Приліт російського «Шахеду» зруйнував цілий Лізин світ

У чернігівки Єлизавети Мохначенко — синдром Дауна. Світла дівчина із со­нячною усмішкою. Любить музику, а ще — читати, малювати. Навчається в Чернігівському навчально-реабілітаційному центрі № 2. Усе Лізине устале­не, звичне життя за одну мить зруйнував російський «Шахед». Це сталося за тиждень до її дня народження (10 червня). На жаль, своє 21-річчя Ліза разом із батьками зустріла не вдома. Бо їхньої домівки більше немає...

Той ворожий дрон розбив ущент щасливий світ навіть не однієї, а зразу двох сімей.
— Наш будинок був на два входи. В одній половині жили ми з чоловіком Олексієм і до­чкою, — говорить мама Лізи, 47-річна Мари­на Корнієць. — А в другій — наші родичі Під­лісні (їхню історію ми розповідали на початку червня).
Два тижні перед тією жахливою ніччю було дуже гучно — над містом літали дрони, їх зби­вали (у нашому мікрорайоні на околиці це дуже чутно). Тому ми ночували в кімнаті всередині будинку, в якій немає вікон. Розкладали диван і спали там. Так було і в ніч проти 3 червня.

Першим прокинувся чоловік, почувши шум «Шахедів». Гул стрімко наближався, і раптом — вибух! На нас посипалися уламки. Ми від­чули запах диму. Олексій закричав: «Це в бу­динок влучило, треба тікати!» Ми в чому були, босі вискочили надвір. Встигли схопити лише рюкзак із документами, який стояв напоготові. У кінці городу в нас сарай із погребом, то по­бігли туди, сховалися. Звідти чули ще шість чи сім вибухів неподалік. Коли стихло, визирну­ли із сараю і побачили, що наш будинок палає. Вогонь охопив його миттєво. Пожежники гаси­ли полум’я дуже довго — годин із п’ять. Що не згоріло — залилося водою. Меблі і решта май­на — у кіптяві, глині, задимлене. Усе зіпсоване, нічого врятувати не вдалося. Тільки курочки в сараї вціліли...

На перший час родина знайшла дах над го­ловою.

— Нам знайомі запропонували свою квар­тиру, де ми можемо жити, поки вони у від’їзді.
Ми надзвичайно вдячні їм за прихисток! Та Ліза в ту ніч страшенно злякалася, а подальші теж були з тривогами. Тож поки що ми відвез­ли її до родичів в Ічню — там спокійніше.

І дійсно, після 3 червня Чернігів іще не раз опинявся під загрозою — над містом літали «Шахеди», ракети. Були й прильоти.

— Я й сама донині не можу прийти в себе. Щоразу, коли чую сирену, в мене віднімають­ся ноги. З’явилися проблеми зі сном. Не мо­жу заснути, весь час прислухаюся: раптом об­стріл. Як тоді прокинулася від вибуху — так і до­сі в голові відчуття, що ось-ось знову бахне...

Нам радять звернутися до психолога, і ми обов’язково це зробимо. Тільки пізніше, бо за­раз дуже багато часу займає оформлення до­кументів: перших два тижні ми цілими днями ходили по різних управліннях, збирали довідки.

Відновити знищене житло Лізі з батьками самотужки не під силу. Але ми всі гуртом здат­ні допомогти їм у цьому. Кошти можна перека­зати за такими реквізитами:

номер картки в Монобанку 4441 1111 2108 2626, Корнієць Марина;
IBAN UА 093220010000026208357650870;

або номер картки в Ощадбанку:
4790 7299 5498 5586;
IBAN UА153535530000026205000644815, ІПН 3814704683, банк АТ «Ощадбанк» (Чер­нігівська філія), призначення платежу — для поповнення карткового рахунка Мохначенко Єлизавети Олексіївни.

Джерело: газета "Гарт", Аліна КОВАЛЬОВА.
Фото з альбому Марини Корнієць

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)