Тетяна Желіховська ледь не загинула від удару блискавки. Жінку врятувала вівчарка

«Зіта завадила включити мобільний телефон»

Жінка при тямі, говорить, але кволо. 15 травня згадує уривками.
— Коли була сильна гроза, я вимкнула мобільний телефон. . Потім гроза почала вщухати. Я дістала телефон і почала вмикати. Зіта, яка була поруч, стала на мене стрибати, заважала включити телефон. Далі — не пам'ятаю. З'являються в пам'яті окремі моменти: як напарники підійшли, як приїхала «швидка». Злякатись я не встигла. Тільки біль у вусі відчули. Наче хто вдарив і оглушив. Зараз дуже голова болить, такий дзвін усередині.
— Загальне почуття хворої зараз іще погане, — говорить завідуючий неврологічним відділенням обласної лікарні Олександр Марцинкевич. — Блискавка ввійшла через шийний відділ, а вийшла через гомілковий м'яз лівої нижньої кінцівки. У жінки опіки на обличчі, шиї, обгоріло волосся. Могло бути й гірше.

Віра Желіховська, мати Тетяни, бідкається, що дочка дуже хвилюється за собаку. Та й мати крадькома витирає сльозу.
— Виходить, що Зіта її врятувала. Прийняла удар на себе, — обережно поправляє ковдру на доньці Віра Володимирівна. — Таня дуже любила вівчарку. Бувало, та яйця з сідел покраде, а дочка її не лає. Дружба в них була.

Негода почалася після обіду

Тетяна разом з односельчанами Раїсою Хоменко та Олександром Сущенком пасли корів. Якраз була їхня черга. Цілий день накрапав дощ, а після обіду почалася гроза. Пастухи розійшлися по різних куточках вигону, щоб тримати худобу, бо та може розбрестися. Тетяні, як і зазвичай, допомагала пасти 6-річна вівчарка Зіта.
— Така в нас хороша собака була, — витирає сльозу мати цивільного чоловіка постраждалої 72-річна Катерина Падалко. — Ніколи людей не чіпала. Пасла корів прекрасно. Вона знала, де яка корова з норовом, куди яку повернуть треба. На пасовище завжди із задоволенням бігла. А от того ранку не хотіла, наче відчувала недобре. Крутилась, крутилась, а мій син Михайло, чоловік Тані, Зіту почав відправлять: «Іди, іди з Танею». Собака й пішла.

Катерила Федосіївна була якраз у сусідки Ніни, коли тій ло-дзвонили. Каже, що лихо сталося десь о четвертій годині дня.
— Спочатку подумали, що з коровою біда. Може, блискавка ударила, бо такі розряди були, що аж страшно, — розповідає Танина свекруха. — Тільки й чутно було у слухавці: «Там у Федосіївни...». Ото й подумали, що з коровою. Ніна перепитала. А виявляється, що з невісткою моєю біда сталася. Мені погано зробилося, відкачували та відливали.


Катерина Падалко: "Ось так блискавка пошкодила плащ"

Спортивні штани розплавились, капюшон плаща розірвало

Олександр Сущенко, який наступного дня знову мусив іти на пасовище, розповідає:
- Коли дуже блимати почало, ми з Раею в плащі, куталися та присідали або й прилягали у виїмки. Тетяна ж стояла на пагорбку. Тоді як ударить! Як блискавка влучила в Таню, ні я, ні Рая Хоменко не бачили. Пройшло трохи часу, чую, Рая кличе напарницю. Таня не озивається. Тоді Рая кличе мене, каже, що з Танею лихо. Я покинув корів і побіг до місця, де була Желіховська. А вона лежить. Викликав «швидку», а сам до неї. Лежить, не ворушиться, але очі відкриті. Мене не впізнає. Перевірив пульс — є.
Спортивні штани, у які була одягнена Тетяна, розплавилися, капюшон плаща розірвало на голові.
Добре, що Олександр не розгубився. Він працював учителем трудового навчання та основ здоров'я у школі села Киселівка, що поряд з Величківкою.

У лікарню додзвонитися вдалося не одразу. Чоловік каже, що разів чотири набирав номер, а там все зайнято було. Коли нарешті додзвонився, «швидка» з Мени приїхала миттєво (до Величківки від райцентру усього п'ять кілометрів). Тетяну відвезли в Мену. До ранку наступного дня постраждала була в районній лікарні, а потім її перевезли в Чернігівську обласну. В неврологічному відділенні вона перебуває і зараз.
Катерина Падалко не може, як рідна мама Тетяни, чергувати в лікарні, але хвилюється не менше свахи.
— Танюша у мене золота невістка, працює фельдшером у санаторії «Остреч», раніше була на тій же посаді у Величківському ФАПі (фельдшерсько-акушерському пункті), — говорить Катерина Федосіївна. — Скільки ще горя на моєму віці буде? Жити не хочеться. Дитина моя шестирічною померла. Відірвалось від причепа колесо — вдарило чоловіка. Він після травми ще трохи пожив і помер. Ходив такий неприкаяний. Син Михайло, Танин чоловік, поїхав купатися на озеро з друзями — захворів на лептоспіроз (гостра інфекційна хвороба). Лікарі думали, не виживе. Здорово страшно тоді було. Як я все те витримала? А тепер ще і з<Танею біда. Чи воно прокляття яке на роду? Я наче й поганого нікому нічого не зробила. Трудилася все життя: тридцять років на фермі пропрацювала, а всього стажу — сорок один рік. А лиха на всі роки вистачить.

Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №21 (1359)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (3)