Запрошення до штаб-квартири НАТО – нам за честь!

Про стиснуті пальці, погані відносини з Росією і чому заздрять українським жінкам.



Днями українська делегація, серед якої з Чернігівщини – представники обласної газети «Деснянка» та менської районної газети «Наше слово», відвідала Бельгію. Ми побували у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі та SHAPE – Офісі Верховного головнокомандувача Об’єднаних збройних сил Альянсу у Європі в місті Монс. Відбулися зустрічі з високими посадовцями, цивільними і військовими, представниками різних країн-членів, а також з главою Місії України при НАТО Олексієм Селіним та директоркою Центру інформації та документації НАТО в Україні Барборою Маранковою. Для нашої делегації у складі дванадцяти осіб з різних регіонів, які перемогли у конкурсах і програмах НАТО, був передбачений переклад (робоча мова всіх брифінгів – англійська). До серця дипломатії – Брюсселя – три перекладачки, уродженки України, з’їхалися з Лондону, Франкфурту і Берліну.

Історичний тур



Першого дня нашого перебування у столиці Бельгії ми відвідали штаб-квартиру НАТО. Це політичний та адміністративний центр Альянсу, де постійно розміщений головний політичний орган з ухвалення рішень – Північноатлантична рада. Кожна країна-член має постійне представництво в політичній штаб-квартирі НАТО. Кожну з делегацій очолює постійний представник у ранзі посла, який представляє уряд своєї країни в Альянсі.

Окрема увага – нова будівля штаб-квартири, яка два роки тому відзначила новосілля. Стару споруджували поспіхом після того, як Альянс був змушений залишити Париж через вихід Франції з військового командування Організації Північноатлантичного договору у 1966 році. Тоді з будівництвом впоралися за рік! З того часу кількість членів НАТО майже подвоїлась і як наслідок, їх уже розміщували у тимчасових будівлях. До того ж підтримувати в належному стані стару споруду – справа не з дешевих.



Нову штаб-квартиру зводили аж 20 років, першою сюди переїхала відома «зірка НАТО», скульптура, що перетворилася на такий собі символ Альянсу.

Загалом тут працює понад 4 тисячі співробітників і представників делегацій. Розташована штаб-квартира неподалік від старої – дві будівлі розділяє шосе, яке з’єднує Брюссель з міжнародним аеропортом. Аби дістатися нової споруди, представникам країн-партнерів Альянсу, серед яких і Україна (як було жартома сказано, що наразі партнери сидять у «сарайчиках» старої штаб-квартири через дорогу), потрібно йти пішки десь півгодини. Перед входом висаджена алея з дивних дерев, мають усього по шість гілок. Нам пояснили, що це яскравий приклад прозорості: згори вниз і навпаки все видно.

Для розуміння, площа, на якій розміщена штаб-квартира, – 70 футбольних полів! Це – 44 гектари! Щодня офісними приміщеннями співробітники установи, виконую­чи поточні справи, долають у середньому 6 кілометрів.

Дизайн будівлі – вражаючий. Скло, скло і скло! Все – прозоро. Архітектурне рішення споруди, що нагадує зціплені пальці двох рук, демонструє єдність і захист. Всередині ми почувалися напрочуд комфортно й затишно. І хоч у кріслах членів Північноатлантичної ради ми не посиділи, зате нам показали, де розміщений офіс генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга.




До речі, нова штаб-квартира на 30 відсотків енергоефективніша за стару. Скошені дахи на довгих частинах будівлі передбачають стік до спеціальних резервуа­рів дощової води, яку потім використовують у туалетах, для прибирання та поливу рослин. Щороку вдається заощадити 16 тисяч кубометрів, або 20 басейнів з водою! Опалення забезпечує геотермальна енергія, яку використовують для підігріву води взимку і охолодження влітку. Її підводять до стель офісів, що дозволяє підтримувати стабільну температуру на рівні 21 оС упродовж року з незначним коливанням. Мозок будівлі – ІТ-система. 60 тисяч сенсорних датчиків, які допомагають контролювати все – від температури до дверей.


Частинка Берлінської стіни


Уламок, як згадка про єдине застосування в історії НАТО 5-ї статті

Набралися жучків, як собака бліх

Варто сказати, що одна з умов нашого візиту – було обмеження фотозйомки та аудіо-запису в приміщеннях і на території об’єктів. Як-не-як НАТО – серйозна організація, яка до того ж має чимало загроз і перша – це Росія. Наразі чи не щодня штаб-квартиру з ознайомлюючою місією відвідують по 4-5 делегацій різних країн. Це каже про відкритість, доступність і повагу Альянсу. Ось тільки з представниками Російської Федерації не все так однозначно. Якщо раніше сюди могли потрапити будь-які російські делегації, то натепер їх перелік скоротили максимально. А все через жучки, якими після візиту кишіла штаб-квартира Альянсу.



