Благодатна Волинь: місця сили
2014-11-14 10:42:07


Розгнівавшись, княгиня Ольга відіслала свою ключницю Малушу зі стольного граду в далекий край, у якому невдовзі й народився майбутній хреститель Русі Володимир Великий. Тим краєм була Волинь, а саме — селище Будятин, що на околиці сучасного Нововолинська. Це місто стало одним із головних пунктів прес-туру журналістів (організованого Українським журналістським фондом у рамках акції «Україна очима редактора»), а подорож укотре нагадала, що Волинь — міцна православна твердиня, незважаючи на те, що за час свого існування ці землі були литовськими, російськими, австро-угорськими та польськими й лише 1939 року остаточно стали українськими. Цю землю, густо помережану паломницькими шляхами, оберігає багато старовинних храмів, монастирів і цілющих джерел. Журналістам вдалося відвідати кілька таких місць сили й відчути тутешню благодать, котра зійшла на землю ще до хрещення Русі, а християнська віра зародилася принаймні на століття раніше, ніж у Києві.

Світоч «хлопської віри»
Наш ранок другого дня розпочався, як влучно зазначив прес-секретар Володимир-Волинської єпархії УПЦ МП Віктор Мартиненко, як і має бути, з молитви, до того ж у місці, де вона лине понад 400 років, де є чернече життя. Це місце — Свято-Успенський Низкиницький чоловічий монастир, розташований на пагорбі за пару кілометрів від Нововолинська. У склепі під головним храмом обителі понад кілька сотень років мирно спочивають нетлінні останки його фундатора Адама Киселя — відомого державного діяча та київського воєводи. Меценат родом зі збіднілої шляхти був єдиним із сенаторів сейму, котрий підтримував православ’я, від якого тоді відрікались і вважали «хлопською вірою». Загалом в Україні він заснував три обителі, до слова, і Максаківську на Чернігівщині, що не пережила секулізації та гоніння. Вистояла тільки ця обитель, але, як відомо, доля монастирів ніколи не була простою. Після смерті Киселя в 1706 р. монастир зробили греко-католицьким, за часів Унії він розбагатів і став центром паломництва. Згодом життя в Низкиницькому монастирі припинилося. «Відродив його випадок, скоріше, воля Божа. Від блискавки згоріла інша діюча церква, тож люди згадали про Свято-Успенський храм, на куполах якого вже встигли й дерева порости. Побілили-помазали, і в 1837 році він знову ожив», — розповів Віктор Мартиненко. У радянський період його знову закрили, приводом для цього стало хрещення священиком дитини високопосадовця. Самого ж священика — поліглота Трохима Мороза, який, до речі, знав шість мов — було зміщено з посади. Проте відданість вірі зберіг, разом із матінкою вони жили, заробляючи розписом та фотографуванням ікон. 1962 року обитель пережила погром, був понівечений бюст і саркофаг Киселя, черепом якого грали у футбол. Та попри все, колишні прихожанки не впадали у розпач і навіть знайшли в Білокам’яній серед депутатів ради родича Киселя. За його клопотання в 1969 році сталася нечувана подія — храм відкрили. 1997 року рішенням священного синоду його відродили як монастир, одна з церков якого зараз виконує функції парафіяльного. Нині ченці займаються підсобним господарством і допомагають знедоленим (при обителі діє сучасна недільна школа і є навіть Wi-Fi). Усього їх дев’ять, хоча за заповітом фундатора монастиря ченців, які займатимуться молитвою та духовним просвітництвом, має бути дванадцять.
Оберіг колиски християнства
Але на цьому тема діянь Хрестителя Русі не закінчується. Подорожуючи Волинню, журналістам вдалося побувати в столиці Галицько-Волинського князівства — місті Володимирі-Волинському, а також в одній із найдревніших пам’яток хрещення Русі — Зимненському Святогірському Свято-Успенському ставропігійному жіночому монастирі. Ця обитель є ровесницею київської Десятинної церкви, свідком зародження православ’я і його твердинею. Святогірський монастир свого часу за значущістю прирівнювався до Києво-Печерської лаври, йому покровительствували всі без винятку волинські князі.
