У заповіднику «Чернігів стародавній» зберігається антимінс відомого чернігівського архієпископа Феодосія Углицького

Православне богослужіння. Воно завжди звершується з використанням хреста Господнього, святої Євангелії, чаші, дискоса та інших церковних атрибутів. Однак є річ, без якої літургія неможлива і заборонена статутами церкви – це антимінс. Прості миряни не бачать його у використанні, адже він вживається за літургією лише у вівтарі, на престолі.



Саме слово «антимінс» грецького походження і означає те, що замість престолу.

Отець Роман, настоятель храму святої Катерини: «Антимінс являє собою плат, на якому зображено поховання спасителя, похорон Хреста, плащаницю. І в кожному антимінсі вшиті часточки мощей святих мучеників. Літургію неможливо служити без антимінсу, бо це є практика древніх християн, християн від перших часів церкви христової».

Він освячений і підписаний єпископом, тобто це своєрідна єпископська санкція священнодіяти на даному престолі.

Антимінс є великою святинею і не повинен розміщуватися у всякому простому будинку. Не можуть його торкатися і миряни. У Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» зберігається антимінс відомого чернігівського архієпископа святителя Феодосія Углицького.

Ольга Травкіна, зав. відділом Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»: «Спочатку на антимінсі від руки малювали зображення хреста, насамперед голгофського, або потім уже композицію «Ісус Христос в гробі». Але з початком книгодрукування зображення на антимінсах почали друкувати. Спочатку вирізали дошку з дерева, а потім робили численні відбитки для цих антимінсів. Тому що церков було в Чернігівській єпархії, як і в іншій єпархії, дуже багато, і для кожної церкви єпископ повинен був надати антимінс. Тому їх почали друкувати. Спочатку робили дошку, з якої робили відбитки антимінсів, зображення на них із дерева, а потім із міді. З міді дошка називається цей процес мідьорити. І коли почали робити антимінси з мідних дошок, це дало можливість вигравірувати на мідних дошках дуже цікаві сюжети».

І антимінс перетворюється на естампну гравюру – на твір мистецтва. Рівень виконання, якого привертає увагу дослідників-мистецтвознавців.

З кінця XVII – початку XVIIІ століття мистецтво гравіювання в Україні досягає свого розквіту. Зокрема, в чернігівській друкарні працювали визначні майстри гравери – брати Олександр і Леонтій Тарасевичі, Інокентій Щирський, Іван Стрільбицький. Вони не лише ілюструють книжки, а й створюють численні естампні панегіричні гравюри та антимінси.

На той час Чернігів, як культурний осередок, серйозно мірявся з Києвом. За словами відомого філолога мистецтвознавця минулого століття Павла Попова, і своєю колегією, і своєю лаврою Троїцько-Іллінський монастир, і своєю друкарнею, і своєю папірнею.

Тому невипадково саме у Чернігові з’явилася найкраща естампна гравюра антимінсу. Імовірно його виготовили у друкарні Троїцько-Іллінського монастиря, за часів архімандрита Лаврентія Крщоновича. Ця реліквія датується 1695 роком і має власноручний підпис архієрея. Вона виготовлена з тонкого лляного полотна, розміром 46 на 49 см.

Ольга Травкіна, зав. відділом Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»: «На антимінсі зображено покладення до гробу Ісуса Хреста. Його вкладають до гробу Йосип Аримафейський і Никодин. Богородиця зображена по центру. Вона заламує руки у відчаї. І поряд Марія Магдалена з розпущеним волоссям, яка теж у відчаї плаче за Ісусом Хрестом. З обох боків ми бачимо також ангелів зі свічками. По кутах цього антимінсу зображені 4 євангеліста. Там дуже детально зображені знаряддя страстей. І ми бачимо стовп, біля якого бичували Ісуса Христа. І різки, і бачимо мішок тридцятью срібниками, і рукавиці, і ліхтар, навіть римське знамено. Таке детальне зображення знаряддь страстей – більше 20, теж вказує на гарну обізнаність із європейським мистецтвом».

Рівень виконання гравюри надзвичайно високий і відповідає тогочасним європейським стандартам мистецтва. А хто ж автор цього унікального шедевру?

Ольга Травкіна, зав. відділом Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»: «Цей антимінс, як вважав мистецтвознавець Попов, вигравірував знаменитий, відомий гравер Інокентій Щирський. Він навчався штрихерської роботи і у Вільнюсі, і в Києві. Він ілюстрував дуже багато книжок. Він виготовив багато гравюр панегіриків присвячених гетьману Івану Степановичу Мазепі. Він є засновником Любецького монастиря в Любечі. Можливо не засновником, а він відновив той монастир, який можливо ще заснував Антоній Печерський».

Зображення на цьому антимінську було настільки вдалим і довершеним, що його копії використовували не тільки наступники Феодосія Углицького на чернігівській кафедрі, а й інші єпископи України, Росії і навіть Румунії.

Ольга Травкіна, зав. відділом Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»: «В Росії рівень образотворчого мистецтва, та й взагалі мистецтва гравюри, був набагато нижчий, ніж в Україні. І росіяни запрошували наших граверів для того, щоб вони виконували різні панегіричні гравюри, тобто підносили навіть монархам. Наприклад Інокентій Щірський і Тарасевичі брали участь у гравіруванні гравюри присвяченій цариці Соф’ї. Це сестра Петра І. Вони хотіли її возвеличити. Було таке замовлення, вона хотіла стати самодержцею російською. Вони зробили також антимінс для російського патріарха Адріана. І саме антимінс з цим автором, яким можливо був Інокентій Щирський, потім поширилися по всій Росії. За цим малюнком були надруковані десятки тисяч антимінсів в Росії».

На жаль, антимінс святителя Феодосія немає підпису художника гравера. Але, як свідчать дослідники, стиль твору вказує саме на авторство Інокентія Щирського.

До нашого часу збереглася теж значна робота чернігівського майстра «Дедекація кіот срібнокований». Це велика за розмірами гравюра з текстом, присвячена Івану Мазепі. Теж датована 1695 роком і має підпис Щирського.

Ольга Травкіна, зав. відділом Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»: «На цій гравюрі надзвичайно характерний є орнамент, досить таки складний, із гірлянди плодів, з китиць, вусики якої ідуть із маскарона. Цей орнамент присутній і на цьому антимінсі Інокентія Щирського, і на цій дедекації. Дедекація підписана, що його виготовляв Щирський. Там латиною написано, що він її різав. І таким чином наявність таких однакових і доволі складних орнаментів – може бути ще одним аргументом на користь того, що антимінс Феодосія Углицького створив Інокентій Щирський».

Отже, антимінси чернігівських майстрів XVII – початку XVIII століття належали до найбільш визначних антимінсних гравюр. Вони були еталоном для подібних творів наступного століття в Україні, Росії, Румунії.

Сюжет телеканалу «Новий Чернігів», програма «Невідомий Чернігів»

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)