроші. А в нас у сім'ї які доходи? 830 гривень пенсії на Віку по втраті годувальника. Я мила посуд у Києві в ресторані, без оформлення. А тепер тієї роботи немає, бо мені треба день і ніч доглядати за хворою донькою.

— Перевозка «Борисом» до Чернігова, мабуть, недешева. Навіщо ж ви такі гроші викинули?
— То не я, а батьки того водія, що збив доньку, заплатили. Бо вони теж дуже переживають, аби Віка швидше одужала.
Дивилася я на матір і на дівчинку і думала: рука у лікаря не підніметься, щоб взяти у цієї бідної сім'ї хоч гривню як подяку. Та не можуть же лікарі з власних кишень оплатити весь курс лікування, реабілітації школярки, накупити їй вітамінів. Тому звертаюся до всіх небайдужих: закінчується страсний тиждень, але добрі справи робити ніколи не пізно. Допоможіть! Кошти можете особисто віддати матері, яка поряд з донькою у лікарні. Жінка збирається відкривати рахунок для збору коштів на лікування доньки. Дівчина не зможе піти ні на тестування, ні на випускний. Та найголовніше, щоб вона стала на ноги.
— Катерино Іванівно, вам не хотілося прибити водія?
— Хай відповідає по закону.

А що ж водій?

Як повідомив Сергій Борздий, інспектор сектора зв'язків з громадськістю облуправління ДАІ, слідчо-оперативна група та працівники ДАІ після повідомлення медиків відразу виїхали на місце події. Встановили модель та колір авто, що збило дівчину. За базами даних було зроблено вибірку всіх «Жигулів» 7-ої моделі, які зареєстровані в районі. Оперативні дії талалаївських інспекторів та їхніх колег з управління ДАІ області та співробітників з розшуку викраденого автотранспорту Ніжинського району дали результат. З'ясувалося, що в Талалаївці у двір одного з будинків уночі трактором затягували розбиту «сімку». Власник будинку пояснив, що авто вночі притяг його 33-річний син. Останнього знайшли вдома, на сусідній вулиці. Чоловік розповів, що того вечора хильнув чарку і поїхав шукати розваг у населеному пункті. І не помітив дівчину, яка йшла по узбіччю. Після наїзду на пішохода він не впорався з керуванням, і автомобіль, проїхавши трохи вперед, з'їхав з дороги у кущі.
Замість того, щоб надати допомогу дівчині та викликати «швидку», чоловік зібрав найбільші уламки авто і втік з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Правоохоронці з'ясували, що водій взагалі не мав права бути за кермом автомобіля. За станом здоров'я він має групу інвалідності (ліва рука не рухається), яку отримав після падіння з мотоцикла. Він керував однією рукою. Посвідчення водія у нього не було.
Проти Олександра Копача (того, хто керував машиною) міліцією порушена кримінальна справа за ст. 286 ч.2 (порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому). Автомобіль поставили на штрафмайданчик Талалаївської міліції.

— Олександр дуже переживає, — розповіла телефоном його мати Ніна Іванівна. — Катя, мати постраждалої дівчини, однокласниця Саші. Він навіть з дому не хоче виходити. Каже, соромно, всі дивляться на мене як на злочинця. У нього теж є донька, їй 12 років. Він і справді не бачив Віки, тільки, як розповідає, чув удар. А дівчина, певно, не чула, що позаду їде машина, йшла в навушниках, слухала музику. Недобре, що так вийшло. Ми молимося за здоров'я дівчини і, чим можемо, допомагаємо.


Мати біля ліжка доньки

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №16 (1302)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (6)