Унікальність обителі й у її неймовірній красі: недарма Зимненський монастир внесений до переліку ста найпривабливіших куточків України. А була б номінація «храми», він напевно здобув би лідерство, якщо можна так висловитись, за духовний прихисток. Найдавніший духовний центр України — це фортеця, що височіє на Святій горі над заплавою Луги неподалік села Зимного. Як розповіла матінка Поліна, саме на тій горі Володимир Великий наказав збудувати церкву Успіння Пресвятої Богородиці, а його син Всеволод Володимирович у 1001 році запросив із Києва монахів та обніс обитель частоколом і сторожовими вежами, розбудувавши біля підніжжя зимову резиденцію князів та церкву Святої Трійці.
Розквіт обителі обірвався у ХІІІ столітті разом із кривавою навалою орд хана Батия. Але йому судилося народитися вдруге у 1495 році, коли князь Чорторийський відбудував на горі мурований собор Успіння Пресвятої Богородиці й перетворив печерну обитель на кам’яний замок із чотирма наріжними й центральною в’їзною вежами. Завершив розбудову обителі його син, обладнавши у верхньому ярусі в’їзної вежі дзвіницю. Із цієї нагоди він подарував монастирю 700-кілограмовий дзвін із зображенням Матері Божої та Воскресіння Христового. Пізніше обитель стала прикладом рішучого спротиву полонізації та покатоличення простого люду й шляхти.
Монастир, а також його печери — місце молитви та вічного упокоєння святих подвижників обителі, ваблять до себе тисячі вірян, начуваних про дива від чудотворної ікони Зимненської Божої матері. Привезена вона була з Константинополя у 988 році візантійською принцесою Анною як знак благословіння царгородського імператора Миколая ІІ на її шлюб із хрестителем України-Русі Володимиром Великим. Образ, якому понад тисячу років, зцілює від сліпоти, раку та безпліддя. До речі, серед постійних відвідувачів на Різдво із числа VIP-персон — улюблениця телеекрану Оксана Марченко. У 2004-му її коштом було зроблено капітальний ремонт і розписи в храмі. Кажуть, вона також побудувала і готель при монастирі, але все це черниці, звісно, не афішують.
Матеріал по темі:
Блакитноока Волинь: край природних та людських щедрот
Інга Вітковська, тижневик «Чернігівські відомості» №46 (1234)

Світоч «хлопської віри»
Наш ранок другого дня розпочався, як влучно зазначив прес-секретар Володимир-Волинської єпархії УПЦ МП Віктор Мартиненко, як і має бути, з молитви, до того ж у місці, де вона лине понад 400 років, де є чернече життя. Це місце — Свято-Успенський Низкиницький чоловічий монастир, розташований на пагорбі за пару кілометрів від Нововолинська. У склепі під головним храмом обителі понад кілька сотень років мирно спочивають нетлінні останки його фундатора Адама Киселя — відомого державного діяча та київського воєводи. Меценат родом зі збіднілої шляхти був єдиним із сенаторів сейму, котрий підтримував православ’я, від якого тоді відрікались і вважали «хлопською вірою». Загалом в Україні він заснував три обителі, до слова, і Максаківську на Чернігівщині, що не пережила секулізації та гоніння. Вистояла тільки ця обитель, але, як відомо, доля монастирів ніколи не була простою. Після смерті Киселя в 1706 р. монастир зробили греко-католицьким, за часів Унії він розбагатів і став центром паломництва. Згодом життя в Низкиницькому монастирі припинилося. «Відродив його випадок, скоріше, воля Божа. Від блискавки згоріла інша діюча церква, тож люди згадали про Свято-Успенський храм, на куполах якого вже встигли й дерева порости. Побілили-помазали, і в 1837 році він знову ожив», — розповів Віктор Мартиненко. У радянський період його знову закрили, приводом для цього стало хрещення священиком дитини високопосадовця. Самого ж священика — поліглота Трохима Мороза, який, до речі, знав шість мов — було зміщено з посади. Проте відданість вірі зберіг, разом із матінкою вони жили, заробляючи розписом та фотографуванням ікон. 1962 року обитель пережила погром, був понівечений бюст і саркофаг Киселя, черепом якого грали у футбол. Та попри все, колишні прихожанки не впадали у розпач і навіть знайшли в Білокам’яній серед депутатів ради родича Киселя. За його клопотання в 1969 році сталася нечувана подія — храм відкрили. 1997 року рішенням священного синоду його відродили як монастир, одна з церков якого зараз виконує функції парафіяльного. Нині ченці займаються підсобним господарством і допомагають знедоленим (при обителі діє сучасна недільна школа і є навіть Wi-Fi). Усього їх дев’ять, хоча за заповітом фундатора монастиря ченців, які займатимуться молитвою та духовним просвітництвом, має бути дванадцять.
