Про тих до кого приходить «білка»

Закінчилися затяжні зимові свята. І нарешті область помаленьку виходить із запою. Значить, багатьох відвідала «білка». Про неї і мова. Бухати часто і довго на Чернігівщині ще є кому. Хоча щороку багато п'яниць помирає.

Торік від отруєння алкоголем померло 211 осіб (у 2010-ому 266). Від отруєння сурогатом — відповідно 3 і 5 осіб (офіційні цифри, реальні можуть бути і більші. — Авт.). П'яниці тонуть, потрапляють під колеса авто і потягів, убивають одне одного. Та їх однак не меншає. Іду у відрядження у будь-яке село області. Зупиняюся, щоб розпитати дорогу до потрібної оселі, і завжди зустрічаю алкашів. Дев'ята ранку, а вони вже лика не в'яжуть. І — серед них багато жінок віком до 40 років.

Найбільше п’яниць у Корюківському районі

— Нині по області на обліку перебуває 18548 хворих на алкоголізм (по Чернігову — 5131), — розповідає Петро Седень, головний лікар облнаркодиспансеру. — Хоча реально їх значно більше.
Торік у порівнянні з 2010 роком стало менше нападів білої гарячки і алкогольних психозів.
У 2010-ому по області їх було 173, з них 20 — у жінок.
Це пов'язано з тим, що люди намагаються вживати якісніші спиртні напої. Делірій («білка») виникає лише на другій стадії алкоголізму. Тобто коли починаються запої. За офіційними даними, торік делірій був у 110 чоловіків і у 23 жінок віком від 25 до 55 років.
— Петре Миколайовичу, які райони області передовики по алкоголізму, а які по «білці»?
— По поширенню алкоголізму за 2011 рік на 100 тисяч населення — Корюківський, Сосницький, Прилуцький. А що стосується поширення делірію, то Куликівський, Чернігівський і Корюківський райони.

Гномик з привітом

У дев'ятнадцятому відділенні обласної психоневрологічної лікарні познайомилася з чоловіком, до якого «білка» приходила вже двічі. 32-річний чернігівець Віктор на вигляд зовсім не алкаш. Коренастий, рожевощокий, обличчя не спите і ніс без фіолетових прожилок. Не те що герой народного гумору: «Синій ніс, червоні очі — то Василь із Вересочі...»
— За професією я водій. Сім'я є. Доньці 12 років. Дружина хороша попалась. З горя немає приводу випивать. Жив, як усі. Все почалося з однієї чарки, а потім пішло-поїхало. Хто ж знав, що до «білочки» доп'юсь? — розказує Віктор. — Працював водієм на підприємстві. Закінчився робочий тиждень, п'ятниця, і давай з мужиками квасить. (П'ятницю в народі ще називають днем водія.—Авт.). У суботу ще збиралися, продовжували пити, а в неділю вже відходили. В понеділок до обіду, доки запах не зникне, намагався всіма правдами і неправдами не виїжджати.

За кілька років утягнувся у випивку. Душа вимагала чарки кожен день, а вранці ж треба на роботу. Організм справлявся попервах. А десь років під 30 схопила печінка. У роті гірчить, нудота, блювота. Злякався, за себе і в лікарню. Підлікували. Забулося. І я знов за своє. По чарочці, по чарочці... З роботи звільнився, став працювати на себе, займатися вантажоперевезеннями. Компанії випивати, як на роботі колись було, не стало. І я почав приносити пляшку додому, до вечері 250 грамів мені щодня було малувато, а от 375 — якраз.

— І що, дружина не забирала тих пляшок, не викидала?
— Я в п'янці не буйний. Випив, поїв, нікого не чіпаю, ліг спати. Я ж не лежав на дивані без діла, працював. Бо і в сім'ю в день хоч 200 гривень треба принести, і на випивку гроші треба.
Були періоди, коли зовсім не пив. У квітні мій день народження. Відсвяткував. Потім Великдень, травневі свята... Гудів два тижні. А потім вирішив зав'язать. Було це торік. Голова боліла, не спалося. Я був тверезий уже днів зо три.
Лежу на дивані, дивлюсь, а переді мною метелики літають, синенькі. їх так багато. Я їх бачу, а мої — ні.

— Похмелилися б, видіння зникло б.
— Пробував, і пивом, і горілкою. Не виходило. Я їх туди, вони назад. Метелики заполонили всю кімнату. Страшно було залишатися одному в квартирі. Дійшло до того, що мене від тривоги вже колотило. Думав, дах поїхав. Дружина викликала медиків. Мене привезли сюди, в лікарню. Пролікували, виписали. Лікар призначив підтримуючі таблетки. Я не пив місяців сім. До нового 2012 року залишалося небагато. Яке свято без застілля? — міркував собі. — Треба ж потихеньку готуватися.
Почав з безалкогольного пива. Потім було звичайне, далі — 100 грамів горілки. І як зачепило... Пішов у запій. Пив десь два тижні. На другий день Різдва зупинився. Знесилений, а заснути не можу. Три дні не спав. Відчуваю, ніби мізки вилазять з черепа. А11 січня знову прийшла «білка». Лежу тихенько, щоб сім'ї спати не заважати. І тут бачу, кінофільми перед очима пішли. Люди ходять, голоси чую, між собою розмовляють. Про що, вже не пам'ятаю. Я очі заплющив, кіно зникло, відкрив — пішли кадри.

