ЧеЗаРа залишилось єдиним живим промисловим підприємством в Чернігові

Чернігівський завод радіоприладів - підприємство з майже піввіковою історією, і типовим для пострадянських промислових підприємств розвитком у період незалежності. Заснований у 1967 році для забезпечення потреб ракетно-космічного та військово-промислового комплексів СРСР, у свій час він був основним роботодавцем для невеликого Чернігова, адже на заводі разом із філіями працювало близько 17 тис. чоловік, а в учбовому комбінаті при заводі навчалося до 500 осіб одночасно. Завод випускав не тільки мікроелектроніку, а і широкий асортимент товарів народного споживання, побутової техніки тощо.

З розпадом СРСР і занепадом космічної галузі і ВПК завод втратив виробничі потужності і значну кількість кадрів, нові часи вимусили освоювати нові нетипові для себе види продукції, такі як, наприклад, медичну техніку, але потенціал напрацювань у високотехнологічних електронних приладах зберегти вдалося. Переживши з початку 90-х ряд реформ, об’єднань і СП з іноземними компаніями, виділень у дочірні підприємства непрофільних виробництв, зараз ЧеЗаРа залишається одним із провідних українських підприємств, що виготовляють продукцію для космічної галузі.

На сьогодні завод радіоприладів є публічним акціонерним товариством, в якому 25% акцій належить державі, а решта - різним фізичним та юридичним особам, яких налічується близько 8,5 тис.  Новообраний директор заводу (всього лиш із 19 липня цього року, після реформи форми власності і системи управління) Свириденко Анатолій Олексійович розказує, чим же живе підприємство нині, і які має плани щодо розвитку.

-  Анатолій Олексійович, ЧеЗаРа завжди була високотехнологічним підприємством, яке випускало продукцію для космічної промисловості. Чи вдається зараз підтримувати ці напрацювання?
-  В пул виробників космічної техніки просто так потрапити неможливо, для цього потрібна багаторічна практика у даній галузі. Підприємство повинно мати певні технології, стандарти якості. Наприклад, є така система: ISO9001, в редакції 2010 р. Так от, у нас таку систему було створено ще у 1975 р., називається вона РК-75, тобто "Ракетний комплекс-75", і вимоги до випуску продукції у ній набагато жорсткіші, аніж у ISO9001.
Що мається на увазі? Продукція має виготовлятися робітниками певної кваліфікації, тобто, якщо написано, що це робота для 4-го розряду, то, як виключення, її може робити робітник 4-го розряду. Але, як правило, довіряють таку роботу розрядам не нижче 5-го чи 6-го. Також  для операції має бути відповідне обладнання, кліматичні умови і стабільний технологічний процес. Плюс, вся продукція контролюється військовим представництвом. Такої продукції, що не контролюється воєнпредом, у нас всього лише 5%.  Із загального обсягу нашої товарної продукції 85% приходиться саме на таку продукцію. Відповідно, в Україні лише декілька підприємств такого рівня, і коли створювалося Національне Космічне Агентство, вони були туди включені.
Я не уявляю, як якесь промислове підприємство без подібних традицій може увійти до нас просто так. Тому ми постійно підтримуємо найвищі стандарти якості і розвиваємо роботу з росіянами і американцями у даній галузі.

-   Скільки людей працює на ЧеЗаРа на сьогодні, чим вони займаються?
-    Всього у нас працює близько 1 800 чоловік, із них 75% таких, що мають вищу або середню технічну освіту. Люди з вищою освітою у нас працюють в тому числі і за верстатами. Регулювальники всі із вищою освітою. А із керівництва, як правило, у всіх по дві освіти - технічна і економічна. Третина із штату - робітники, решта, скажемо так, надбудова над ним. До цього треба ставитися з розумінням. Адже ми, якщо хочемо розвиватися, повинні розробляти кожен рік і освоювати нові види продукції, думати про майбутнє. Ну і у нас багато обслуговуючого персоналу, який доглядає за всіма нашими приміщеннями, які зараз не використовуються, але, якщо ми плануємо рости, згодяться нам у перспективі.

-   Які у підприємства основні види діяльності, хто головні замовники продукції?
-  Перший і головний наш напрямок - космічний. Така продукція складає близько 70% від загального обсягу. Це український космос - ракети-носії "Зеніт", програма "Морський старт", останній запуск по якій був 18 серпня, наступний  5-7 грудня. Ракети стартують з плавучого космодрому на Кайманових островах. Для них ми робимо радіотелеметричну систему.

Також це російський космос. Все, що зараз літає у російській космонавтиці, жоден пілотований комплекс без наших командно-вимірювальних систем не обходиться.
Щодо того, що ближче до землі: у України є контракти на поставку легкої броньованої техніки до Іраку і Таїланду, і ми приймаємо участь у цих контрактах, більшою частиною по Таїланду. Для цих БТР ми робимо систему керування вогнем. Сучасний БТР - це складна машина. Там мерседесівський двигун з коробкою-автоматом, що йде по трасі 120 км/год, кондиціонер, а вся інформація про зовнішню обстановку за допомогою камер виводиться на монітори. Наша система керує всім, що стосується ідентифікації цілі, її параметрів, дистанції, вибору зброї, якою вона може бути вражена і т.д.

