Чернігів в списку світової спадщини ЮНЕСКО? Мріяти не заборониш...

2017-11-15 11:20:53

3590

В Чернігові знову заговорили про включення міста чи хоча б його частини — території Дитинця зі Спасо-Преображенським та Борисоглібським собрами і Катерининською церквою — до Cписку світової спадщини ЮНЕСКО. Воно й не дивно — це збереження історичних пам'яток, це престиж, це розвиток туризму, це гроші. Круглий стіл, на якому чиновники і громадські активісти планували визначитися з тим, що ж подавати для включення до переліку світових пам'яток, відбувся у вівторок у Чернігівській обласній раді.

Кажуть, що коли хочеш загубити гарну ідею — починай зі створення робочої групи та організації круглих столів. Обговорення будуть йти за обговореннями, пропозиції за пропозиціями, а справа так і залишатиметься на тому ж місці. Щось подібне виходить і цього разу. Чиновники, науковці, громадські активісти зібралися визначитися з об'єктами, які будуть подавати на зарахування до списку світових пам'яток, а які вимоги до таких заявок — поцікавитися забули. Більше того, обговорення ідей поступово переросло в обговорення пролем довкола них. Олександр Гашпар вкотре розкритикував дії міської влади, яка, за його словами, проводить реконструкцію центральної частини міста - “стометрівки”, скверу Б. Хмельницького, а тепер і Алеї Героїв — без проведення археологічних розкопок, що призводить до руйнації археологічних пам'яток. Згадали і про будівництво багатоповерхівок по вулиці Князя Чорного в охоронній зоні Єлецького монастиря.

Так би все розмовами і закінчилося, але прояснили ситуацію гості, кияни, які свого часу саме через забудову багатоповерхівками Київських гір ініціювали внесення Києво-печерської лаври до списку пам'яток ЮНЕСКО і змогли цього домогтися. Своїм досвідом і порадами вони й поділилися з чернігівцями.

Проблем з поданням у чернігівців відразу декілька. По-перше, мають бути Генеральний план міста та Історико-архітектурний опорний план міста, без яких заявку навіть не розглядатимуть, а фактично є лише перший з них. По-друге, назва, яку пропонували чернігівці - “Історичний центр міста” - сьогодні не цікава нікому, такі є майже у кожному населеному пункті і шансів потрапити з нею до списку ЮНЕСКО з нею жодних. По-третє, збереженість пам'яток і їх відповідність первісному вигляду — майже всі вони були неодноразово зруйновані і перебудовані. По-четверте — Вал з усіма своїми пам'ятками замалий об'єкт для того, щоб бути включеним до світового списку пам'яток.

Тим не менше, Неля Куковальська, генеральний директор Національного заповідника “Софія Київська”, додала і оптимізму. За її словами в Чернігові унікальна панорама правого берега Десни з пагорбами, залишками того ж таки давнього міста з Валом, з дерев'яними старовинними будинками, з храмами на Валу та Троїцьким і Єлецьким монастирем. Найкращий варіант для Чернігова — це об'єднати їх усі в одну заявку як “Історико-культурний ландшафт міста Чернігова” і тоді вона матиме гарні шанси на успіх. Тут і збереження природи, тут і архітектурні пам'ятки давньоруської доби та козацьких часів, тут і масштабність. Крім того, кияни порадили звертатися по допомогу до фахівців, перш за все місцевих чернігівських науковців, які допоможуть з розробкою документації, та українських спеціалістів, які вже готували заявки до ЮНЕСКО і досягли успіху.

Реальні поради, але багато хто з присутніх відверто в них розчарувався. Воно й не дивно, адже так хотілося без надзусиль, з красивим і відреставрованим Дитинцем потрапити до списку пам'яток ЮНЕСКО. А виявляється це малоймовірно і треба ще дуже багато працювати та боротися зі збереженням інших пам'яток міста щоб досягти бажаного. І відповіді киян на запитання, а чи не можна туди потрапити туди частинами, спочатку окремими пам'ятками, а тоді додавати інші, додала лише песимізму.

Для чернігівців був і ще один непоганий варіант. Не намагатися потрапити до списку пам'яток ЮНЕСКО самостійно, а приєднатися до столичної “Софії Київскої”. Але, за словами Нелі Куковальської, на сьогодні це навряд чи можливо, адже і самі кияни через забудову центру можуть втратити там місце і опинитися серед переліку пам'яток, що знаходяться під загрозою.

Тож чи опиниться Чернігів коли-небудь серед пам'яток світової спадщини ЮНЕСКО? Найближчим часом — навряд чи. Над проектом серйозно ніхто не працював, були лише ідеї, на зразок “А чи не піти б туди...”. Яскраво про це свідчить запитання Куковальської про те чи бачив хтось із присутніх критерії, по яким ЮНЕСКО відбирає пам'ятки і мовчазна тиша за столом. Виявляється ніхто їх не бачив, ніхто не цікавився цим? Крім того, навіть якщо Чернігів підготує дійсно якісну заявку — потрібно ще мінімум півтора, а в середньому три роки на дотримання всіх процедур, перевірку заявки, власне запропонованих об'єктів і прийняття її. Тобто, навіть якщо й подати заявку, як про це мріяли, до 2 лютого, навіть за найкращих умов місто прийняли б до списку лише за 3 роки, в 2021-му.

То може відмовитися від ідеї взагалі? Цього робити точно не варто. Збереження пам'яток Чернігова, розвиток туризму, популяризація міста — ці питання нікуди не зникають. Потрібно серйозно ставитися до реалізації ідеї, поступово робити необхідні кроки, скласти і затвердити, наприклад, той же Історико-архітектурний план міста, необхідний для подачі заявки. Крім того, те що для “Софії Київської” погано — потрапити до списку пам'ток, що знаходяться під загрозою, для Чернігова може бути добре. Це не популярна категорія куди потрапляють пам'ятки які на межі знищення через війни, природні катаклізми, безладне будівництво. А хіба у нас таке будівництво не ведеться? Це погана реклама для історичного Чернігова, але може чимось варто пожертвувати заради його збереження?

В списку Світової спадщини ЮНЕСКО від України сьогодні 7 пам'яток — Києво-Печерська лавра та Собор Святої Софії, Ансамбль історичного центру Львова, пункти Геодезичної дуги Струве (спільно з Норвегією, Швецією, Фінляндією, Росією, Естонією, Латвією, Литвою, Білоруссю і Молдовою), Букові ліси Карпат та інших регіонів Європи (спільно з такими ж лісами по всій Європі), Резиденція митрополитів Буковини та Далмації у Чернівцях, дерев'яні церкви карпатського регіону Польщі та України і Херсонес Таврійський у Криму. Ще 16 об'єктів є у попередньому списку. Серед них з 1989 року під 668 номером значаться і чернігівські Борисоглібський та Спасо-Преображенський собори.