Про туризм. Враження за 9 днів

Блог Inn_ol
2011-02-07 12:17:21
Переглядів: 5638
Нравится   Рейтинг поста: 0
Почитала пост пана Ярослава про туризм у Чернігові. І не втримуюсь – дуже хочеться розповісти про враження від літньої сімейної подорожі Україною.
Умови задачі такі: на початку серпня, у жахливу спеку дві сім’ї (всього 5 чоловік, включаючи 7-річну дитину) виїжджають машиною на захід. За 9 днів вони планують проїхати близько 2,5 тисяч км і побачити дуже-дуже багато цікавого.
Основна мета подорожі – пізнавальна. Тобто нас цікавили перш за все історичні цінності, екскурсії і красиві місця. Потрібні зручності – ночівля у пристойному чистенькому і недорогому готелі, харчування у таких же нормальних недорогих кафе.


Отже, ми типові українські туристи без зайвих грошей і великих потреб. А ставлення до туристів усюди кардинально різне.

Відзначу одразу - ми були ідеальними екскурсантами. Не дурні, молоді, ноги не стомлювалися і увага не згасала. По дорозі до кожної зупинки читали заздалегідь заготовлені матеріали про місце, куди їдемо. Екскурсоводу практично зазирали до рота, задавали додаткові запитання. Якщо екскурсію взяти не вдавалося –розпитували всіх кого тільки могли. І до речі, бабусі у музеях подекуди справлялися краще за дипломованих платних екскурсоводів.

День перший. Дорога і Кам’янець-Подільський.
Майже день дороги – і нарешті ми доїхали до першої зупинки. Оселилися і одразу пішли гуляти у старе місто. Туристичний центр дуже чистий, охайний, без зайвих забудов. Але і без зручностей – купити воду і елементарний бутерброд дитині стало проблемою.

Після 7 вечора стало дуже тихо, анічичирк. Ніяких п’яних гоп-компаній, туристичні автобуси роз’їхалися. Тільки ми, старовинні будиночки і собори.

День другий. Фортеця, Хотин і Чернівці
Зранку одними з перших ми були уже у Кам’янець-Подільській фортеці. Екскурсовод іще свіженька, не замучена натовпом туристів, з почуттям та усмішкою розповіла про все, що цікавило.

До обіду екскурсії закінчилися і ми поїхали далі, у Хотин. Нагадаю, це був початок серпня і жахлива спека. Півгодини шляху – і вже на горизонті Ля-Рошель із "Трьох мушкетерів". Видовище, звичайно, захопливе, як з іншого світу. Ми в захваті і з нетерпінням чекаємо цікавої розповіді!

Але обслуговування… Гроші за проїзд машини взяли справно. Із зручностей запропонували туалет ем-жо, втім, більш-менш незагиджений. Екскурсовода пообіцяли внизу, у фортеці.

Спускаємося і питаємо у охоронця – де чарівний знавець історії? - Нема. - А де? - Може, нагорі, а може, обіда. - Коли буде? - Невідомо. - То подзвоніть! Ми заплатимо за екскурсію.

Подзвонив. Екскурсовод доволі грубо відповів, що йому спекотно, він втомився, і взагалі – нічого шастати серед білого дня по фортецях.

Контраст у обслуговуванні із Кам’янцем-Подільським – жахливий. Чесно кажучи, ми навіть розгубилися від таких грубощів. Але оскільки їхали не сваритися, а дізнаватися нове – то разом з іще однією групою найняли за 50 грн. місцеву продавщицю сувенірів. Вона півгодини розповідала нам усе, що знала про Хотин та його історію. Малувато, але краще, ніж нічого.

Освіжившись у мутному Збручі, вирушили до Чернівців.

Чернівці зустріли новеньким і недорогим готелем при дорозі. Поїхали шукати вечерю. Джі-пі-ес панночка спочатку вивезла на якусь забігайлівку, де і сидіти було моторошно. Але з другої спроби втрапили на центральну вулицю Кобилянської.