Коли приїздять тайці, і ми здаємо їм партію БТР (а це відбувається у Гончарівську або Десні), то лейтенанти молоді, дивлячись на це, кажуть: "А нам навіть не розповідали, що таке є в світі". А тим не менш, до Таїланду уже поставляється 4-й рік.



-  Тобто, на сьогодні  підприємство успішно розвивається?
-   Обсяг нашої товарної продукції росте із року в рік, і на 1 вересня цього року ми випустили уже значно більше продукції, аніж за весь минулий рік. У нас, можливо, єдине промислове підприємство по області, яке має темпи росту. За 9 місяців цього року вони склали аж 145%.

-  В умовах зростання, чи набирає зараз завод людей на роботу, і які у вас є відкриті вакансії? Яка ситуація з кадрами взагалі?
-   Так, у нас на заводі завжди є вакансії. Проблема кадрів на сьогодні є найбільшою. Ми до наших кадрів маємо досить жорсткі вимоги, і людей, які їм відповідають, знайти не так просто. Наприклад, мені невідома жодна школа у Чернігові, де б на сьогодні викладали креслення. Отож, людина після звичайної загальноосвітньої школи поступає до Політеху, на машинобудування і т.д. І на першому курсі у студента, який до цього креслення не бачив взагалі, починається креслення на рівні вузу. І у всієї групи двійки, адже якщо немає ніяких навиків, вивчити високий рівень зразу неможливо. І коли такі люди закінчують інститут, і приходять до нас на роботу, я задаю елементарні питання, а вони не знають на них відповіді. Ну і як їх брати?

Після технікуму ми стараємося брати людей на практику, давати роботу на нескладні спеціальності: токар, слюсар, монтажник. Далі, якщо хочеш працювати - будь ласкавий вчитися.
Із 10 чоловік, як правило, 1-2 чоловіки, які прийшли до нас, залишаються далі працювати. Якщо беремо на роботу студента ВНЗ, який закінчив бюджет, ми підписуємо договір, згідно якого він має відпрацювати у нас певний період. Найбільш потрібна на сьогодні спеціальність - токарі-фрезерувальники. Колектив треба омолоджувати, у нас середній вік людей сьогодні - 51-52 роки. Але на ті зарплати, які є у нас, молоді спеціалісти не завжди йдуть працювати. Крім того, для того, щоб працювати у нас і уміти те, що вимагається виробничими потребами, необхідно, щоб людина пропрацювала 5-6 років. З іншого боку, ми всю зарплату платимо по білому, і відповідно, величезні податки на неї платимо державі. Ці податки значно стримують зростання оплати праці. Про середні зарплати говорити сенсу особливого немає. Це буде середня температура по лікарні.

Але ті, хто хоче і вміє працювати, отримують достойну оплату, і по 4, і по 5 тис. грн., і навіть є по 6-7 тис. Є люди на мінімалці. А в середньому 2-2,1 тис. грн. На жаль, на сьогодні завантаження підприємства неповне, близько половини штату працює 4 дні по 7 годин, решта - повний робочий тиждень. Зараз ми оптимізуємо свою структуру.
 У нас дуже багато обслуговуючого персоналу, який слідкує за станом будівель, споруд і обладнання, які можуть використовуватися всього пару тижнів на місяць, але все одно, необхідно, щоб хтось доглядав за ними, бо тільки на цьому обладнанні можна виготовити якийсь тип продукції. А ще всі виробничі потужності треба опалювати. І не просто опалювати, а витримувати певний клімат: вологість, температура і т.д.

-    З якими основними проблемами стикається зараз підприємство, і що необхідно для їх вирішення?
-   Ми з усіма проблемами справляємося, аби тільки ніхто не заважав. Перевірки у нас постійно, за однією друга приходить. Таке враження, що у нас єдине підприємство, яке відкрито працює у місті і всі податки платить, тому всі до нас і йдуть. Якщо ПДВ перевіряти - то податкова тут як тут. А як компенсувати нам щось - то не дочекаєшся.
У нас пройшла реформа, тепер ми ПАТ, не тому, що я так захотів. А закон такий вийшов. І, відповідно, потрібно замінити всі ліцензії, а їх у нас 48. І от, через півроку, я ще всі їх не поміняв! Через одну назву купа людей працює, ми не можемо здійснювати певну діяльність, і це через те, що хтось вирішив змінити закон. Слава Богу, хоч по космічній діяльності проблем не було із заміною, інакше космосу в Україні не стало б.


P.S. А от потрапити до самих виробничих приміщень і подивитися, що і як робиться там, в яких умовах працюють люди, і чим займаються - мені не вдалося. Так як значна частина продукції ЧеЗаРа захищена міжнародними угодами і має певні допуски секретності, кожен, хто хоче потрапити на виробництво, має пройти перевірку у СБУ і отримати дозвіл. Кажуть, на завод регулярно хочуть потрапити якісь делегації, ті ж самі китайські, які хочуть вивідати наші секрети і украсти таємниці виробництва високотехнологічної продукції. От тому такі заходи.

Богдан Гуляй

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (20)