Під час брифінгів, організованих для українців, у так званій синій залі, виступаючі не раз наголошували, що НАТО підтримує Україну в її прагненні до змін та в реформах. Визнають, що РФ веде гібридну війну проти нашої країни, й наразі їхні відносини з Кремлем погані. Вони припинені на усіх рівнях до повного повернення Україні Криму та виведення російських військ з Донбасу.

Проте не у всіх країн-членів НАТО однакова позиція щодо Росії. Деякі мають про неї романтичне уявлення. Завдання Альянсу – зберігати єдність, і поки це йому вдається.

Чотири загрози

Серед загроз і викликів світовому порядку в Альянсі, як було вже сказано раніше, на першому місці – агресивна політика Росії, на другому – тероризм, на третьому – міграція, кіберзлочинність, на четвертому – Китай. За словами джерела НАТО, гібридна війна – це російський винахід і найефективніша зброя, з якою непросто боротися. І вона може бути застосована не лише проти сусідів, але й проти країн західного світу, зокрема, щоб дестабілізувати чи впливати на вибори. Присутність Росії, безпрецедентні атаки в енергетичній сфері, фейки і дезінформація, «зелені чоловічки» в різних куточках нашої планети. В НАТО закликають: треба бути пильними й розуміти сутність – «Их там нет».

– Нам потрібно думати наперед і розплановувати свої дії завчасно, щоб бути готовими до будь-яких викликів. Ми готові реагувати на неочікувані ситуації й миттєво ухвалювати рішення, – в один голос мовили офіцери під час зустрічі в SHAPE.

Другого дня українську делегацію гостинно приймали в штабі Верховного головнокомандувача Об’єднаних збройних сил НАТО у Європі в місті Монс, на кордоні з Францією.
Розпізнають кризи, роблять стратегічний аналіз фахівці з різних країн, військові й цивільні. Всього тут задіяно до 7 тисяч осіб. Один офіцер нам зазначив, що у кадрових військових занадто стандартне мислення, це нормально, ознака професії, й тут у нагоді стає вільне міркування, представники різних національностей, віку, серед яких – чимало жінок. Прекрасна половина людства тут неабияк заздрить… українкам. Бо ж ми маємо право на декретну відпустку по догляду за дитиною упродовж 3 років, а коли потрібно – й усі 6. До слова, хорватки перебувають у декреті тільки рік, американки – всього 12 тижнів.

Нас неабияк вразила екскурсія територією SHAPE. Ще здалеку впізнали наш національний стяг. Його закріпили біля входу до будинку, де проживають сім’ї українських офіцерів. Прапорів інших держав ми не бачили.

Чим більше в родині військових дітей, тим просторіший будинок їй надають. У містечку діють американська школа (вона найбільша), а також польська, бельгійська, грецька та інші. Батьки мають можливість обрати такий заклад, який вважають потрібним. Освіту отримують діти не виходячи за межі території, починаючи від дошкільного закладу і закінчуючи середньою школою.
Окрім того, дітей службовців, які не живуть у містечку, спеціальним автобусом привозять сюди на заняття.

SHAPE має власний медичний центр, сімейних лікарів, педіатрів. Але якщо виникають екстрені випадки, то для цього вже знадобиться спеціальна служба, вона за межами містечка. Народжують також у місцевих пологових будинках.

Для життя тут є все – супермаркети, крамниці квітів, перукарня, різні спортивні майданчики, секції, від тенісу до басейну, концертна зала, де відбуваються урочисті заходи. Ніхто нікого не зобов’язує весь вільний час проводити в містечку, але все, що потрібно людям, тут можна знайти.


Лариса Галета та Олександр Назаренко

Змінюватися і вірити

Уже незабаром 30-м членом НАТО стане Північна Македонія. Серед реальних наступних – Боснія і Герцеговина, Грузія і Україна. Представники членів Альянсу, які спілкувалися з українцями, наголошували, що кожна країна має пройти свій шлях до членства. У цих прагненнях відчувалася щира підтримка з боку Литви, Словаччини, Хорватії. Україна курсує до Північноатлантичної організації, закріплено це і в Конституції. Але до НАТО не приймають будь-кого, хто цього захоче. Двері для нас відчинені, але українцям потрібно старанно виконувати домашнє завдання, щоб відповідати критеріям Альянсу. Скажу так – у НАТО вступає не армія, яка, до речі, має відповідати натівським стандартам і ми пишаємося, що все йде до того, а вступає країна. Ми маємо перезавантажитися, побороти корупцію. Базовим принципам, таким як демократія і громадянська свобода, Україна відповідає. Тому в НАТО нам порадили: «Змінюйтеся і не втрачайте надію. Буває так, що все відбувається досить стрімко, і членство вже не є чимось недосяжним».

Наостанок додам, особисто мені найбільше гріли серце слова вдячності натівських офіцерів, які адресували нашим хлопцям. З великою шаною і честю вони відзивалися про українських миротворців, які постійно беруть участь у місіях в різних країнах, ризикують власним життям, розміновуючи чужі території, надають допомогу населенню і бережуть найцинніше – мир.

Лариса Галета, «Деснянка» №52 (787) від 26 грудня 2019

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (5)