Довге волокно не купують, коротке йде на канати у Харків

Городнянський льонозавод, найстаріший в Україні (з 1934 року), стояв три роки. У 2011-ому підприємство запустив інвестор з Харкова. Тепер городнянці співпрацюють з Харківським канатним заводом.

— Інвестора звуть Олександр Миколайович Настенко, він приватник, — розповідає заступник директора Городнянського льонозаводу Микола Степанков. — Займається у Харкові будівельним бізнесом.
— Чому інвестор вирішив вкласти гроші у старий завод? Хто його знайшов?
— Він нас знайшов. Купив спочатку Харківський канатний завод. Там ще дещо залишилося, 20 гектарів землі. Запустив. Йому стала потрібна сировина. Тому 30 вересня позаминулого року купив і нас. До цього місяць співпрацювали. Ще цей інвестор купив коноплезавод у Коровинцях Сумської області.

Чому Настенко вибрав Городнянський льонозавод?
— Інвестор об'їхав усі льонозаводи України. А їх залишилося на сьогодні тільки три — наш, Новоград-Волинський і у Собичі Сумської області. Решта стоїть. Фактично працюють тільки два перші — на льонозаводі у Собичі немає збуту. На місцевих льонозаводах — Киселівському та Новгород-Сіверському — вирізано обладнання. На Куликівському обладнання вирізано наполовину: лінія стоїть, завод не працює. Новоград-Волинський відправляє льоноволокно у Китай. Правда, у цьому році туди ще нічого не продали. Ми з його директором зустрічалися нещодавно. На конференції по коноплях у Глухові. До речі, в майбутньому ми будемо коноплями займатися. З конопель можна робити зараз що завгодно, навіть взуття.
Ще плануємо сіяти соняшник. Це вигідно — гроші одразу. Виростив, продав і обігові кошти є. На льоні віддача тільки через рік.

Три роки наш завод стояв. Остання партія була у 2009 році у Литву. Розпродавали техніку. Всі трактори, машини. Обладнання, що переробляє льон, залишили. І зараз на ньому працюємо.
Основна переробка почалася з жовтня 2012 року. З грудня працюємо у дві зміни.
60 працівників (за словами робітників — зарплата 70 гривень у день. — Авт.)
Минулого року сіяли на території Альошинського, Кузничів. У цьому році сіятимемо на землях Хотівлянської і Смичинської сільрад.
Насіння завозили з Голландії, 60 тонн. У 2013 році будемо сіяти вже своїм — на 565 гектарах.
Городнянський льонозавод переробляє тресту. Потужність — 5 тонн волокна на день за дві зміни.
Шар сировини подається у м'ялку, проходить між вальцями. Костра вилітає у бункер. У радянські часи з неї робили паливні брикети. Далі сировина потрапляє у секцію, де два великі барабани з ножами, що обертаються на шаленій швидкості. Виходить довге волокно. Набирається пачка кілограм 15-18, перев'язується.

Раніше довге волокно відправляли у Житомир, Рівне на льонокомбінати, де виготовлялася тканина. Тепер — ні.
Харківський канатний завод поки єдиний, з ким співпрацює Городнянський льонозавод.
Туди йде коротке льоноволокно. На канати для морських суден, на шпагати для нафтової промисловості, сальникову набивку.
За словами заступника директора Городнянського льонозаводу Миколи Степанцова, довге волокно дівати нікуди, воно накопичується. Думали продавати китайцям. Але поки що не зійшлися в ціні.
«Очоси» від довгого волокна падають у бункери і летять на коротке волокно. Коротке — це відходи від довгого. От це і їде харків'янам.

Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №10 (1400)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)