16-річна дівчина повісилась після сварки з матір’ю

16-річна дівчина повісилась після сварки з матір’ю

Жахлива трагедія сколихнула цього тижня Борзнящину. В Хорошому Озері загинула 16-річна дівчинка. Майже тиждень, після сварки з рідною матір\'ю, вона не з\'являлась на людях. Ані рідні, ані вчителі і гадки не мали, що дівчина...покінчила життя самогубством. Труп старшокласниці шість днів провисів на яблуні сільського саду, і тільки на сьомий тіло знайшли мисливці.

Не все, як у людей

Однокласники Марини (так звали загиблу — Авт.) розповідають про неї як про дуже хорошу і товариську людину. Вчителі знали її як здібну та виховану ученицю, адже вона завжди представляла школу на олімпіадах і змаганнях в районі та й навчалася на відмінно. І все, здавалося б у неї добре, та от тільки у стосунках з найріднішою їй людиною, мамою, не склалося.
Мати дівчини, Валентина (прізвище називати не будемо — Авт.), працює дояркою у місцевому сільськогосподарському підприємстві. Окрім Марини вона ще має старшого сина. Після розлучення з першим чоловіком, від якого і були діти, Валентина знайшла собі іншого чоловіка, що мав замінити дітям батька. Проте, і тут не склалося — із своїм співмешканцем вони часто ділили не тільки житло, але й пляшку. Неодноразово діти забирали п\'яну матір із сільського шинку. По закінченню школи старший син вступив до одного з навчальних закладів Києва, отож Марині тепер одній доводилось терпіти вибрики батьків. Із кількістю випитого спиртного ставав жорсткішим і виховний процес. Дівчині часто доводилось терпіти постійну наругу та побиття з боку матері.

“На цьому дереві я повішусь...”

Подіями, що відбувалися в родині, Марина не могла поділитися навіть з найближчими подругами, а не те що із вчителями чи дирекцією школи. Мабуть не хотіла виносити “сміття” з батьківської хати. Класний керівник розповідає, що неодноразово зверталась до старшокласниці з запитаннями чи в неї все гаразд, чи не ображає її вітчим, але та завжди відмовчувалася. Одного разу, коли Марина гуляла з подружками осіннім садом, вона, ніби мимохідь, сказала фразу, яку ті сприйняли як злий жарт: “На цьому дереві я повішусь...” Тоді вони навіть не здогадувались, що цей вислів стане для Марини доленосним.

Життя занапастив “зелений змій”

Валентина, рідна мати дівчинки, незадовго до її смерті, продала порося. Зароблені гроші вона, звісно ж, пропивала в сільському шинку. Постійні п\'янки набридли навіть вітчиму дітей і він, зібравши свої речі, втік до матері в сусіднє село. Тоді жінці вдалося повернути коханого чоловіка, - по нього вона поїхала одразу як протверезіла. Проте, її зовсім не цікавило чому донька майже тиждень не приходить додому, шукати її ніхто не збирався.
Того вечора Марина вкотре посварилася з матір\'ю і пішла з дому. Тільки Всевишній знає як все відбувалося, та здогадатися чому виникла сварка, з огляду на захоплення матері, мабуть-таки, не важко. Після того як декілька днів поспіль Марини не було в школі, до неї додому завітала класна керівниця. Мама дівчинки, знаючи куди донька часто втікала, сказала, що та в бабусі і що немає чого хвилюватися. Напередодні старшокласниця перехворіла грипом і відпрошувалась у вчителів додому, тому в школі і подумали, що учениця до кінця ще не перехворіла.

На похорон зійшлося все село

Минуло шість днів, а Марину ніхто не шукав... На сьомий день (а це були вихідні — Авт.) Марину знайшли ніжинські мисливці. Її задубеніле і посиніле від холоду тіло гойдалося на мотузку, закріпленому за гілку старенької яблуні. Директор школи не одразу впізнала у ній свою ученицю — настільки змінилося її обличчя.
Коли старший брат Марини, приїхавши на вихідні додому, і вкотре забираючи з шинку п\'яну матір, спитав у неї де сестра, та неохоче відповіла, що не знає де, - мовляв “нагуляється і прийде”. Не нагулялась.
Ховали дівчину наступного дня. Ховали всім селом. Провести Марину в останню путь вийшли навіть першокласники. Замість панахиди — плач бабусі, замість молитви священника — крик рідного брата, який неодноразово втрачав свідомість.
Вся в білому, а голова укутана фатою, ніби в нареченої. От тільки обвінчатися їй судилося зі смертю.

Довідка:
 
За останній рік в Хорошому Озері це — третє самогубство в такий спосіб. Можливо місцевому голові села та священнику  варто подумати над методами профілактики, влаштувати, скажімо, “Хресний хід”. Хоча навряд чи це допоможе, адже в молоді, окрім церкви, зараз цілком інші пріоритети.

Святослав ГАЛАКА

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.