Оберіг колиски християнства
Але на цьому тема діянь Хрестителя Русі не закінчується. Подорожуючи Волинню, журналістам вдалося побувати в столиці Галицько-Волинського князівства — місті Володимирі-Волинському, а також в одній із найдревніших пам’яток хрещення Русі — Зимненському Святогірському Свято-Успенському ставропігійному жіночому монастирі. Ця обитель є ровесницею київської Десятинної церкви, свідком зародження православ’я і його твердинею. Святогірський монастир свого часу за значущістю прирівнювався до Києво-Печерської лаври, йому покровительствували всі без винятку волинські князі.
Унікальність обителі й у її неймовірній красі: недарма Зимненський монастир внесений до переліку ста найпривабливіших куточків України. А була б номінація «храми», він напевно здобув би лідерство, якщо можна так висловитись, за духовний прихисток. Найдавніший духовний центр України — це фортеця, що височіє на Святій горі над заплавою Луги неподалік села Зимного. Як розповіла матінка Поліна, саме на тій горі Володимир Великий наказав збудувати церкву Успіння Пресвятої Богородиці, а його син Всеволод Володимирович у 1001 році запросив із Києва монахів та обніс обитель частоколом і сторожовими вежами, розбудувавши біля підніжжя зимову резиденцію князів та церкву Святої Трійці.
Розквіт обителі обірвався у ХІІІ столітті разом із кривавою навалою орд хана Батия. Але йому судилося народитися вдруге у 1495 році, коли князь Чорторийський відбудував на горі мурований собор Успіння Пресвятої Богородиці й перетворив печерну обитель на кам’яний замок із чотирма наріжними й центральною в’їзною вежами. Завершив розбудову обителі його син, обладнавши у верхньому ярусі в’їзної вежі дзвіницю. Із цієї нагоди він подарував монастирю 700-кілограмовий дзвін із зображенням Матері Божої та Воскресіння Христового. Пізніше обитель стала прикладом рішучого спротиву полонізації та покатоличення простого люду й шляхти.
Монастир, а також його печери — місце молитви та вічного упокоєння святих подвижників обителі, ваблять до себе тисячі вірян, начуваних про дива від чудотворної ікони Зимненської Божої матері. Привезена вона була з Константинополя у 988 році візантійською принцесою Анною як знак благословіння царгородського імператора Миколая ІІ на її шлюб із хрестителем України-Русі Володимиром Великим. Образ, якому понад тисячу років, зцілює від сліпоти, раку та безпліддя. До речі, серед постійних відвідувачів на Різдво із числа VIP-персон — улюблениця телеекрану Оксана Марченко. У 2004-му її коштом було зроблено капітальний ремонт і розписи в храмі. Кажуть, вона також побудувала і готель при монастирі, але все це черниці, звісно, не афішують.
Матеріал по темі:
Блакитноока Волинь: край природних та людських щедрот
Інга Вітковська, тижневик «Чернігівські відомості» №46 (1234)
Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш
Telegram.
Залишити коментар
інші новини
16-річний Владислав Кир'як з Прилук бореться зі страшною хворобою
2025-06-20 15:16:03
Тамара Тютченко мішками заготовляє трав’яні чаї для захисників
2025-06-20 14:21:16
У Ніжині неповнолітня побила іншу, зняла це на відео та виклала у соцм...
2025-06-20 13:35:03
Данила Жуковецького лікарі оперували 5,5 годин. 101 троянду сестрі Вал...
2025-06-20 13:03:07
Дитсадок №53 потребує відновлення після атаки: допомагають міжнародні ...
2025-06-20 12:55:48
Під час проходження навчання помер військовий з Чернігівщини
2025-06-20 12:40:37
«Як ти мені надоїла»: голова громади виживає зі службового житла вчите...
2025-06-20 12:10:02
Сільський футбольний клуб з Чернігівщини пробився в УПЛ
2025-06-20 11:45:51
У деяких жителів Чернігівщини з’явилися несподівані гості на городах
2025-06-20 11:33:39
Під час обміну 19 червня з полону РФ повернувся військовий із Сосницьк...
2025-06-20 11:16:23