Столітня епопея Чернігівського футболу

У жовтні минулого року з нагоди століття чернігівського футболу наша газета розповіла про його зародження, становлення та розвиток до шістдесятих років минулого століття. Нині ж, у період міжсезоння, публікацію цієї історичної розвідки, на прохання читачів, продовжимо. І сьогодні мова - про створення в обласному центрі команди майстрів та її перші кроки, що справді було знаковою подією.

Бігом - у... клас «Б»

Наприкінці 1959-го газета «Советский спорт» з властивим тому часу пафосом зазначала, що наступний рік «увійде в історію вітчизняного футболу як сезон крутого підйому масовості та майстерності радянських футболістів, і стане новим небувалим оглядом молодих дарувань найбільшого загону нашого спорту». Ще п'ять років тому, підкреслювало видання, в країні було лише 44 команди майстрів. А в новому сезоні тільки український футбол в класі«А» і «Б » буде представлений 39 колективами. 36 із них входитимуть у дві самостійні зони класу «Б», організацію і проведення змагань у яких покладено на республіканську Федерацію футболу.

Цілком природно, що розширення, як тоді писали, «кордонів великого футболу» торкнулося і Чернігова. Адже у попередньому чемпіонаті СРСР в класі «Б» Україну представляли 22 команди, розкидані по трьох різних зонах. І уже майже не залишалося обласних центрів, які були б осторонь цих змагань.

10 лютого про створення команди майстрів «Авангард» (Чернігів) і реконструкцію міського стадіону, яка розпочнеться найближчим часом, повідомила обласна газета «Деснянська правда». А через тиждень уболівальники уже могли спостерігати гравців в авангардівських футболках у матчі відкритого зимового чемпіонату області проти ніжинців.

Команда майстрів створювалася при облраді ДСТ «Авангард». Але, ясна річ, усе більш-менш істотне узгоджувалося з обкомом партії. І передовсім - кадрові питання. А тут допомогла і республіканська Федерація футболу, її голова Микола Кузнецов. Зокрема, на посаду старшого тренера було рекомендовано 35-річного Олександра Щанова - колишнього гравця київського «Динамо», котрий потім виводив у клас «Б» станіславський «Спартак», працював у столичній ФШМ - футбольній школі молоді. Разом зі своїм помічником, теж колишнім захисником «Динамо» Анатолієм Жиганом, він у пожежному порядку зайнявся формуванням складу. Кількох молодих гравців рекомендувала обласна секція футболу. А основна ставка була зроблена на киян, колишніх випускників ФШМ - головним чином з числа тих, хто, виступаючи у сезоні-1959 за коростишевський «Шахтар», виборов Кубок України.

Проблеми ж, що виникали, накочувалися одна на одну. Де мешкати тренерам та приїжджим гравцям? Наскільки ефективними можуть бути тренувальні заняття, якщо до послуг лише тісний спортзальчик на Валу? З ким реально можна домовитися про спаринги, поки команда не виїде на учбово-тренувальний збір? І як краще той збір організувати?

Звісно, те, що «великий футбол» облаштовувався у Чернігові не тільки за умови гострого дефіциту часу, а ще й практично на порожньому місці, не могло не даватися взнаки. А найбільшим «ребусом», ясна річ, виявилася реконструкція стадіону. І коли настав час футбольної прем'єри, то роботи були виконані лише на третину. Зокрема, тільки на половину запланованої висоти піднялася західна трибуна, а східна усе ще так і залишалася дерев’яною.

...І нетерплячі «батьки»

У класі «Б» новостворена команда (у тому сезоні вона, як і спортивне товариство, яке представляла, називалася «Авангардом») дебютувала 17 квітня 1960 року. Того дня чернігівці з рахунком 0:3 поступилися на виїзді кіровоградській “Зірці”, котра у попередній першості посіла у зональних змаганнях шосте місце. Втім, уже в наступному турі вдалося здобути перше очко. У протистоянні на Республіканському стадіоні зі столичним “Арсеналом” була зафіксована нульова нічия. Тим більше розчарування приніс домашній матч із залізничниками Вінниці, яким 2 травня в місті на Десні відкривався новий сезон. Через багато років про наслідки тієї гри О.Щанов говорив так: “Батьки області, як це часто буває, не стали очікувати, поки команда змужніє - результат їм був потрібний відразу. А ми з рахунком 0:6 програли дуже сильній вінницькій команді, у яку Віктор Степанович Жилін вклав не тільки душу, але і час”.

