Тетяна Іващенко на сцені 30 років, 2 з них співала з нинішнім очільником ОДА у кафе «Казка»

Тетяна Іващенко - по центру

60 років минуло, як вперше у приміщенні нового будинку культури відбувся перший концерт під керівництвом першого директора Петра Скляра.

26 лютого 1965 року розпочав свою роботу районний будинок куль­тури у новобудові. До цього будинок культури розміщувався у будів­лі, навпроти сирзаводу по вул. Троїцькій. Про це розповідає виконую­ча обов’язки директора Жанна Труба.
Першим директо­ром нового культурно­го закладу у Сосниці був Петро Скляр. Дру­гим - Олександр Дер­гун. Потім Сергій Ти­мошенко, Борис Пода, Олександр Лукаш, Іван Плитник, Володимир Супрун, Раїса Вовкогон, Валерій Панкевич.
Нині у будинку куль­тури 5 колективів но­сять звання «народ­ний аматорський»: хор ветеранів праці (ке­рівник - Тетяна Іващенко), «Криниці» (Те­тяна Іващенко), жі­ночий вокальний ан­самбль «Вербиченька» (Жанна Труба), те­атр естради «Фенікс» (Валентина Серавіна) та танцювальний колек­тив «Мрія» (керівник - Лідія Демиденко).

Робота закладу по­стійно розширюється, оновлюється, дякуючи професіоналам своєї справи. Своїм натхнен­ням, активною творчою діяльністю, неабиякими організаторськими здіб­ностями та громадян­ською позицією, люди, які входять в культур­ний простір з новими ідеями, запалюють всіх енергією творення, па­тріотизмом, мобілізуючою силою, такою потрібною в тривожному сьогоденні. В цій когор­ті Тетяна Іващенко - не тільки активна у сфе­рі культури, яка взяла на себе нелегку ношу керівника хору ветера­нів та віднедавна ще й фольклорного ансамб­лю «Криниці» та мо­лодіжного ВІА «Гра на призьбі», а й таланови­та співачка на приват­них вечірках.



Тетяна - сосничанка, щоправда довгий час свій талант вона демонструвала на високих сце­нах губернії та столиці. Народилась вона якраз на Щедрівки у співочій сім’ї, де всі любили пісню. Дідусь ще й грав на скрипці та балалайці. Разом з бабусею вони створювали святкову атмосферу для компаній. Тато і мама теж були активними учасни­ками художньої самодіяльності. Мама Валентина Олексіївна й досі, вже 20 років співає у хорі ветера­нів та 30 років - у церковному хорі.

Свої перші виступи дівчинка демонструва­ла у дитсадку, виконуючи ще й ролі персонажів. Незабутнім був перший виступ Тетянки у тата на роботі - у Сосницькій ДЕД - на Новий рік, де вона співала у ролі Лисички, ще й одягнувши відповід­ний костюм. Всі були в захваті від тендітної артист­ки. Кожний з присутніх батьків їй подарував цукер­ки, шоколадки. її активність, до речі, не тільки у піс­ні, а й у спорті, продовжилась у шкільні роки. У на­городу вона побувала у Криму, будучи волейболіст­кою, а на екскурсії в Чехії, як учасниця художньої самодіяльності. У музичній школі вона освоїла бан­дуру. Залюбки Тетянка співала і на районній сцені.

Після школи випускниця не обирала де вчитись далі - вона була налаштована на один варіант і по­дала документи до Ніжинського культпросвітнього училища на факультет керівника народного орке­стру і вчителя бандури. А додатково ще й опанува­ла гру на фортеп’яно. Та перший рік навчання для неї був на заочній формі, оскільки відразу після ви­пускного, ще влітку, вона розпочала свою трудову діяльність у Бутівському будинку культури, обійма­ючи аж дві посади: методиста та художнього керів­ника. Там працювати їй запропонував тодішній ке­рівник культури Леонід Смоляк.

-Тільки уявити: дві ставки! Зарплату одержувала більшу, ніж тато з мамою разом, - пригадує Тетяна.

Та зовсім юна дівчина хотіла справжнього сту­дентського життя і навіть великі гроші її не втрима­ли і вона перейшла на денне навчання. Та попри це, вона продовжувала заробляти свої гроші, пра­цюючи у ресторані «Полісся» міста Ніжина.
Після закінчення культурного закладу у 1994 році, Тетяна Анатоліївна працює рік у Тростянці, у музич­ній школі навчає діток грати на бандурі та викла­дає сольфеджіо. Бандура і досі вдома на почесно­му місці, проте мало коли Тетяна бере її до рук, 55 струн вже непросто подолати.