Вулиця Кобилянської
Про центр Чернівців хочеться написати окремо, настільки сильне враження він справив. Надзвичайно чиста, приємна, тиха вулиця. На диво недорога піцерія, де ми зі смаком повечеряли.

Згодом зрозуміли, у чому секрет. Виявляється, вулиця адміністративна! Тобто фасади будинків не зіпсовані вітринами, вони лишилися практично такими ж, як і сто років тому. Тільки невеличкі кафе, ресторанчики і адміністративні будівлі. За 15 хвилин пройшли повз дитсадок, музичну школу, воєнкомат, адмінсуд, РАГС, юристів і тому подібне.

Ще раз підкреслю – ніякої реклами, нічого зайвого на фасадах! Ліпнина підсвічена, будиночки відреставровані і тільки скромні, майже непомітні таблички.
Їй-богу, я скулила, як щасливе цуценя! Я вальсувала тією вулицею! Такого естетичного захвату від звичайного центру міста не чекала і не сподівалася.
Мій ідеал як туриста – ця вулиця Кобилянської. Більше ніде і нічого подібного не бачила.

День третій. Чернівці, Яремче, Ясиня
Зранку у Чернівцях ми поїхали дивитися університет як основну пам’ятку. Зустріли нас байдуже, туристи, мабуть, приїлися. Півгодини довелося чекати екскурсовода і збирати групу, бо для 5 чоловік розповідати було "ніззя".

Екскурсовод – молодий румун, сам учився у цьому університеті. Розповідав соковито, із любов’ю, на наші численні запитання відповідав із посмішкою. А це дуже важливо! Екскурсовод – обличчя пам’ятки. І якщо він, пардон, знає менше за нас, які почитали кілька сторінок – це дуууууже неприємно.

Далі за планом у нас була дорога у Карпати, невеличка зупиночка у селищі Яремче -помилуватися Прутом та скелями.

Яремче справило враження дикого туристичного сільця, щось на кшталт приморського – влітку заробляють, щоб узимку будуватися, і так щороку. Тільки тут навпаки, туристичний сезон узимку. Тож ми не побачили майже нічого за звалищами будматеріалів і рекламними табличками-запрошеннями.

А ночувати поїхали у Ясиню, також гірськолижний курорт, тому улітку – тихе село. Привітні господарі-кияни запропонували прекрасну чистеньку оселю, смачнющу вечерю і навіть свою доньку-ровесницю – пограти з нашою дитиною.

День четвертий. Лінощі в Ясині
Наступний день став лінивим. Зранку, з’ївши угорський сніданок та скупившись у місцевому магазинчику, ми зійшли на найближчу гірку і до самого вечора лежали у тіні під смереками. Перетравлювали враження, планували подальшу подорож і просто дихали свіжим повітрям.

Ясиня завдяки гарним господарям здалася справді домашньою, затишною і крохмально-свіжою.

День п’ятий. Закарпаття і Мукачево
Надихнувшись карпатськими туманами і попрощавшись і господарями, стрибнули у машину. Ох і ах – які ж гарні краєвиди! Тільки й встигали клацати.

Тихим сапом дісталися до прикордонної смуги. І тільки тут збагнули, що наша супутниця забула вдома паспорт.

Прикордонники сумно похитали головами, але дівчина молода, мила, та й ми не справляли враження шпигунів. Тож побідкався, але усміхнувся і пропустив далі. Нічого за це не просив.

До обіду на горизонті виросло Мукачево. Мета його відвідування – знаменитий замок Паланок. Незважаючи на невеличкий ремонт, екскурсії проходили і туристів пропускали. Всього за 20 грн. з групи молодий екскурсовод майже 2 години водив нас замком. Надивилися і назапитувались досхочу. Жагу знань задовольнили

А от сам Мукачево як туристичне містечко розчарував. За нашими записами, варто було оглянути ратушу і ще кілька будівель. Це ми зробили за півгодини. А далі – брудні вулички із базаром посеред пішохідного центру, надповільне обслуговування у кафе і на додачу - завивання бездомних собак, які не давали спати всю ніч.