Партійні можновладці дали волю емоціям, і через півтора тижні Олександра Щанова було відправлено у відставку. Призначення ж нового наставника, як-то кажуть, зависло у повітрі. Відтак обов’язки старшого тренера виконував Анатолій Жиган. І він був затверджений у цій ролі перед другим колом, яке розпочалося у середині липня . Відтак посеред літа в "Авангарді” відбулися немалі кадрові зміни, що торкнулись як "тилів", так і "передової". Однак друге коло команда провела лише трішки краще, ніж перше. Воно й не дивно. Адже, як висловився один жартівник, не стільки тренер керував гравцями, скільки вони -ним. Тож, виступаючи у першій українській зоні класу «Б», авангардівці так і залишилися на передостанньому місці. Вони на два очка випередили динамівців Хмельницького і на п’ять позицій відстали від іншого найближчого сусіда по турнірній таблиці - станіславського "Спартака».'

Якщо ж говорити про позитивні моменти сезону-1960, то передовсім слід виділити сам факт створення команди майстрів і появу влітку в її воротах Віктора Банникова, котрий за підсумками попередньої першості фактично... був відрахований із житомирського «Авангарду». А подальший футбольний шлях знаменитого голкіпера загальновідомий.

... Переможна метода Йосипа Ліфшиця

Уперше під назвою "Десна" чернігівська команда майстрів зіграла 5 лютого 1961 року. Це була товариська зустріч на засніженому футбольному полі у Гомелі з тамтешнім "Локомотивом". Виграли білоруси - 2:1. А через тиждень наші земляки із мінімальною перевагою -1:0 - взяли реванш у домашньому матчі.


Матч СРСР - Греція 1965 року. Праворуч воротар Віктор Банников

Далі був затяжний навчально - тренувальний збір на Закарпатті, який чернігівці проводили уже під керівництвом Йосипа Ліфшиця. Відомий захисник довоєнного київського «Динамо», він на початку 60-их мав репутацію фахівця, котрий уміє назбирати команду і з нею «вистрілити». Це йому вдалося й у Чернігові. З попереднього сезону в "Десні” залишилися восьмеро виконавців (серед них - чернігівець Валерій Кравчинський та прилучани Анатолій Рожанський і Володимир Овдієнко). У той же час прийшло солідне підкріплення - захисники Анатолій Матюхін (йому була довірена капітанська пов'язка) і Василь Міщенко 3 київського «Арсеналу», нападники - майстер спорту Юрій Головей, Володимир Гікаєв, Аркадій Гончаров... І вже у березні, в розіграші призу ЦР ДСТ «Авангард», стало очевидним: чернігівці не збираються залишатися хлопчиками для биття. 25 українських колективів класів «А» і «Б» стартували в цьому турнірі на Закарпатті, і «Десна», обігруючи суперника за суперником, пробилася до фіналу, де поступилася (0:1) «Авангарду» Жовтих Вод. Причому, м'яч побував у наших воротах за тридцять секунд до закінчення додаткового часу.

А перший календарний матч у Вінниці додав підстав для оптимізму. По ходу боротьби деснянці навіть вигравали. І тільки за три хвилини до фінального свистка залізничники змогли зрівняти рахунок. Пізніше на виїзді були повалені: у Кіровограді - "Зірка" (4:1), у Миколаєві - "Суднобудівник" (2:1), у Чернівцях - "Авангард" (2:0), у Станіславі - "Спартак" (1:0). Втім, траплялися і явні "провали". Причому, найгучніші - на власному полі. П’ять "сухих" м’ячів забив у Чернігові одеський "Чорноморець", з більш ніж переконливим рахунком 6:1 розквитався за домашню поразку в першому колі чернівецький "Авангард”.

Що ж, "Десна" - 61 залишала враження достатньо сильної, яскравої, однак дещо імпульсивної команди. Як і характер її старшого тренера. До речі, гніваючись, Йосип Давидович міг і руку на гравця підняти. А за кошмарну гру з "Чорноморцем" тренер "віддячив" футболістам тим, що виїхав з ними на автобусі команди за міст через Десну, що на київській трасі, наказав висаджуватися і помахав ручкою: мовляв, добирайтеся у місто, як зможете.

