На кого перекласти городню роботу?

У Чернігівському клубі органічного землеробства відбулася зустріч із письменником, городником і, до речі, не агрономом, а дипломованим математиком - Борисом Бубликом, який приїхав до колег-однодумців із Харкова. Отже - хто є хто? Майже всі члени Чернігівського клубу органічного землеробства - дачники, чиї садові ділянки розташовані довкіл обласного центру на землях сільських рад Чернігівського району, багато хто має городні ділянки в селах. Цих людей об'єднує не просто любов до землі й праці на ній, й застосування ефективних методів господарювання і, в прямому значенні, землеробство: створення умов для природної родючості ґрунту. Борис Андрійович - городник із 40-річним стажем, 80-річний ентузіаст, експериментатор, видавець книг із садівництва й городництва, а також письменник - у співавторстві з дружиною Тамарою Бублик написав низку книжок про органічне землеробство, вирощування городніх культур із мінімальними затратами важкої фізичної праці (зокрема, «Восстанавливающее земледелие», «Ваш огород: непривычный подход к привычным вещам», «Дружелюбный огород», «Меланжевый огород», «Про огород для бережливого и ленивого» та ін.). В одній із них, зокрема, розповідається про створення живого ґрунту, збільшення обсягу й поліпшення якості врожаю, суттєве полегшення праці, прикращання городу, залучення корисних і відлякування шкідливих комах. Хіба не цікаво? Під час зустрічі автор, по суті, презентував свою чергову книгу, яка поки що існує в електронному варіанті, а незабаром буде надрукована.

Чому молодь відвернулася від землі?

Борис Андрійович із власного досвіду, з молодості, знає всі недоліки важкої ручної праці на землі. Хтось заперечить, мовляв, то колись було. Так, а скільки поколінь опісля пройшли тим же шляхом? Та й досі в селах батьки вперто намагаються привчити своїх чад змалечку працювати на городі, як і їх привчали свого часу, - перекопувати ґрунт, розкидати гній, саджати під заступ картоплю, сапувати бур'яни. Такі «уроки», погодьтеся, нікого не захоплювали, що колись, що й нині не стали цікавішими.
- Молодь бачить, як важко працюють рідні, підривають здоров'я, - каже Борис Бублик. - За винятком деяких технічних пристосувань та використання тракторів, усе залишається в селянському й дачному господарстві без змін. І город - наш годувальник - як не прикро, ніби втрачає своє призначення (навіщо нам перериватися, коли в магазині можна купити китайський часник, чиюсь картоплю й моркву, інші овочі, які місяцями не псуються). На жаль, так у нас склалося. І земля просто відлякує молодь, оскільки праця на ній важка, нецікава, забирає багато часу.

Господар – диригент

Те, про що говорив Борис Андрійович, іноді для декого звучало абсурдно, проте, як не дивно, він розповідав прості речі, заново відкривав давно забуте поколіннями і наших співвітчизників, і аграріїв усього світу. Суть у тому, щоб з найменшими зусиллями досягнути максимального результату на наших городах, не нашкодивши ні рослинам, ні матінці-землі. Виходить, щоб досягнути такої гармонії, треба добре потрудитися й руками, й душею, аби відчути результат і радість. Коли це станеться, город не буде відлякувати й відштовхувати людей. Не так давно пана Бублика запросили в Кременецький жіночий монастир допомогти впорядкувати монастирську ділянку, яка розташована на крутосхилі й постійно пошкоджується водною ерозією. До роботи він залучив одну людину, але детально пояснив і показав, як усе робити й закріпити сидератами тераси. До зими півгектара площі було переобладнано на город із терасами. Наступного року на ньому зібрали чотири тонни помідорів, а на звичайному крутосхилі - три ящики. Зрештою від трактора відмовилися взагалі, а до наступної осені облаштували тераси й на іншій половині. Тепер по доріжках поміж грядками водять на екскурсію паломників, показують, як можна обійтися без трактора й збирати врожаї.
- Прополка - найкращий спосіб розмножувати бур'яни, - зазначив гість (а як же без неї? - десь у глибині свідомості ворухнувся черв'ячок заперечення). - Уявіть, у кубічному сантиметрі ґрунту - до 300 насінин бур'янів, на квадратному метрі - 10 мільйонів. Я ніколи не «лізу» в землю більше ніж на три сантиметри. Насіння заробляю з допомогою плоскоріза, а картоплю висаджую під палицю (автор продемонстрував на екрані виготовлений ним пристрій для садіння бульб - від початкового варіанту до вдосконаленого). Копаю «очима», тобто збираю бульби, які вивернулися вилами, у землі вони не залишаються. До того ж під час копання картоплі ґрунт не перевертаю.

Одна із аксіом філософії й практики органічного землеробства, неодноразово повторена в книгах Бориса Андрійовича, - земля не має бути оголеною. Тому й застосовує він постійно як не повторні посіви, то сидерати.
- За весь літній сезон, - зазначив лектор, - я лічені дні працюю на городі, а решту часу витрачаю на збирання врожаю. Господар має бути на своєму городі як диригент. Коли ж руки сверблять, до роботи тягнуться - одягни наручники. Головне - біоценоз, уся система повинна працювати злагоджено, без грубого втручання людини. Треба тільки допомогти рослинам одна одну любити, шукати між ними зв'язки й змушувати ці зв'язки працювати без участі людини.

