Анна Лук: «Танцы - це моє життя»

Вже два роки, як у Центрі культури і дозвілля Ічнянської міської ради діє дитячий танцювальний гурток "Seven", яким керує молодий хореограф, нещодавня випускниця Ніжинського фахового коледжу культури і мистецтв імені Марії Заньковецької Анна Лук. "Seven" - постійний учасник концертів Ічнянського ЦКіД і вже має своїх шанувальників. Запальні танці - чи то українські, чи сучасні, чи класичні - завжди зривають у вдячних глядачів бурю оплесків. А все тому, що очолює цей гурток людина, закохана у свою професію, яка не уявляє свого життя без танців. Свою любов до танцю, до сцени Анна прищеплює дітям. На сьогодні в колективі займається 50 дітей: 30 - у середній групі й 20 - у старшій.  Зараз колектив готується до великої події - свого першого звітного концерту, підсумку всієї творчої роботи за два роки.

Напередодні концерту ми зустрілися з Анною Лук. Говорили про танці, дітей і любов до професії.

- Як Ви прийшли у професію, чи давно зай­маєтесь танцями? Як вирішили приїхати в Ічню, адже кажуть, що за останні 15 років Ви перший молодий спеціаліст у ЦКіД?
- Любов до танцю в мене з дитинства, я на сцені вже 18 років, розпочала виступати з трьох років. Мене завжди захоплювали танці, хорео­графія. Танці - це моє життя, і я навіть не уявляла себе в іншій професії. Після закінчення дев’яти класів я пішла навчатися на факультет хореогра­фії Ніжинського фахового коледжу культури і ми­стецтв імені Марії Заньковецької, зараз заочно продовжую навчання у Київському національному університеті культури і мистецтв. Їхати чи ні в Ічню, у мене не було вагань: я ічнянка і вирішила повер­нутися додому. У ЦКіД на той час була вакансія хореографа, і я прийшла сюди працювати. У мене ще у студентстві була мрія створити свій хорео­графічний колектив, яку я розпочала втілювати у життя. У 2023 році до мене прийшли наші перші 10 учасників гуртка. З часом колектив збільшуєть­ся, зараз у нас вже 50 учасників. Це діти та підліт­ки з 8 до 18 років. Малечу поки не беру.
Один з перших моїх гуртківців зараз вже війсь­ковослужбовець, який боронить нашу країну. Ми ним дуже пишаємось, хвилюємось і переживаємо за нього. Володимир Гречин прийшов до мене у гурток у 18 років. Він тоді навчався в Ічнянському професійному аграрному ліцеї, був закоханий у танці й дуже хотів вийти на сцену, але не встиг, бо пішов воювати. У 19 років Володимир доброволь­цем вступив до війська. Вже рік він воює, захищає нашу країну. Але він сказав, що після закінчення війни обов’язково ще станцює на сцені. Володи­мир дуже багато нам допомагає. Ми йому теж до­помагали, до речі, концерт для нього спеціально робили. Він - взірець для нас, наш герой, приклад для наслідування. Ми його дуже любимо, шануємо і чекаємо додому!

- А чому така назва - Seven?
- Бо наш колектив - це велика дружня сім’я, яка дуже тепло ставиться до кожного свого члена. Діти у нас прислухаються один до одного, підтри­мують один одного. На мою думку, саме у творчих колективах зароджується справжня дитяча друж­ба на все життя. Я люблю своїх вихованців, і вони відповідають мені взаємністю. І всіх нас об’єднує любов до танцю. Взагалі, якщо тобі не подобаєть­ся хореографія, не подобається працювати з діть­ми, вони миттєво це відчувають. Діти краще за до­рослих відчувають фальш, їх не проведеш.



Анна Лук з колективом SEVEN

- Як у вас проходять репетиції? Як заохо­чуєте дітей?
- Мої діти дуже хочуть і люблять танцювати. І після школи вони летять на репетицію. І по мож­ливості я і моє керівництво - ми усі разом роби­мо, щоб дітям було затишно й приємно у нас. У нас атмосфера майже сімейна. Діти приходять зі школи, переодягаються, потім вони п’ють у мене чай, відпочивають, у нас є така спеціальна кімната відпочинку. Далі ми йдемо прямо на сцену і почи­наємо вже займатися хореографією, розучувати танці. Діти дуже втомлюються, але продовжують працювати. Вони - молодці! Взагалі, танці розви­вають пластику, гнучкість, формують правильну поставу, витривалість, дисципліну, хороший му­зичний смак, що так знадобляться
діткам у майбутньому.

