Правосуд написав про братву

26 січня цього року в „Гарті” була опубліковане стаття „ Як виникала прилуцька мафія. У ній колишній майор міліції, а нині начальник служби охорони Ладанського заводу „Пожмаш” Анатолій Грицаненко розповів про кілька епізодів зародження у провінційному містечку справжньої мафії. Стрілянина, яка у 1990-х роках розривала прилуцьку тишу, луною прокотилася мало не всією Україною. Організовані злочинні угруповання створили Прилукам недобру славу кримінальної столиці Чернігівщини. Рамки газетного матеріалу не дозволили авторові гартівської публікації дослідити усі причини виникнення прилуцької мафії. Але це зробила інша людина — 31 -річний учитель історії та правознавства Прилуцької ЗОШ №2 Олександр Правосуд. Цього року в тернопільському видавництві вийшла його третя книжка, доповнена й оновлена, яка має назву „ Кримінальні Прилуки: криваві 90-ті”. Автор підписує свої книжки псевдонімом Олександр Миргородський, адже саме у Миргороді (Полтавщина) він народився, а виріс у Прилуках. Закінчив у військовому містечку (його батько — льотчик) російську школу, тому пише російською. Потім навчався в Прилуцькому педучилищі і в Чернігівському педінституті.



— Вчителюванням багато не заробиш, тому влаштувався в 2004 році у нічне кафе „Айвенго” охоронцем, — згадує Олександр Правосуд. — Удень ішов до школи, а вночі чергував у кафе. Туди часто приїздили відпочивати кримінальні авторитети, які на початку 1990-х “стояли біля витоків" організації так званих бригад. Потроху став знайомитися з ними. Після року роботи в „Айвенго” знав в обличчя всіх основних братків. Я давно виношував ідею написати про кримінальні Прилуки, але не знав, де взяти необхідну інформацію. Не раз шукав контактів із слідчими органами, проте безуспішно. Зате знайомство з бандитами дало результат: у 2005 році з’явилася моя перша книжка „Прилуки — місто бандитське”. В її основі — спогади тих, хто організовував бригадний рух у райцентрі. Це Коля Головко, який зараз сидить у в 'язниці, Льоня Синенко — брат покійного ватажка угруповання Анатолія Синенка, Олександр Шуклін, Сергій Кунцевський Дуже допоміг авторитет Ігор Круглов. Без цих людей книга ніколи б не побачила світу. Якщо грошей на її видання бракувало, їх давали мої нові знайомі.

— Олександре, які ж основні причини появи мафіозних структур у Прилуках?

— На початку 90-х у місті зупинилися практично всі підприємства. Молодим хлопцям після служби в армії нічого не залишалося, як знайти застосування своїм силам у такий спосіб, як контролювання міського базару, валютників, комерсантів тощо. Свою роль відіграло й те, що в Прилуках відбували покарання так звані хіміки. Вони розповіде -ли молоді, як треба жити не за законом, а за поняттями Але основна причина появи організованої злочинності — великі гроші, які надходили від контролю за нафтогазовою трубою (на ній „сидів" Анатолій Синенко), заводу „Білкозин" (з нього братва мала 20 тисяч доларів за місяць) та Прилуцького м'ясокомбінату. На останній „наїхав" Гладенький Хлопцям стало відомо, що директор м'ясокомбінату відправляє ліву продукцію до Італії. Його вистежили на дачі, вивезли в ліс, де підвісили вниз головою і побили. Відтоді братки стали отримувати свою долю від об орудок директора. З „Вілкозином" склалася аналогічна ситуація. Там директор теж був нечистим на руку, І про це дізналися кримінальні авторитети.

— На той час у Прилуках діяло 5 основних кримінальних угруповань, які постійно ворогували між собою. Скільки реально їх членів дожили до цього часу?

- Дуже мало. Багатьох із тих, хто “стояв біля витоків" прилуцького бандитизму, шукають і донині: вони закопані десь у лісосмугах району. Коли справа торкається великих грошей, а з нафтової труби за ніч можна було мати 10 тисяч доларів, то тут конкуренція була велика, навіть серед братви.

Книжка Олександра Миргородського вийшла невеликим накладом — всього-на-всього тисяча примірників, тому з дозволу автора „Гарт” познайомить читачів з її найцікавішими епізодами в перекладі на украінську мову.



ПЕРША СТРІЛКА

У 1987 році в Прилуки заїхали три бригади наперсточників. Були представники з таких міст, як Харків, Одеса, Дніпропетровськ. Домовившись між собою, вони злагоджено працювали позмінно. Один одному не заважали, розділивши територію нашого міста на сфери свого впливу з грального бізнесу.

Тоді багато городян, а за великим рахунком — жителі сіл Прилуцького району, безтурботно починали грати. Народ вірив у свій успіх. Спритний наперсточник на картонному аркуші ганяв пластмасову кульку з-під одного наперстка до другого, від другого — до третього. Гравець (його наперсточники між собою називали не інакше, як лохом), який почав грати, робив ставку в 50 рублів. За радянських часів це були дристойні гроші, приблизно третя частина середньої зарплати працівника. І після «обкатки» треба було визначити, під яким із трьох наперстків кулька знаходиться. Спритність рук — і ніякого шахрайства, як казали в Одесі-мамі. В одній із старих пісень Гарика Кричевського, присвячених цій грі, є такі слова: «Кооператив із перевірки зору у населення...»

Гравець підіймав наперсток. Якщо під ним виявлялася кулька, то, за умовами гри, гравцю належав виграш у 100 рублів. ,

Якщо під вказаним наперстком кульки не було — не біда. Роблячи ще одну ставку в 50 рублів, гравець вже вибирав один із двох наперстків. Таким чином гра заманювала його «відбити» вкладені гроші.