День шостий. Ужгород
Ужгород зустрів ну дуже маленькою парковкою біля замку. Ледь втиснулись. Замок давно належить краєзнавчому музею. Тому, з одного боку, втратив автентичність, практично не лишилося внутрішньої оздоби. Але з іншого – чистий і дуже багато різноманітних виставок. Подивилися і старовинний одяг, і музичні інструменти, дитині сподобалась зоологічна експозиція, і, як не дивно, каземати.

Але екскурсовод не відповідала нашим вимогам. Розцяцькована, вона зверхньо тарабаніла настільки швидко, що наші мізки не встигали сприймати. Запитання або ігнорувала, або цідила крізь зуби.

Центр Ужгорода, де ми очікували побачити пішохідний рай, як у Чернівцях, виявився ніяким. Базар базаром. Звідси один із головних висновків – вітрини у центрі і надто багато магазинів і магазинчиків не додають привабливості місту. Більше того – вони його псують непоправно. Ми навіть не могли знайти місця, де сфотографуватися. Хіба що знизу знімати, на фоні залишку споруд 2-3 поверхів. Внизу ж дивитися практично нічого.

День сьомий – Шенборн і перший Львівський замок
Про Шенборн читали і мріяли! Ледь знайшли – вказівників жодних. Це, до речі, проблема майже всіх українських пам’яток. Поки сто разів не перепитаєш у місцевих – не втрапиш.

Біля дороги на Шенборн зустрів підприємливий дядько. За 50 грн пообіцяв розповісти і поводити територією теперішнього санаторію. Дядько абсолютно не історик, і чимось цінними не просвітив. Але! Він настільки позитивна і енергійна людина, що за півгодини ми уже разом захоплено стрибали за білочками і гладили кроликів.

Висновок – доброзичлива, навіть не дуже обізнана людина, приносить більше радості, ніж розумна, але зверхня.

Перший Львівський замок – Свірж - був уже закритий. Фактично він не працює як туристичний центр, але якщо директор там є, то можна хоча б подивитися у двір. Того дня нам не пощастило, задовольнилися спогляданням у шпарини паркану.

День восьмий. Золочів, Підгірці, Олеськи
Крихітний райцентр Золочів. Дешевий, але дуже чистенький готель у центрі, також недорогий, проте смачний борщ. І жодного вказівника на замок!

У Золочівський замок приїхали майже одразу після відкриття і попросили екскурсію. Нам відмовили. Чому? Бо нас усього п’ятеро. Спробували знайти ще людей, зібрати групу. Але все одно екскурсію не дали.

Аргумент: екскурсоводів у нас мало, він зараз із вами піде, а раптом велика група?!

Як варіант запропонували конспект лекції екскурсовода. Краще, ніж нічого, але явно замало. Розпитували бабусь у залах.
У Східному павільйоні того ж замку несподівано натрапили на бабульку-знавця. Про кожний експонат вона розповідала з ніжністю. Хотілося слухати й слухати!

Замок у Підгірцях закритий на реконструкцію. Обійшли навколо та й усе. Зате поруч – стародавній костьол, про нього почитали і торкнулися.

Олеськи. Ледь устигли, 40 хвилин до закриття. І знову нам відмовили в екскурсії. Аргумент той самий: "вдруг война, а я уставший". Тобто раптом приїде хтось потрібніший за п’ятьох чернігівців. Сумно, що й казати. Ми так і не зрозуміли логіки. Адже екскурсія має сталу ціну – 50 грн, і ми погоджувалися її заплатити. Ні! Не можна й край!

Але які м’які, колоритні і розумні бабульки сиділи у залах замку! Бачачи наші спраглі до знань очі, вони передавали нас одна одній і спільними зусиллями провели по всьому замку безкоштовно.

День дев’ятий. Дорога додому.
Тут уже було не до екскурсій. ДАІ, придорожні кафе і свіжі спогади.
Дуже багато я написала, аж надто багато. Проте хотілося дати враження типового туриста, навіть одноденного. Його також можна і потрібно зустріти достойно, хоча б для того, щоб йому хотілося повернутися і розповісти друзям про позитив.


