Що робити, коли пороблено?

Хто не чув пісні української групи «The ВЙО» «Нам пороблено»?

«О-о!.. Нам пороблено!..
Нам усім пороблено!..
Вдома ми, як на чужині!..
О-о!.. Нам пороблено!..
Нам усім пороблено!..
Вдома ми, як на чужині!..»

І так далі. Музика Стінга (пісня «Англієць у Нью-Йорку»), слова наші. А що, як справді?.. В одного, глянеш, життєва доріжка гладенька і рівна, вистелена дбайливими батьками, а в іншого усе через пень-колоду: гроші оминають, кохання десь блукає, здоров’я підводить, ще й хата згоріла. Хоч відробляй! А як?



Кому Бог допомагає, а кому і чорти

Любомир Богоявленський, учасник російської «Битви екстрасенсів», Бобровиця:

— Порчі немає раціонального пояснення. Навіть високоосвічені люди вірять у такі речі. Порчі наводять психопатичні, злі люди. Як боротися? Якщо людина віруюча, їй варто йти до церкви і просити допомоги вищих сил. Та більшість у нашій країні невіруючі. Для таких існують екстрасенси. Я своїм клієнтам роблю обереги, замовляю шпильки. Активую іменні іконки, ставлю захист. Та люди, які до мене звертаються, не готові працювати з чортами. Хоча я ставлю собі захист саме з їхньою допомогою. Самостійно позбутися порчі може не кожна людина. Але спробувати можна. Потрібно читати молитву «Отче наш» 12 разів три дні підряд. Пити натщесерце святу воду, вмиватися нею. Від сили вашої віри і енергетики залежатиме результат.

Корові, може, й допоможе, а людині краще до лікаря

Євдокія Мацак, пенсіонерка, Шабалинів, Коропський район:

— Не знаю і знать не хочу. Так це я, мені 75 років. А чого молоді на таке ведуться? Як у больниці тобі не помогли, баба шептуха тим паче не допоможе. Була в нас баба Ганна, шептала пристріти. І я зверталась. Корову тримали. А один чоловік, поганий на очі, як корова з паші додому доходить, перестріне та вслід і скаже: «Ого, яке вим’я додому понесла».! тоді в сараї до неї не підійдеш: не підпускає, на стіну дереться, не придумаєш, що робить... Одшептала наче, корова заспокоїлась. А тоді той знов подивиться і знов таке саме. Ото так, не віриш, а як припече, то нищечком і поїдеш... Баба Ганна останнім часом вже в Коропі в дочки жила. Хліб пошепче, дасть, питаю: «Ото воно допоможе?» Вона сміється: «Йди вже...» І що я тільки не робила: і замок на порозі клала, скотину через нього переводила. І слідом за коровою в хлів заходила, казала: «Господи, як ти є у світі, то зупини то все...» Ніщо не помагало. А що як корову з паші женеш, а біля двору вже той чоловік стоїть?.. Баба Ганна померла на 99-му году, до останнього в неї добра тяма була. А я з тих пір ні до яких шептух і не зверталася.

Вмити ті витерти полою

Валентина Грищенко, помічник вихователя, Григорівна, Бахмацький район:

— Якщо дитина раптом заплакала, ні з чого, треба вмити її святою водичкою і витерти передником. Фартушком, що жінки по хазяйству в них пораються. Або полою халата, як ото бабушки в селі ходять. Я такого не роблю, бо не дуже вірю.

Викликати екстрасенсів

Петро Ткаченко, не працює, Куликівка:

— Щось воно та є. Не дарма люди по всяких відьмах і цілителях їздять. Кожен спасається, як може. Воно як вчепилося — одна біда, за нею друга, третя — і мучить, і мучить людину. І спасу від того немає. Думаю, в такому разі треба викликати екстрасенсів з Києва. Кажуть, платити за їх приїзд нічого не треба. Передивився чимало програм «Битва екстрасенсів» і «Слідство ведуть екстрасенси». Такі справи ці відуни розплутують і трупи знаходять, що аж холод по спині пробігає. Тільки от не кожен захоче, щоб його підноготну на всю країну розказали і показали. Як сам грішив, діти, прадіди, хто кого приворожив, хто кому мертву воду підливав і т. д. До речі, обережність не завадить. Самозванців і шарлатанів багато розвелося.

Душевна бесіда і час

Віктор Нагорний, пенсіонер, Бутівка, Городнянський район:

— Як колись малим злякався та плакав, до шептухи водили. Не пам’ятаю вже, чи помогло. Уже 67 років, а жонатим ніколи не був. Діти є, старшій 42, молодшому 37. А дружини не було ніколи. Не думаю, що то пороблено, мабуть, так і треба було. Щоб жінки мене приворожували, не пам’ятаю. Навпаки, була одна така, я за нею і так, і так. А вона нуль уваги. Як потім з’ясувалося, то й на краще.

Взагалі я вразлива дуже людина. Як з ким посварюся, потім переживаю, не сплю. Допомагають бесіди. З братом поговорю, і легше. А взагалі час — найкращий лікар. Ще знаю, як хто не так подивиться, треба тихо сказати: «Нехай тобі сіль та вода і віник у зад». Або дулю згорнути в кишені. Чи поплювати через ліве плече. Чи хоч перехреститися.

Іти до церкви

Марія Буренко, пенсіонерка, Чернігів:

— Без волі Господа нічого не відбувається у житті людини. Кара Божа нікого не мине. Ті, хто грішать, не думають, що відповідати доведеться не їм, а дітям, онукам, а то й правнукам. А тоді ходять і ойкають, що у малюсінької безвинної дитинки рак чи онуки розбились на машині. Пороблено — то в головах. Самі себе люди накручують. Всі біди від мирських страстей. Живи з собою і оточуючими у мирі, дотримуйся заповідей Господніх, і благо буде тобі тоді. Якщо вже засіло в голові, що пороблено, то не до ворожки треба йти, бо то великий гріх, а до храму Божого. Відмолювати гріхи у церквах і монастирях. Слід просити поради у священників і ченців. Самому ревносно молитися і розкаюватися, і щиро в душі, а не на словах, прощати кривдників. Тоді і благодать повернеться. А як зі здоров’ям проблеми — теж Богу молитися, служби за здравіє замовляти і, звісно, до лікарів звертатися. Медицина зараз ого-го, аби гроші були.

Тижневик «Вісник Ч» №10 (1661), 8 березня 2018 року

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (5)