Микола Хмеленок хоче комп’ютер. Не для себе

Микола Хмеленок — керівник гуртків англійської мови Городнянського районного центру дитячої та юнацької творчості. Він створює комп'ютерні програми, які допомагають дітям краще вивчити іноземну мову. У Ніжині виходять посібники Хмеленка, у 2003 році він став лауреатом конкурсу «Учитель року». На комп'ютері Микола Павлович працює за допомогою олівця, затиснутого між двома долонями. «Стукати» по клавіатурі самими пальцями чоловік не може. Адже він — інвалід першої групи з дитинства. Ще у школі писав стоячи. А олівцем друкувати навчився швидше, ніж інші десятьма пальцями. Він відданий своїй професії. Розробками цього учителя користуються інші колеги в області, а от сам Микола Павлович скористатися своїми ж програмами не може. Адже нормального комп'ютера в його класі немає.

Микола Павлович уже оббив не один поріг, випрошуючи комп'ютер. Був і в районному відділі освіти, і навіть у редакції місцевої газети, писав депутатам, кандидатам. Та марно.
— Не для себе ж прошу. У мене вдома є власний комп'ютер (його подарували чоловікові благодійники з Німеччини). Прошу для дітей, — каже учитель.— У мене до кожного уроку є розробки, пов’язані з комп’ютером. Та скористатися ними я не в змозі.

Кілька місяців тому центру подарували новий комп'ютер, навіть з принтером (пристрій для роздруковування інформації на папір). Ним користується директор Олена Трофименко. Старий же комп'ютер передали для уроків Миколі Павловичу. Він його ввімкнув і замислився: «Невже з мене знущаються?»
— Директором працюю близько двох років, — говорить Олена Миколаївна. — Перший комп'ютер з'явився в нашому центрі лише рік тому. А до цього доводилося ходити до відділу освіти і там набирати усю документацію. Комп'ютер був дуже старенький. За кілька місяців у відділі освіти виділили ще один. Трохи кращий. Саме його ми і віддали Хмеленку.

— Той, що мені віддали, може працювати як друкарська машинка чи як магнітофон, — пояснює учитель. — Якщо включаєш відео, то чути лише звук, програми він теж не тягне. Та це було спочатку. Зараз цієї машини взагалі вистачає тільки на півгодини. А потім вимикається. Про мишку та клавіатуру я взагалі мовчу. З дому свої приніс. Звертався і в адміністрацію, і до райради. Кажуть, у директора ж є новий комп'ютер. От ти його на урок бери, а потім назад віднось. Та як ви собі це уявляєте? Це ж не книжка чи плакат. Та й стан здоров'я мені цього не дозволяє.

Чув, що зовсім недавно до села Бутівки надійшло з десяток новеньких комп'ютерів. Чому ж районному центру дитячої творчості не можна дати хоча б один?
Звільнення я не боюся, хочу, щоб дітям було краще.

***

Шановні кандидати діючі депутати і всі, у кого є можливість, допоможіть придбати комп'ютер для Городнянського районного центру дитячої та юнацької творчості!

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №45 (1383)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (1)