А потім вона поїхала до подружки у Славутич на день міста. А у них захворіла солістка, яка мала ви­конувати пісню «Мамина вишня». Щоб не випав но­мер, Тетяну швиденько одягли у костюм і без ре­петиції вона співала на великій сцені. Цей виступ став для дівчини початком кар’єрного росту, її за­просили працювати за договором на 5 років артист­кою ТК «Енергія» на Чорнобильку станцію. Тому звільнилась вона з попереднього місця роботи, а у Славутичі ще й заміж вийшла за художника, з яким разом навчались і 6 років зустрічались. Незабаром і донька народилась. Проте декретна відпустка була лише місячною, бо не гоже розривати договір, зарплата добре мотивувала, а робочих годин налі­чувалось всього 32 на місяць і в основному у вечір­ній час. Тому з дитиною ті 2 години був чоловік, а коли концерти, то кума допомагала. Гроші справді були великі, але через 5 років хор розпався, і сім’я переїхала у Чернігів.

У пошуках роботи Тетяна дізналась, що об­ласні хоровики одержують мінімальну зарплату, тому пішла по ресторанах, барах, кафе, клубах. Подальшій сольній кар’єрі знову був день народ­ження у подруги. Вона попросила їй заспівати, му­зика там була. Виступ сподобався музиканту і він запросив її до свого гурту. Так у кафе «Екран», що у кінотеатрі ім. Щорса, почалась перша робота в Чернігові. Потім запросив В’ячеслав Чаус, ниніш­ній голова ОДА, а тодішній музикант, з яким Тетяна у кафе «Казка» пропрацювала 2 роки. Працювала вона і у кафе «Дружба» - загалом у 50-ти закладах Чернігова.



- Були дні, а правильніше вечори, коли одночас­но доводилось співати у 2-3 закладах. Всі музи­канти були знайомі, телефонують, беру мікрофон, ноутбук і їду. Поспівала - гроші забрала і далі. Все оплачувалось власниками кафе відразу, не раз у місяць зарплата, крім цього були і чайові, - розпо­відає Тетяна Іващенко.

А потім вже знаменита співачка вирішила підко­рити столицю. Це були 2005- 2007 роки. Кар’єра продовжилася ще з більшим розмахом, її запроси­ли у кафе «Голубе озеро», що під Конче-Заспокою. Там вона була на розігріві у знаменитостей Петра Чорного, Федора Бондарчука, Вірки Сердючки, «Бомонд», «Цигани». Було дуже цікаво і захо­плююче. Разом з тим працюва­ла співачкою у нічному клубі «Три кити».
Гроші заро­бляла солідні.

Купила собі 2 комплекти апа­ратури і зно­ву повернулася у Чернігів. Вже вона могла пра­цювати одно­осібно, запро­шень не бра­кувало. Але за станом здоров’я Тетяна поли­шила Чернігів і приїхала додому у Сосницю.

У Сосниці її співоча кар’єра на два роки зупини­лась, думала сама, що вже назавжди, що ніколи не співатиме. Працювати пішла на фабрику. Там її за короткий час навчили шити і вона вже через місяць давала норму. Проте з часом норма підвищувала­ся і пошити таку кількість корсетних виробів Тетяні було не під силу. Звісно, запал стихав. А тут ще зу­стріла Машу Адамівну, яка підштовхнула її, переко­навши, щоб та йшла у будинок культури.

- Тоді я зрозуміла, що хочу і можу співати. Я при­йшла до Раїси Вовкогон, яка тоді була директор­кою, і запропонувала свій виступ на найближчий концерт.

Після концерту до неї підійшли тодішні кермани­чі району Геннадій Смаглюк і Валентин Очередько.

Коли дізналися, що працює на фабриці, здивували­ся: такі «зірки» мають світити у культурі і запропо­нували їй роботу, на яку Тетяна з радістю погоди­лась, бо фабрика дійсно була її тимчасова випад­ковість.

Так у 2015 році кар’єра співачки продовжилась у рідній Сосниці. Відразу їй дали хор ветеранів, а вже через місяць вона разом з учасниками мала захищати звання, а це 20 пісень і повністю концерт! Стільки років не робити з хором - це було хвилю­юче. З того часу вже минуло 10 років. За цей час багато нагород має колектив. А ось нещодавно вона керує знаменитим аматорським ансамблем «Криниці», керівником і засновником якого була Ганна Кузьменко та акомпаніатором Володимир Чернявський, нині Олександр Лукаш.


З 2019 по 2024 рік Тетяна працювала і у Сосницькій музичній школі керівником дитячого хору «Полісяночка» і викладачем сольфеджіо та музичної літератури.

Тетяна не полишає і свою сольну кар’єру, на кожному святі звучать пісні у її виконанні.

Поза робочим часом вона співає на банкетах у Сосниці, Корюківці, Мені, Чернігові. Ось минулого тижня у «Єві» співала для 3-х компаній, це близь­ко 100 чоловік. Так вийшло, що замовили одні, а решта залюбки доєднались. Замість 4 годин робо­ти, працювала 9, співаючи наживо до 200 пісень. «Але замовник платить гроші, значить треба ви­кластись», - каже Тетяна, додаючи, що роль тама­ди з нею у дуеті виконує Оксана Федоренко.

Ось таку сольну кар’єру і достойний заробіток має талановита сосничанка. Каже, хоч і гроші до­брі заробляла, та багатою не стала, але на достой­не життя вистачає.

Джерело: "Вісті Сосниччини", Олена КУЗЬМЕНКО

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)