Закон написаний на землі, а не в книгах

Почесне місце в овочевому кошику посідає часник, і всі знають, що висаджують його (якщо не яровий) восени. Стосовно цієї культури у Бориса Бублика своя чітка позиція.
- У багатьох друкованих джерелах аграрного спрямування зазначено, що часник висаджують пізно восени, щоб не зійшов до морозів, - заінтригував гість. -Звичайно, люди вірять друкованому слову, та й традиція прижилася, мовляв, часник тільки перед Покровою висаджувати треба. Ще й стараються вкрити грядку. Матінка-земля не знає, що написано людьми в книгах. Вона живе за своїми законами. Що ж відбувається з озимим часником, що йому диктує природа? Ця озима культура в своєму розвитку проходить фазу передзимів'я, вкорінюється, нарощує кореневу систему. Щоб корені досягли відповідної величини, часник має зійти восени. Де про це написано? Зубки з коренями перезимовують у стані анабіозу - готовності до оживлення. Отже, й висаджувати його треба не перед Покровою, а ще у вересні. Залежно від регіону: десь висаджують на початку вересня, десь - ближче до середини. Якщо часник добре вкорінений з осені, зубчики не будуть витиснені морозом. Такий часник не потребує й укриття, що попередить від випрівання, навесні рослинки не витрачатимуть сили на вкорінення. Насамперед, треба вчитися уважно читати найбільшу Книгу - Книгу Природи.

Цікаву картину вирощування помідорів з поливом і без продемонстрував Борис Андрійович. Фактично - його власний дослід. Взагалі корені помідора, дістаючи вологу із глибших шарів, можуть сягати 5-8 метрів. У рослини, яка не знає поливання, корені спрямовані вглиб. У помідора, политого під час садіння, корінь спершу тягнеться до поверхні, назустріч воді, а коли припинили поливання - розвертається й прямує углиб шукати вологу. Треба розуміти: поки він так мандрує, не буде росту й стеблу. У третьому варіанті - помідор, який регулярно поливали. Його корінь рішуче розвернувся - пішов не в землю, а до її поверхні, де достатньо вологи. І скільки ж треба зусиль та часу господареві, щоб забезпечити вологою таку грядку (не в усіх обладнане крапельне зрошення чи є можливість поливати зі шланга). Автор досліду однозначно не підтримує поливання. Щоб органіка дала користь На противагу класичним методам внесення органіки у Андрія Бублика свої рецепти, не переписані чи запозичені десь, а створені в процесі багаторічної практики. Йдеться не тільки про гній. До речі, вносити його у ґрунт треба ощадливо (щоб уникнути проблем із нітратами) - до півкілограма на квадратний метр. Як зазначив Борис Андрійович, найкращий період для внесення гною - рання осінь, коли за 2-3 дні сонце ще може вбити можливі патогени. Гній бажано вносити на грядку свіжий, але не треба його закопувати чи заорювати. По ньому потрібно висіяти сидерати, які ще дадуть зелену масу. Не варто вносити злежаний, бо з ним можна занести в город насіння бур'янів та личинки шкідників.
- А чи знаєте, що на своїх ділянках самі розводимо хруща? - запитав лектор. - Ніби запрошуємо не минати город, а тоді не знаємо, як впоратися з усеїдними личинками. Треба знати, що яйцекладка хрущів відбувається в кінці травня - на початку червня саме там, де пахне гноєм. Самка летить на запах, де буде пожива для личинок упродовж 3-4 років. Зробіть так, щоб на цей момент ніде на городі не було ні запаху, ні самого (навіть старого) гною.

Це стосується й підживлення городніх рослин, якщо до складу удобрення входить гній. Ефективною поживою є так званий «чай», приготовлений з настою молодого листя чистотілу, кропиви, лопати пташиного посліду чи гною, лопати попелу, не завадить і лопата землі, багатої на ґрунтові бактерії. Таким розчином корисно підживити, передусім, часник, інші рослини, але це робиться до теплого Миколи (22 травня), щоб для хрущів не залишилося запаху гною.
Тут же Борис Андрійович застеріг стосовно використання деревного попелу, адже це луг. Колись під час прання його використовували. Тож де на землю насипано попелу, залишається мертва зона на 10-15 років. Його краще класти на дно ями, в якій готується удобрення. Хоча стосовно компостування, яке нібито стало модним у городників, пан Бублик висловив цілковитий негатив. Мовляв, від вмісту такої поживи залишається відсотків 30 цінних речовин, решта під час перепрівання випаровується з парниковими газами, шкодячи довкіллю. Він розповів, посилаючись на власний досвід, що найкраще, коли органіка перебуває на грядці, тобто йдеться про біомасу, скажімо, ті ж сидерати. Біомаса розкладається в теплу погоду, а виділений вуглекислий газ тут же засвоюється листям городніх культур, а розчинений у воді природним шляхом - споживається коренями. Рослини отримують збалансоване підживлення, фактично все те, що взято із ґрунту їх попередниками. Практикує автор замість компосту підживлювати грядку іншим чином: викопавши заглиблення на штик лопати, вкладає на дно (отут можна й попіл) обрізки виноградної лози, іншу органіку, засипає землею й висіває поверху сидерат. Із часом на такій «подушці» вродить будь-що.

* * *

Прополка - найкращий спосіб розмножувати бур'яни. Уявіть: у кубічному сантиметрі ґрунту - до 300 насінин бур'янів, на квадратному метрі - 10 мільйонів».
А чи знаєте, що на своїх ділянках самі розводимо хруща? Ніби запрошуємо не минати город, а тоді не знаємо, як впоратися з усеїдними личинками. Яйцекладка хрущів відбувається в кінці травня - на початку червня саме там, де пахне гноєм. Самка летить на запах, де буде пожива для личинок упродовж 3-4 років».

Підготувала Ніна Петровська, газета «Наш край» №37-38 (9177-9178), 9 травня 2013 року

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)