На фініші змагань деснянці були п’ятими. їх випередили лише одеський "Чорноморець", вінницький "Локомотив", кіровоградська "Зірка" і львівський СКА. Житомирське "Полісся" і миколаївський "Суднобудівник", котрі зайняли найближчі місця, відстали на п'ять очок (за перемогу тоді нараховувалося два очки і одне - за нічию). А на завершення сезону були стикові зустрічі з сімферопольським "Авангардом",який опинився на такий же турнірній сходинці в другій зоні. Перемогли кримчани (2:2 і 2:0), і в остаточному підсумку серед усіх українських команд класу "Б" чернігівці виявилися десятими.

«Звичайно, любителів футболу радують успіхи нашої команди.

Однак провести сезон можна було б значно краще», - таке резюме зробила в підсумковому огляді обласна газета. Але час засвідчив явну заниженість такої оцінки. Адже на початку 60-х над класом "Б" був лише клас "А", де Україну представляли троє-"Динамо" (Київ), "Шахтар" (Сталіно, нині - Донецьк), "Авангард" (Харків). Тож виходить, що результат, показаний нашими земляками у тому сезоні, відповідає тринадцятому місцю нинішньої української прем’єр-ліги. А у всеукраїнському табелі про футбольні ранги "Десна" більше ніколи - ні в радянські часи, ні у новітній історії - так високо не піднімалася.

Про «неіснуючу» професію і доплати з «точок»

А що ж являла собою команда тих років як структурна одиниця? Створена вона була при облраді ДСТ «Авангард» і мала у штатному розписі посади старшого тренера і тренера, адміністратора і шістнадцять ставок гравців трьох категорій. Футболісти користувалися послугами обласного фізкультурного диспансеру - медичного працівника у команді не було. До речі, штатний розпис був документом із грифом «секретно». І все ж, користуючись даними з різних джерел, сьогодні можна сказати: у класі «Б» заробітна плата старшого тренера становила 120-150 карбованців, тренера - 90 -120, гравців - від 80 до 120. А ще ж були талони на харчування, премії за перемоги... Тим часом професії футболіста у Радянському Союзі офіційно... не існувало. Інструктор зі спорту - такі записи робилися у трудових книжках. Разом із тим ставали звичними доплати із «точок». Тобто хлопців оформляли, як тоді говорили, "пролісками" на різні підприємства і в організації, куди вони навідувалися у зарплатні дні. Ось таким лукавим було футбольне аматорство по-радянськи.

Наші «аматори» проти шведських профі

Прохолодного жовтневого дня трибуни стадіону імені Ю. Гагаріна, які вміщали тоді 11 тисяч глядачів, були вщерть заповнені задовго до початку гри. А люди все йшли і йшли.

Адже того дня, 29 жовтня 1961-го, мав відбутися перший в історії Чернігова міжнародний футбольний матч. До того ж, приїздили шведські професіонали, суперником яких у турне по Радянському Союзу "Десна" була визначена на рівні з київським «Динамо», яке упевнено йшло до здобуття перших у своїй історії золотих медалей чемпіонату СРСР, та ще однією командою з елітного дивізіону - ленінградським "Адміралтейцем».

У дебюті матчу ініціативою заволоділи гості. А чернігівці проявляли виняткову галантність, вибачаючись перед суперником навіть за найменші порушення правил. Але, врешті-решт, господарі поля, склад яких був посилений трьома тихцем позиченими у ' кіровоградської «Зірки» гравцями, продемонстрували й суто ігрові достоїнства. Недарма ж у кінцевому підсумку була зафіксована бойова нічия. На гол стокгольмців влучним ударом відповів Аркадій Гончаров. І саме цей матч став прощальним виступом за «Десну» талановитого воротаря Віктора Банникова, котрий після цього продовжив свою кар'єру в київському "Динамо", де виріс до гравця збірної СРСР.

А у «Десни» на «ура!» пройшов і наступний сезон. Та про це - наступного разу.

Віктор Муха, "Чернігівщина" №2 (454) від 9 січня 2014

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (1)