«Ми зараз доживаємо, дожовуємо, доношуємо 20-е століття»

Оксана Забужко 14 березня приїздила до Чернігова. Це найяскравіша культурна подія року. Хоч трісніть від злості, а так воно і є. Під час зустрічі я зрозуміла, чому дурні, лежні, лузери, зомбі (ходять колоною, з прапорами) так не люблять Забужко. Вона — як відкритий вогонь. Вогонь, що розганяє темряву.

Це була зустріч зі студентами «регіоналки» (Чернігівський державний інститут економіки і управління, ректор Ірина Каленюк). У колишньому кінотеатрі «Перемога» (тепер концертний центр «регіоналки»). Вхід був вільний, так само, як і вихід. Оксана Забужко прочитала есей з нової книги «З мапи книг і людей». (Мапа — українською карта. — Авт.). Відповідала на запитання залу. Читала свої вірші, її вірші співали під живу музику сестри Тельнюк Леся і Галина.

Забужко пише українською. І прозу, найвідоміша книга «Польові дослідження з українського сексу», і вірші. Крім того, вона говорить українською. І якщо переходить на іншу мову, то на англійську, французьку, польську, грецьку. І на російську, а як же без неї.

Пані Оксана почала з компліментів Чернігову:
— Чернігів — місто справді особливе. Таких міст у світі дуже не рясно. Чернігів міг би приносити в державний бюджет не гірше від Львова. (І зараз приносить — не багатьом, у кишеню. — Авт.). Для мене насамперед це місто Коцюбинського, Тичини. Тут жила Софія Русова. Тут похований Леонід Глібов, Панас Маркович. (Ви чухаєте голову — хто всі ці люди і що вони зробили? Вперед, у бібліотеку, або в Інтернет, свого часу вони писали різні речі, це не зробило їх ні щасливими, ні багатими, але вони були голосом нації. Принаймні, поки молоді, і не боялися, не спокусилися грошима, званнями, міністерськими посадами. — Авт.).
Потім Забужко розповіла про свою нову книгу. Що її надихнула ідея з творів Генрі Міллера (американський письменник. — Авт.). Він уявляв собі так: коли у нього буде великий будинок з багатьма кімнатами, одну кімнату він залишить вільною.
На одній стіні розмістить історії своїх друзів, на протилежній — історію книжок, які створили вплив на його життя.
— Людина, яка живе на перехресті людей і текстів. Таку малу міг би скласти кожен: головних людей нашого життя і головних книжок, — говорила пані Оксана. — Ми живемо в умовах аудіовізуального тоталітаризму. У квартирах, де не вимикається телевізор, приймач, ДВД і таке інше. До нас говорить, кричить, співає, мозок окупує реклама. Але книга живе. Чому? Бо це діалог душі з душею. Автор стає вашим співрозмовцем. Можливо, другом.
З залу подавали записки з запитаннями. Оксана Забужко відповідала.

— Яке майбутнє чекає Україну в найближчі п'ять років?
— Я думаю, особливих змін не буде. У нас і за останні 23 роки не так багато змін, як ми хочемо собі уявляти. Не треба думати, що хтось прийде «и все порешает». Треба братися самим. Потрібне усвідомлення національних інтересів, як своїх власних. (Ще необхідно усвідомити себе нацією, а воно ніяк не вдається, хоч плач. А може, якщо народ трохи поживе спокійним життям, послухає мову, почитає українську книжку: і елітарну, і масову, і дорослу, і дитячу, справа піде на лад? Ще двадцять спокійних років — і заговорять українською у зрусифікованих містах? — Авт.)
Влада така, якою ми їй дозволяємо бути.

— Чи вірите ви у фатум? Що кожна людина має своє призначення?
— Я думаю, що фатум і призначення — то різні речі. Я вірю у невипадковість появи на світ кожної людини. Найголовніше — пізнати себе, зрозуміти, навіщо ти в цьому світі.

— Звідки ви берете сили для творчості? (Гарне запитання. Я б додала — звідки взагалі брати силу? — Авт.)
Оксана Забужко засміялася:
— Тебе або пре, або не пре!
— Давні греки все осягнули до нас. Чи можна вигадати щось нове?
— Коли кажуть,- що все вже було сказано, я пригадую вислів: «Класику кожне нове покоління мусить заново перекладати на свою мову». Та сама думка, в різних історичних декораціях, стає новою істиною. Перегляньте фільм «Ідіократія». Прекрасна американська комедія. Про суспільство дегра-дованих людей, які споживають тільки розваги. Наш сучасник потрапляє на 500 років уперед і виявляється там найрозумнішим.

— Яку позицію повинна обрати національно налаштована молодь: революція чи поклоніння владі?
— Я дуже не люблю панічних настроїв. Українофоби не нині з'явилися. Треба вміти відстоювати своє. І не дозволяти плювати собі в кашу. Є громадська організація «Дріжджі»: Вони в громадських закладах Києва запитують: «Чому у вас нема меню українською мовою?» Треба знати свої права і вміти їх відстоювати. Це є сила, і цієї сили бояться українофоби у Києві і навіть у Москві.

— Які книжки є першими для вас?
— Станом на сьогодні — Джуліан Барнс, роман «The Sense of an Ending» («Сенс кінця». — Авт.), що отримав Букерівську премію (найпрестижніша літературна нагорода за кращий прозовий твір англійською мовою). Він ще не перекладений українською. (Російською — вже. — Авт.) Раджу прочитати, вже є в перекладі Кшиштоф Зануссі «Час помирати».

— 20-е століття назвали червоним. Як би ви назвали 21-е? (Я подумки засміялась: голубим я б його назвала, принаймні, початок. А що скаже Оксана Забужко? — Авт.)
— Ще тільки 2013 рік. Занадто мало часу пройшло, щоб визначатися з назвою. Ми зараз доживаємо, дожовуємо, доношуємо 20-е століття. Не вичистили тих авгієвих стаєнь, які воно залишило Україні. Ми ще навіть не починали.
— За чим ви найбільше в житті шкодуєте?
— За всім недолюбленим.

* * *

Вона стильна, струнка, енергійна і геть не виглядає на свої 52 роки.

Один з віршів Оксани Забужко, покладений на музику

...А все-таки я Вас любила,
любила, любила!
І це не минає — хіба осідає
на дно...
Я Вас у собі, мов коштовну
карафку, розбила —
І душу, як білий обрус,
просочило щемливе вино!
Ви колір дали моїм мислям,
а образам тіло,
Зоставшись — лиш шумом,
як море у мушлі в ушу...
А як там насправді було —
то яке кому, Господи, діло!
Важливо — як буде.
А буде — яка напишу.

КАРАФКА, зменш, до карафа — графин. Йон приніс карафку білого вина (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 274); Стара хвацько вибиває корок з пляшки, переливає горілку до карафки (Юрій Яновський, IV, 1959, 148).

Ольга Макуха, тижневик «Вісник Ч» №12 (1402)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)