коментарі (16)
lesya2011-02-07 12:34:11 ответить

ярко.
Отличный и показательный рассказ.

inn_olответить

Та, аби хоч на краплю користі додало!

Ulysses2011-02-07 14:06:18 ответить

Цікава й повчальна розповідь.

Думаю, з неё можна зробити багато висновків. І Чернівці, де мер давно і плідно працює, де земля розподіляється прозоро, а переваги міста - старі вулиці - охороняються від забудови, щоб зберегти туристичний колорит. Чернівці ще називають українським Парижем.

Чернігів міг давно стати не менш красивим турцентром, але не щастило з мерами, а насправд і-  меринами. Натулили на усіх п"ятачках багатоверхівок через відкати. А про туризм - одні сашкові балачки.

 У цій розповіді inn_ol  і про культуру екскурсоводів, і про готельчики, і про їжу, і про туалети - саме про те, чим недолугі міські керівники так і не займалися упродовж  17 років точно , після Мельничука. 

А тоді питаємо: чому в Кам"янець-Подільський їдуть туристи, а до нас  з-під автомата.

Vladyslavответить

Егеж, Всевишньому вдалося білий світ за 7 днів створити, а міській владі не до туризму було 20 років, що було  - втрачене.

Окрім памятника Мазепі, першого в Україні, так нічим і не виділися в державі. Тільки забудували тротуари магазинами та парковками, а  на цивілізоване вирішення проблем гродян і туристів  розуму не вистачило, та скоротили число зелених насаджень у рази в порівняні  з радянськими часами.


А розповідь цікава. З коментарями її треба публікувати. і на сайтах інших турміст

Filka2011-02-07 14:59:49 ответить

Ой, мы тоже два года назад ездили туда - Каменец, Хотин, Черновцы - и тоже как у нас обслуживание не блещет - но у них объекты покруче будут чем в Чернигове вот и валит народ туда. порадовала кафешка в хотыне - где беседочки такие под открытым небом, вкусный борщ, вареники - недорого. туалет - да-а.. что тут скажешь:-) сам хотынь тоже не вызывает особого восторга - полуразваленные избушки, провинция глухая, если бы не крепость так туда бы никто и не потыкнулся.
Черновцы ну просто очаровательны, слов нет! а универ их - украинский гарвард. Привезли кучу фоток и приятных воспоминаний. Ездили правда осенью с опытным водителем, погода была просто чудесной.

inn_olответить

О! Приємно чути схожі враження. Значить, це закономірність, а не випадковість. Ми їздили самі, майже авантюрно. Спека, водій зі стажем усього рік, а з нами дитина. Але слава Богу - чудово з"їздили і повернулися! Вражень привезли 12 гектарів


fuit2011-02-07 16:13:46 ответить

Очень интересный рассказ. Захотелось в Черновцы, погулять по той самой необычной улице)

inn_olответить

Дякую! Вулиця справді неймовірна. Особливо ввечері. У мене у дитинстві була улюблена книжка Ірини Вільде про Чернівці. Завжди мріяла там побувати.

suhomlinответить

http://www.gorod.cn.ua/blogs/suhomlin_4802.html

тут небольшой рассказ о Черновцах и фотки. Ночью улица Кобылянской - выглядит действительно потрясно.

fuitответить

Фото впечатляет. Очень красиво! Почитала пост, и таким далеким кажется этот свиной грипп, смешно немного, что все так боялись.

kirya2011-02-07 16:43:42 ответить

а ми ніяк до Чернівців не доберемося... а щодо Яремче - посперечаюся. там не лише взимку цікаво. ми двічі в вересні бували і не сумували. з екскурсіями ніби все нормально біля вокзалу стоять 2-3 столики з переліком екскурсій (пішохідні, вело і авто), їх описом і ціною. записуєшся - і все. причому обіцяли, що повезуть обов'язково незалежно від кількості осіб (ми записувалися третім і четвертим номером).