Вже два роки, як у Центрі культури і дозвілля Ічнянської міської ради діє дитячий танцювальний гурток «Seven», яким керує молодий хореограф, нещо­давня випускниця Ніжинського фахового коледжу культури і мистецтв імені Марії Заньковецької Анна Лук. «Seven» - постій­ний учасник концертів Ічнянського ЦКіД і вже має своїх шанувальників. Запальні танці - чи то українські, чи сучасні, чи класичні - завжди зривають у вдячних глядачів бурю оплесків. А все тому, що очолює цей гурток людина, закохана у свою професію, яка не уявляє свого жит­тя без танців. Свою любов до танцю, до сцени Анна прищеплює дітям. На сьогод­ні в колективі займається 50 дітей: 30 - у середній групі й 20 - у старшій. Зараз ко­лектив готується до великої події - свого першого звітного концерту, підсумку всієї творчої роботи за два роки.

- А як ви підбираєте ре­пертуар?
- Репертуар підбираю за покликом душі. Сама став­лю танці, хореографічні ком­позиції. Часто орієнтуємось на події. Наприклад, ось не­щодавно у нас був концерт «День української пісні», то я ставила танці на українську тематику, намагалась, щоб було щось цікаве, щось неод­нозначне, щось нове. Якщо, наприклад, благодійний кон­церт на допомогу нашим військовослужбовцям, то тут підбираємо військову тема­тику. Буває все по-різному. Тобто у нас різнобічна тема­тика: від народних танців до сучасних. Діти люблять усе: і гопак, і балет. У нас немає такого розподілу: народні, бальні, балет. Ми танцюємо усе, що нам стало до душі. Але найважче для моїх дітей - це, мабуть, народні тан­ці. Там потрібно показувати сценічність. А в них ще тро­шечки немає цього розумін­ня. Але вони стараються, і з кожним разом у них виходить все краще і краще.

- Ваші старші колеги роз­повідали, що Ви самі шиєте сценічні костюми, власним коштом купуєте тканину?
- Мені допомагає мама, ми з нею вдвох шиємо. Не­щодавно шили спідниці. Власним коштом купуємо тканину, але десь в інтернеті, щоб трошечки дешевше. Іноді щось знаходжу у се- конді. А як інакше? В культурі взагалі працюють ентузіа­сти, тут по-іншому не можна.

- Крім постановки тан­ців, треба відпрацювання загальних рухів, потенцій­них танцювальних фігур. Як ви це робите?
- У нас є хореографічний станок для цього, до речі, його нам зварив з труб дирек­тор ЦКіД Ігор Васильченко. На станку виправляється вся постава: спина вирівнюється, тіло вже поставлене правиль­но, позиція ніг, позиція рук. Так, буває, що складно, бо ще деякі дітки не розуміють, як це робити. Але головне - це старання. Буває, що діти при­ходять сутулі, спина кругла, плечі втягнуті. Але займають­ся місяць-два, і вже зовсім інша дитинка: спинка рівна, плечі розгорнуті, хода легка.

- Ви вже у багатьох кон­цертах брали участь?
- Так, ми за ці два роки дуже багато чого пройшли,
дуже багато де виступали. Виїжджали навіть з концер­том, недалеко, в село Доро- гинку, але це для дітей була цікава подія.

- А в конкурсах ви ще не брали участь?
- Ні, але я хочу цим зайня­тися, але вже трошечки піз­ніше, мабуть, з вересня, щоб розпочати новий навчальний рік з нових подій.

- Вже днями відбудеть­ся ваш перший ювілейний концерт. Чому він присвя­чується? Чим новеньким порадуєте своїх шануваль­ників?
- Так, це наш перший звіт­ний концерт. Ми хочемо його провести 30 квітня, у Міжна­родний день танцю. Ми ви­брали таку символічну дату. І в цей день ми хочемо пока­зати нашим глядачам, що ми недарма працювали ці два роки, що ми вміємо танцюва­ти, у нас є творчий потенціал для подальшого розвитку, що ми - дуже дружна, велика ро­дина однодумців, закоханих у танці. Для глядачів ми підго­тували дуже багато цікавого. Розпочнемо концерт з не­величких спогадів про те, як це все розпочиналося, наші перші рухи, наші перші танці, наші сценічні виступи.

- А зробите нам невелич­кий анонс, які танці будуть?
- Звичайно, будуть народ­ні танці: Гопачок буде, Коза­чок великий, де у нас танцює молодша та старша група, і Козачок малий, де танцю­ють тільки молодші діти. З новенького ще буде компо­зиція «Запальна Африка» за мотивами мультфільму «Ма­дагаскар». Його танцювати­ме молодша група. В про­грамі є «Танець про кохання» у виконанні старшої групи. Ми підготували танцювальну композицію, яку присвятили жінкам-військовослужбов- цям - жінкам, які змінили свої сукні на військову форму і за­раз захищають нашу країну. Ось такий невеличкий анонс нашого виступу.

- А які у вас плани на май­бутнє?
- Хочу, щоб якомога біль­ше моїх діток вступили саме на хореографію і танцювали з великим задоволенням у професійних колективах. Ну а взагалі хочеться, щоб наш колектив знали у громаді, щоб усі наші постановки по­бачили світ, знайшли свого поціновувача. В планах - участь у конкурсах, творчих фестивалях, нові номери, нові концерти.

Джерело: "Трудова слава"

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)