Подружжя з Чернігова тримає автолавку 10 років. Розвозять продукти людям у віддалених селах

10 травня, у суботу, в обід на кутку Зубріївка в Стольному повільно їде білий мікроавтобус. За кермом Віталій Пархоменко. Час від часу сигналить. Це автолавка. Зупиняється під кожним двором, де є люди. Торгувати Віталію допомагає дружина Світлана.

Їздять два рази на тиждень. Хоча у Стольному купа магазинів. Товару не менше, ніж у райцентрі.

— Оце ж такі клієнти в них, як ми, — пояснюють Ольга та Олена Борщ. Сидять на лавці під двором. Побачивши білий бус, підходять до дороги.

— Хліб білий є? Цукерок дай желейних. А губки для миття посуду? — розпитують про товар.

— Розібрали, — каже Світлана. — У вівторок привеземо, — обіцяє.

У бусі — піддони з хлібом, холодильник. Мініприлавок. Продукти фасовані в целофанові пакети, з наклеєним цінником. Віталій торгує в чорних гумових рукавичках. У них бере гроші, рахує решту.



На фото: Світлана Пархоменко в автолавці

— Наші клієнти не тільки бабусі-пенсіонерки. І молоді є. Бо лінуються ходити далеко, — сміється продавчиня. — Під двір привеземо, з доставкою.

Хліб, трішки ковбаски. Майонез, масло, — розповідає, що найчастіше купують. Стольне, Семенівка, Дмитрівка, — описує маршрут. — І по всіх навколишніх хуторах. Продукти веземо з Чернігова. Чоловік зранку завантажує бус товаром.

По селах возимо років десять. До цього я їздила в Київ. Мила посуд у ресторані. Чоловік у пекарні хліб розвозив. А тоді запропонував торгувати продуктами. Усе офіційно, відкритий фоп.
Нам замовляють ліки. Купуємо в аптеці, привозимо з чеком. Буває, дзвонять, замовляють. Або борошна п’ять кілограмів. Ми зазвичай по два возимо.

— Магазини в центрі, — пояснює Ольга Борщ. — Я вже не дійду. Донька Лєна може коляскою з’їздити. У неї з дитинства церебральний параліч. Рідко виїжджає. Удвох живемо, нема допомоги. Батько наш давно помер.
Автолавка для нас — як паличка-виручалочка. Особливо взимку. Знаємо час, коли повинні під’їхати. На нашій вулиці об 11.30.

— Подруга, така як я, — Олена має на увазі маломобільність, — на хуторі живе. До них зранку, о 7.45 приїжджають.
Якщо затримуються, попереджають. Вони єдині в селі, хто в нас возить продукти по вулиці. А в деяких хуторах і магазинів нема.



Тетяна Лісова зі Стольного прийшла до автолавки по хліб

Джерело: фейсбук-сторінка "Вісник Ч", Юлія Семенець, Марина Забіян

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)