Маршрут Яремче - Рахів - Центр Європи (с. Делятин) - Солотвине. Нажаль вибилися з графіку і Рахів дивилися лише з вікна автобуса, але наявність колоритного дядька-екскурсовода компенсувала всі незручності. він до всіх звертався: "люди". - Люди, подивіться ліворуч і так далі :) Дуже цікаво все розповідав з найменшими дрібницями, фактами, легендами і побрехеньками і не замовкав під час руху ні на хвилину.

Але Солотвине неприємно вразило. Купи сміття на вулицях, причому навіть пліч-о-пліч з торгуючими і безпосередньо перед озерами, машини припарковані де кому заманеться, мінімум сервісу на території озер...  а за правильного підходу там же купу грошей можна заробити, що й підтверджують недешеві будиночки в селищі, збудовані на гроші туристів, які приїздять на пару тижнів пролікуватися в Солотвиному.

 

inn_olответить

А я і не сперечаюся щодо Яремче. Ми там були півтори години, описала лише перше поверхове враження. Хтозна, якби брали екскурсії саме там, то, можливо, виглядало б усе інакше. Наша мета була - замки і фортеці. Таку собі поставили програму-мінімум. І намагалися дотримуватись основного маршруту. Хоча було безліч зупинок, про всі розповісти неможливо. Водоспади, Старо-Костянтинів, музей писанки... Мені щоночі тоді снилися якісь руїни, прокидалася із жахом, що щось не побачу і не запам"ятаю.

suhomlinответить

Я в Солотвино жил месяц. Малого в шахты соляные возил. Жопа мира, если честно. К тому же все жители говорят на румынском.

А вот рядышком есть географический центр Европы возле Рахова и поле нарциссов. Весной - очень красиво.

suhomlin2011-02-07 17:08:58 ответить

Тоже был в Камянце, Хотыне, Черновцах. Приятно удивила территория старого города в Камянце. Ну и конечно сама крепость. А также Черновцы порадовали. Особенно университет и конечно улица Кобылянской. Но кстати, она только-только после реставрации. Там совсем недавно юбилей города какой-то был. Так что и выглядит она конечно на уровне.

А у нас тоже недавно юбилей первого письменного упоминания о Чернигове был... и ничего... 
Главное, что показывает Ваш рассказ, что везде с сервисом большие напряги. Поэтому я все равно убежден, у Че отличные перспективы занять нишу "Главного места, куда стоить рвануть на выхи из Киева".

inn_olответить

Погоджуюся! Люблю свій Чернігів і впевнена, що перспективи таки є. Є що подивитися і головне - є тиша і неплинність, ніхто не бігає, на відміну від Києва. Для відпочинку - супер!

bystrovответить

летописное упоминание у них тоже было праздником надуманным для получения денег из гос бюджета, у них получилось, у нас нет поменяли правительство  (каравай пришел). осталась монета 5 грн. Черновцы  действительно красивый город, но во вторую мировую он практически не пострадал, очень понравилось их отношение к комунальной собственности - почти ничего не продавали, и центр вообще не трогали под коммерцию, есть чему поучиться. гостиницы довольно дорогие и слабенькие.

Залишити коментар

Ім'я
Коментар
інші записи автора
Подарок - дело тонкое 2013-03-09 15:11:17 Синий-синий иней 2012-05-28 08:46:49 Нове зі старого і навпаки 2011-08-11 09:34:30 Миколчина індустріалізація 2011-05-23 09:37:59 Чернігів – місто без роботи? 2011-01-11 11:14:56 Голод наступає? А ми котлети не їмо 2010-11-18 12:33:53 Секонд хенди - нива для творчості! 2010-09-29 09:27:05 За битого двох небитих дають? 2010-09-17 08:23:58 У Чернігівській школі ввели посаду… стукача 2010-09-16 08:59:11 Про війну. І тих, хто не став ветераном 2010-04-27 12:45:21