Увійшовши в азарт, зазвичай гравці залишали у наперсточників усі гроші, які в них були. Кінчалися гроші — ставили золото, годинники, інші цінні речі, що були у лоха.

Ведучий гри використовував простий, але хитрий прийом: поганявши кульку між ковпачками, затискав її в долоні. Перед гравцями — три порожні наперстки. Вибирати ні з чого.

На самому початку гри, як тільки був встановлений «верстат» (картон, кулька, три наперстки), у гру вступала підставна, своя людина. На очах у натовпу цей свій вигравав 200-300 рублів.

Публіка входила в кураж. Люди навперебій ставили свої чесно зароблені і програвали. Щоправда, з тих десяти простих гравців одному все-таки давали можливість виграти — знову ж таки для того, щоб «завести» інших. Але, навіть вигравши, щасливчик тут же «спускав» усе.

Час від часу знову вступала в гру своя людина, щоб і далі «заводити», залучаючи до гри глядачів.

Верстат довго на одному місці не працював. «Прокатавши» годину-другу, бригада переходила на інше місце. Місце «роботи» підбирали багатолюдне: ринок, автовокзал, залізничний вокзал, автобусні зупинки і т. д.

Бригада «катал» налічувала до восьми чоловік. Один вів гру. Двоє або троє виступали підставними гравцями. Ще троє стежили за появою співробітника міліції і подавали сигнал про небезпеку, вони ж розбиралися з тими, хто програвав і обурювався. Іще одна людина (частіше це була жінка) тримала у себе виграні гроші, які їй передавав ведучий гри. Якщо наперсточників «брали» співробітники міліції, основна сума грошей залишалася у людини, яка благополучно зникала.

Заробітки «верстата» були на той час непомірними. За годину роботи «катали» заробляли до 6 000 рублів! Новенька «Лада» коштувала тоді близько 5 500 рублів.

Молоді хлопці-прилучани, які мали лідерство завдяки перемогам у бійках «куток на куток», вирішили, що за «роботу» на нашій території чужаки зобов'язані платити їм данину. Прилучани підійшли до «катал» і заявили їм про це. Наперсточники відповіли: «Ми вам платити стовідсотково не будемо. Або відвалюйте, або давайте заб’ємо стрілку».

Юні рекетири погодилися на стрілку. Хоча прилучани — хлопці, які тільки-но повернулися з армії, — туманно уявляли собі, як слід поводитися на стрілці і як правильно там розмовляти. Але раптом один із них пригадав про свого сусіда, який півжиття провів у в'язницях. Прізвисько його — Мотиль. Він із блатних. До нього по пораду і поїхали хлопці.

Мотиль уважно їх вислухав. Сказав, що стрілку вестиме особисто. Дізнавшись місце (за містом), день і час призначеної стрілки, велів заїхати за ним за 20 хвилин до зустрічі з «каталами».

Цю історію мені розповів один прилуцький підприємець. Він тоді був серед тих прилуцьких хлопців, які пробували свої сили в рекеті. Пізніше він став бандитом, причому рівень його був набагато вищий за середній. Про нього і тоді, і зараз знають наші городяни. Тільки він уже давно кинув бандитське ремесло і тепер законослухняний громадянин. Шанований бізнесмен. Я пообіцяв йому, що не буду в книзі вказувати його імені або прізвища. Назву його Антоном.

РОЗПОВІДЬ АНТОНА

Підійшов час стрілки. Ми з друзями сіли в машину. Заїхали за Мотилем. Той вийшов до нас, одягнений дуже просто: штани з відпрасованими стрілками, начищені до блиску черевики, проста сорочка. Обличчя поголене. Від блатного йшов запах одеколону «Тройной», яким він змочував щоки після гоління.

Ми, хлопці, були повною його протилежністю. Всі у спортивних костюмах. Обличчя неголені, зі щетиною. Хто був в армії, той знає, що, відправляючись на якусь небезпечну операцію, військові не голяться. Це вважається поганою прикметою.

Під’їхали до призначеного місця. Те, що ми, молоді, тоді побачили, запам'ятали назавжди. Безліч машин із харківськими, одеськими та дніпропетровськими номерами. З їхнього боку — чоловік п’ятдесят.

Виходимо з машини. Мотиль перед цим пояснив, що говорити буде він. А нам треба стояти позаду нього. Ми стали біля своєї машини. До нас підійшли чоловік десять. Мотиль сказав: «Я говоритиму з одним».

Та сторона, спільно вирішивши, представила людину для переговорів. Чоловік був весь в татуюваннях табірної символіки.

Мотиль запитав: «Ти з якого міста?»

Чоловік відповів: «З Дніпропетровська».

Мотиль: «Ти знаєш... (назвав прізвисько якогось бандита з Дніпропетровська)?»

Чоловік: «Знаю».

Мотиль: «Так-от, він на зоні у мене в «шестірках» ходив».

Чоловік назад і говорить: «Давайте домовлятися».

Мотиль: «Відстібатимете хлопцям (вказав на нас) 50% доходу».

Чоловік хотів заперечитй.

Мотиль: «Ми не на базарі».

Всі учасники стрілки роз'їхалися кожен у свій бік. Питання було вирішене.

Наступного дня прилуцькі хлопці почали збирати «урожай».

Свого часу лідери злочинних угруповань починали свою кар'єру саме з наперстків. Це такі легендарні особи, як Кульгавий (м. Київ) і Сильвестр (м. Москва). Дві столиці — два авторитети.

Андрій Димич, «Гарт» № 43 (2327) від 26 жовтня 2007

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)