Андрій Ярмоленко: «Хвилювався, коли грав у «Десні», а їхати y «Динамо» (Київ) не боюся»

Напередодні Нового року на прес-конференції головного тренера київського „Динамо” Анатолія Дем’яненка прозвучала фраза про те, що динамівські селекціонери за 130 км від Києва знайшли хлопчину, який має всі шанси стати другим Шевченком. Цим хлопчиною виявився 17-річний нападаючий чернігівської „Десни" Андрій Ярмоленко. А невдовзі чернігівець поставив свій автограф під контрактом з уславленим клубом.



Вперше у складі „Десни" Ярмоленко з’явився влітку минулого року. Його запросили після вдалих ігор в чемпіонаті області у складі чернігівського „Домобудівника” та добрянського „Полісся".

Вже -перший вихід на поле у футболці „Десни" (за 10 хвилин до закінчення матчу 1/32 фіналу Кубка України, у якому «Десна” виїжджала в гості до тернопільської „Ниви”) Андрій відзначив голом, який, щоправда, судді не зарахували, зафіксувавши офсайд. Після матчу віде-озапис засвідчив хибність їхнього рішення.

Ще один Андріїв гол судді помилково скасували у Сумах, коли у матчі Чемпіонату України Ярмоленко утік від захисників тамтешнього „Спартака".

Втім суддівські помилки можна якщо не пробачити, то бодай зрозуміти — стартова швидкість і фантастичне відчуття моменту дозволяють Ярмоленку миттєво відриватися від захисників, на що судді не завжди вчасно реагують.

У тих же Сумах Андрій забив перший г ол у своїй кар'єрі, іа ще и такий, що прикрасив би біографію найславетніших гравців світу — м’яч після гарматного удару Ярмоленка у падінні через себе мало не розірвав сітку спартаківсь-ких воріт. Нападаючий одразу ж перехрестився і підняв руки догори.

Справжнім бенефісом Ярмоленка став матч, у якому „Десна" приймала одного з фаворитів першої ліги — луцьку „Волинь”. Тренери довірили йому місце в основному складі. У середині першого тайму Андрій забив гол, схожий на знаменитий гол Блохіна у ворота мюнхенської „Баварії” — прийняв м’яч у середині поля, на швидкості „розхитав” двох захисників і, не зближуючись з іншими, потужно пробив у кут воріт. А за три хвилини до перерви приблизно на лінії штрафного отримав передачу від Круковця, одним дотиком прокинув собі на хід, а другим покотив м’яча під опорну ногу воротареві.

За безпосередньої участі Андрія у тому матчі було забито ще два м’ячі — на початку другого тайму Круковець реалізував штрафний, призначений за порушення проти Ярмоленка, а незадовго до фінального свистка його передачею скористався Колодій. Одразу після матчу головний тренер „Волині” Володимир Кварцяний висловив бажання бачити юне чернігівське дарування у складі своєї команди. Ма згадку про ту гру в Андрія залишився приз найкращому гравцеві матчу.

Окрім швидкості, фахівці відзначають уміння Ярмоленка орієнтуватися у складних ситуаціях і швидко приймати рішення. Наприклад, забиваючи у ворота охтирського „Нафтовика”, Андрій за лічені секунди у штрафному майданчику уникнув протиборства опікуна, оцінив положення воротаря і пробив тому у протихід. А в матчі з київською „Оболонню" відібрав м’яч у захисника, дочекався ще двох і вивів вільного Колодіна сам на сам з воротарем.

Тож і з’явилися в засобах масової інформації порівняння Ярмоленка з Шевченком, Блохіним, Мілевським.

Ярмоленко прийшов у футбольну школу "Юність", поруч з якою у той час мешкав, ще в 1 класі. „Удворі постійно грали, тож не дивно, що згодом почав тренуватися. Пам'ятаю перше тренування. Хлопці і тренер Микола Васильович Липовий мене прийняли нормально, мені сподобалося, і я почав займатися постійно", — каже Ярмоленко. У сьомому класі Андрія вже запрошували до юнацької команди київського „Динамо”, але тоді він не підійшов і повернувся додому.