Вирішив, не буду заплющувати. І тут з'явилися павучки, багато маленьких. Вони снували павутину по всій квартирі. Я бігав і знімав її по кутках. Так втрапив у передпокій, у нас там оберіг з гномиком висить.
Дивлюся, гномик ожив, з оберега зіскочив, руками махає, мені посміхається, щось розказує. Я зрадів, кажу: «Дякую тобі, гномик, що прийшов привітати мене зі святами».
Розказав йому про своє життя.
Дружина почула мої розмови з гномиком і все зрозуміла. Стала спокійно вмовляти мене поїхати в лікарню. Я відмовлявся. Добре, що не кричала, інакше нізащо б не погодився. Так я знов потрапив у 19-е відділення. З'ясувалося, що у мене почався набряк мозку. Лікар розповів, що я телефонував йому ще 10 січня, тверезий, і запитував: «Що мені робити?». Проте я цього не пам'ятаю. Нині доліковуюсь.

— Вікторе, як довго не випиватимете?
— Як складеться. Хочу протриматися якомога довше. В лікарні я на всяких надивився. Ніхто не вважає себе алкоголіком, хоча вже не вперше потрапляє у відділення. Зрозумів одне: якщо почав регулярно похмелятися, без лікарів не обійтися. Неконтрольоване похмілля веде до запою. А після виходу із запою може бути «білка». Це страшне, скажу вам чесно.

«Білка» нападає лише на тверезих

Тих, кого схопила «білка», зазвичай відкачують у реанімаціях райлікарень, а доліковують у неврологічних відділеннях. Якщо стан важкий, везуть до обласної психоневрологічної лікарні (в народі Халявин, бо лікарня поблизу села Халявин). Найбільше пацієнтів потрапляє до наркологічного центру (це 19-е та 7-е відділення). З початку 2012 року туди потрапило 174 пацієнти з алкоголізмом, з них 20 — з психозами («білкою»). Завідувач 19-го відділення 52-річний Олександр Попович півжиття віддав лікуванню алкоголізму. Отож про «білку» знає все.

— Олександре Миколайовичу, що таке «білочка»?
— Спеціального визначення не існує. Ми, наркологи, називаємо цей стан алкогольний делірій, тобто розлад свідомості. Як правило, розлади свідомості бувають у тих, хто різко кинув пити. Навіть якщо людина не закінчений алкоголік, але регулярно вживає спиртне, відмова на три-п'ять днів може призвести до такого стану. Зазвичай хвороба починається на третій день тверезості після тривалого запою. Класична біла гарячка буває лише у тверезих. У п'яних — галюциногене видіння, які швидко минають і не повторюються. Потім люди не пам'ятають, що було, що коїли.

— Які передвісники білої гарячки?
— Починається безсоння. Людина мучиться, снодійне її не бере, руки тремтять, з'являються судоми. Далі виникають слухові і зорові галюцинації. Ввижається казна-що. Хоча такі хворі безпомилково називають свої ім'я, по батькові, прізвище, дату народження і т. п. Настає дезорієнтація в просторі і часі.

— Кажуть, найкращі ліки для тих, кого схопила «білка», — спокій, сон. Треба похмелитися, і попустить.
— Є легкі форми делірію, які минають через 3-4 години. Проте таке трапляється дуже рідко. Дати похмелитися можна, але робити це слід на самому початку хвороби, на день разів зо два, грамів по 150. Зазвичай ці 150 людину, яка випиває за день від півлітра до літра спиртного, не беруть. Якщо дати більше, хворий знову піде у запій. Найскладніше, коли хворі відмовляються випивати.

— Олександре Миколайовичу, як чинити з людиною, у якої почався делірій?
— Заспокоїти і відвезти до найближчої лікарні. Оскільки делірій може мати і важкий перебіг. Починається набряк мозку. Буває, у такому стані людина впадає в кому. Якщо запізно надати меддопомогу, то помре. Наголошую, делірій лікується медикаментозно, а препарати для його лікування у будь-якій аптеці не продаються.
«Білка» — спадкове захворювання. Якщо зловживали рідні у 2-3 поколіннях або помирали в запої чи після нападу делірію, то й їхнім дітям це загрожує.

— Як часто лікування дає результат, і алкоголік повертається до нормального життя?
— Після першого нападу 50 відсотків хворих перестають пити на строк до трьох і більше місяців. Назовсім зав'язують до п'яти відсотків. Після другого-третього разу — три відсотки. Алкоголізм — страшна хвороба. У своїй медичній практиці зустрічав наймолодшого алкоголіка, якому було 12 років. А найстаршому, якого схопила «білка», — 67.

— Олександре Миколайовичу, чим страшна «білочка», окрім кошмарних видінь і галюцинацій?
— У стані делірію людина може скоїти злочин. Якщо вчасно не почати лікування, може померти від набряку мозку. Знаю пацієнтів, у яких було по 5-6 нападів делірію. Це вплинуло на їх здоров'я, розвинувся «корсаківський синдром» — слабоумство, порушення пам'яті. Людина не може назвати навіть дату, місце, рік, день тижня, недавніх подій.

Підготувала Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №5 (1343)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (2)