Фермер Іван Якуб продав равликову ферму через війну

Через воєнні дії аграрії області зазнали значних збитків — згідно з даними Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської ОДА, станом на сьогодні постраждали 67 суб’єктів господарювання. Знищено або пошкоджено 116 тракторів, 38 комбайнів, 47 вантажних автомобілів, 44 одиниці ґрунтообробної техніки, а також ангари, зерносушарки, сараї тощо. У сільгосппідприємствах загинуло близько 500 голів ВРХ, у тому числі понад 200 корів. Сума прямих втрат сягає 688 млн. грн.



До того ж за останній рік-півтора здорожчали запчастини, мінеральні добрива, логістика, зносилася техніка, вичерпалися кошти, які вдалося зібрати в мирний час. Затрати зросли, а виторг за вирощений урожай зменшився. Скажімо, той, хто робив ставку на кукурудзу, яка вважається однією з найприбутковіших культур, минулого року був шокований — через постійні відключення електроенергії довелося використовувати генератори і сушіння зерна обійшлося в значно більші суми. Хто почав займатися яблучним бізнесом, тепер корчує сади: закупівельна ціна цих фруктів на переробку (зокрема на відомому в Україні підприємстві «Галіція») не доходить і до 3 гривень за кілограм — удвічі нижча, ніж собівартість.

Фермерське ж господарство «Соната» на Городнянщині попри те, що воно невелике (тисяча з лишком гектарів землі, 15 працівників), тримається на плаву навіть за таких умов. Більше того, на сьогодні ФГ, як стверджує його 59-річний власник Іван Якуб, на 99 відсотків розрахувалося із селянами — виплатило річну орендну плату за паї. Вона тут — до 10 відсотків від нормативної грошової оцінки землі (середньо-український показник — 8 відсотків). У багатьох інших - навіть значно потужніших сільгосппідприємствах розрахунків ще чекати й чекати.

— Ніякої гуманітарної допомоги наше господарство не отримувало. Справляємося своїми силами. Правда, не без позичок. Тa завдяки державній програмі «Доступні кредити 5-7-9 відсотків» отримуємо їх не на кабальних умовах. Виплачуємо вчасно.

Виробництво, звісно, не те, що до війни. Десь виходимо на нуль, десь маємо трохи прибутку. Щоб вижити, доводиться вигадувати якісь новації, ризикувати, — каже Іван Миколайович, згадуючи, як, щоб зекономити на сушінні зерна, минулорічну кукурудзу збирали цьогорічної весни.

На соняшнику виграли уклавши в серпні із ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» договір на поставку сировини за фіксованими цінами:

- 12 800 гривень за тонну. Зараз ціна - 9 500 гривень. Але підприємство договірні зобов'язання ви­конує. Тож ми не в збитках.

За майже 20 років фер­мерства («Соната» була створена у 2004 році) Іван Якуб переживав і злети, і па­діння, але ніколи не здавав­ся і не відмовлявся від мрії - постачати до столу укра­їнців дієтичні, з мінімальним вмістом холестерину, про­дукти.
У найсміливіших планах це було м’ясо фазанів і це­сарок: у ньому — майже іде­альний баланс білків та жи­рів, мало вуглеводів. Ще до війни закупив — на почин — по кілька голів птиці. Та час вніс свої корективи — зараз на все це попиту немає. Тож фазани з цесарками поки що тільки в приватному господарстві Івана Миколайовича. Прижилися, дають по­томство. А на фермі — пе­кінські качки, свині-мангалиці.

— Близько 30 відсотків м’яса «пекінки» — грудинка. М’ясо мангалиць вважаєть­ся дієтичним. Ці свині — травоїднітра­воїдні, хоча ми їх підгодо­вуємо, звичайно, і тверди­ми кормами, і комбікормом власного виробництва. їх у нас поки що небагато — будемо збільшувати поголів’я.

Ще у фермерському гос­подарстві є кури породи ло­ман браун. Вона відзнача­ється інтенсивністю яйце­кладки. Почали вирощувати полуницю.
Та чи не найбільше надій фермер покладав на равликів: - їхнє м'ясо низькокало­рійне, гіпоалергенне, з ви­соким вмістом білка та амінокислот. І до повномасштабного вторгнення не було жодних проблем зі збутом.

Свою равликову ферму він почав створювати у Великому Листвені 2020 року. Відвів для вольєра 4 сотки землі. Встановив там дерев’яні настили — під ними равлики й живуть, посіяв перко — у цій густій траві (гібрид суріпиці та ріпаку) молюскам комфортно, до того ж у її заростях вони рідше стають здобиччю птахів, які прокльовують мушлі і ласують м'ясом.

— Равлики досить вибагливі до умов утримання, чутливі до змін температури, вологості, якості харчування. Але гра варта свічок — особливо якщо врахувати, що продавати можна не тільки м'ясо, ікру, а й навіть слиз: він має регенеруючі властивості — використовується в косметології і медицині. Правда, до його реалізації у нас не дійшло. Через війну пішов на спад навіть продаж харчових равликів: ціна на них різко впала, — пояснює Іван Миколайович.

Якою вона була, не каже. За даними асоціації «Равлиководи України «РroSnail». У 2020 році на вирощуванні слимаків на 5-6 сотках землі за сезон можна було отримати в середньому (їхня вартість різна — залежить від розміру, виду, сорту) понад 70 тис. грн. прибутку.

Для розвитку нової справи, продовжує фермер, були всі умови — дешеве харчування (свіжі овочі, подрібнена кукурудза, комбікорм), високий репродуктивний потенціал молюсків (швидко розмножуються), невеликі площі для утримання. Але всі плани перекреслили воєнні дії. Равликову ферму довелося продати.

— Обов'язково повернуся до задуманого після Перемоги, — каже Іван Миколайович. Щоб наблизити її, він постійно допомагає ЗСУ.

Джерело: газета “Гарт”, Марія Ісаченко. Фото з альбому Івана Якуба

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

комментарии (3)