З особливою вдячністю Андрій згадує свого юнацького тренера Віктора Михайловича Лазаренка, який, за словами Ярмоленка, вклав у нього найбільше сил і часу і багато чого навчив. Згадує юний форвард і настанови головного тренера „Десни” Олександра Олександровича Томаха.

— Андрію, як. опинився у „Десні”?

— Після одного з матчів юйацької першості України Віктор Михайлович сказав, що мною зацікавились тренери „Десни” і запросили на тренування. Під час перших тренувань я дуже хвилювався, думаю, сам на себе не був схожим. Та пізніше зійшовся з хлопцями і все стало на свої місця.

— Якщо так хвилювався на тренуваннях, то можна уявити, що відчував, коли вийшов у складі „Десни” в офіційному матчі. Пам'ятаєш той момент?

— Коли тренери вперше випустили мене на заміну у кубковому матчі проти „Ниви”, я навіть розхвилюватися не встиг. По-справжньому передстартовий мандраж пережив, коли почув своє прізвище у стартовому складі на матч із луцькою „Волинню”. Не хотіло ся вдарити обличчям у багно перед своїми глядачами.

— А перший гол пам’ятаєш?

Я сам не чекав, що так вийде, що через кілька хвилин після виходу на поле заб’ю гол. Це було в Сумах у матчі зі „Спартаком”. Хвилини через три-чотири після перерви Володя Поліщук прострілив у штрафний майданчик, і мені вдалося пробити через себе. До тієї гри я сходив у церкву — Бог допоміг.

— Що казав тренер, випускаючи тебе вперше?

— Сан Санич пояснив різницю між дитячо-юнацьким футболом і дорослим і дав відчути цю різницю безпосередньо на полі. А перед першим виходом в основному складі попросив просто не зіпсувати гру. Особливих настанов і рекомендацій щодотого матчу не пам’ятаю.

— З ким із партнерів тобі найцікавіше грати?

— У юнацькій команді — зі своїм другом Олександром Бокачем, а у „Десні” — з Валентином Круковцем. Вал і к завжди грає нестандартно, і його дії важко передбачити суперникові.

— Про „Динамо”. Коли ти дізнався, що тобою цікавляться кияни?

— Після гри з „Динамо-2” Сан Санич мені сказав, що мною залишилися задоволеними представники київського клубу і запрошують мене до „Динамо .

Сказав, що якщо підійдуть умови контракту, то можу його підписати. Згодом ми, дійсно, уклали контракт, але, згідно з певним пунктом, про його умови я не маю права розповідати.

— З інших клубів пропозиції були?

— Розмови були, пропонували. Але я тому великого значення не надавав.

— Як відреагували батьки на твій переїзд? Взагалі, розкажи трохи про них.

— Звичайно, переживають, що їду з дому, але взагалі підтримують мене і мою новину про пропозицію від „ДинамЬ” сприйняли з радістю. Мама, Валентина Іванівна, і тато, Микола Іванович, як вони розповідали, знайомі з юнацьких років. Мама деякий час працювала у Санкт-Петербурзі, куди після армії приїхав і батько. Незабаром після мого народження повернулися до Чернігова. Зараз мама працює кондуктором у автопарку, а батько — приватний підприємець.

— Чи не страшно їхати до Києва? Все ж таки „Динамо” — зовсім Інший рівень.

— Сірашно було, коли переходив у „Десну”, а зараз — ні. Якщо чесно, то вже хочеться їхати, щось доводити. Я з дитинства мріяв грати за „Динамо . хоча зараз розумію, що на цьому зупинятися не можна. Але про це ще рано го-

* * *

ДОВІДКА:

Андрій Ярмоленко народився 23 жовтня 1989 року у Санкт-Петербурзі. Зріст 187 см, вага 76 кг. Нападаючий. У восьми іграх за „Десну” забив чотири голи. У команді мав прізвисько Малюк.

Сергій Козлянський, «Гарт» №3 (2287) від 19 січня 2007

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)