Цивільна дружина 59-річного Василя Литвиненко розповіла, як він загинув у підвалі «ЧеЗаРи», коли туди прилетів російський «Іскандер-М»

Галина Чернушко і Василь Литвиненко у щасливі дні

59-річний Василь Литвиненко, чернігівець, загинув під час ракетного удару по радіозаводу. Поховали на «Яцево» 9 червня.

Він працював на «ЧеЗаРі» охоронцем. У ніч проти 6 червня прилетів російський «Іскандер-М». Була комбінована атака на Чернігів: дрони «Герань‑2», крилата ракета та балістика — загалом близько 14 вибухів.

«Він під завалами?» «Так. Тут таке…»

— 2 червня у Васі був день народження, — каже 59-річна Галина Чернушко, цивільна дружина.

— Як відчував свою загибель. Раніше дні народження не святкували. Я йому ще казала: «Ти наче здурів». Усіх рідних обдзвонював, запрошував. Переживав, щоб у всіх вийшло прийти.

Гарно грав на гітарі. Співав. Декламував вірші. Дуже Висоцького любив. «А люди всё роптали и роптали. А люди справедливости хотят: «Мы в очереди первыми стояли. А те, кто сзади нас, уже едят!», — цитує найулюбленіші рядки.

5 червня ввечері заступив на зміну. Уранці, о 8.00, повинен був змінитися. Вони були при вході, біля центрального корпусу. Поряд їхня сторожка.

Уночі, коли почалися вибухи, подзвонила йому. І він мені. Зв’язок був поганий. Вася спустився у підвал приміщення їдальні. Останні слова були: «Галюся, мені так холодно, тут так сиро…». «Сиди, Васю, я тебе вилікую від застуди». А потім короткі гудки.

Набирала кожні дві-три хвилини. Він не відповідав. Зранку подзвонила напарнику Ростику. Питаю: «Де Вася?» А Ростик мовчить. «Він під завалами?» «Так. Тут таке…». Перша думка була: «Він живий. Він такий смекалистий, десь сховався».

Було пряме влучання балістичної ракети «Іскандер М». Будівлю їдальні розбило, і підвал не врятував. Тіло витягли з-під завалу 6 червня близько 19.40.

Я понад добу була як без свідомості. На заспокійливих препаратах. Погано пам’ятаю, що і як відбувалося.

Другого охоронця, який загинув тоді з Васею, звали Сашком. 38 років. Є дружина, батько. Він також працював на радіозаводі. Дістали о 22.16 того ж дня.

Весь час сиділа з телефоном, читала новини. Коли написали, що першого знайшли, сподівалася, що не він. Кажуть, Саша пішов шукати Василя. Але точної інформації не знаю. Хтось казав, що ховалися разом. Руська клята рулетка вбивць, — не стримує емоцій. — 22 роки ми були разом і завжди поряд. На мене казав: «Моя Галюся».

Місяць, як його нема, а я не можу перестати плакати. Десять років тому Вася запропонував розписатися. Обручку купив. Сказала: «І так добре живемо. Ти був у шлюбі, я була. Що дає розпис?» Думала, що завжди будемо разом. Після його загибелі вдягла обручку. Як пам’ять. Подала документи в суд, аби мене визнали цивільною дружиною. Тільки зараз усвідомила, що це потрібно.

У 2021 році зробили закордонні паспорти. Хотіли полетіти на відпочинок у Єгипет. Жодного разу не були. На 2022 рік планували спільну поїздку. Почалася війна… Зараз усім кажу: «Не треба відкладати на потім. Хочеш щось з’їсти — купи. Раптом завтра не настане».

На Центральному торгував побутовою хімією

Василя Анатолійовича добре знають на міському Центральному ринку. Торгував там з 90-х років. Галина Чернушко продає одяг у торгівельному комплексі «Анкор».

— Починав працювати на «ЧеЗаРі». Там і загинув, — зітхає Галина. — Був електриком. У 90-ті роки зарплату не платили. Треба було якось виживати, пішов у торгівлю. З 1995 чи 1996 року торгував, — уточнює жінка. — Возив побутову хімію: порошки, зубні пасти. Відкривав цей бізнес з першою дружиною Аллою. У доньки Яни 7 липня день народження. Він її дуже любив. Пишався нею.

Василя багато хто знає за прізвиськом Дося. Колись був пральний порошок з такою назвою. На пачці намальована симпатична мордочка поросяти. У Васі лице було кругленьке, повненьке. Так і прив’язалося до нього.

Потім відкрив другу точку. Ми й познайомилися тут, на базарі. Я торгую з 1993 року. Починала з подругою. Тоді їздили в Москву. Привозили кофтинки, парфуми, шоколадки. Різнобійний товар. Купальники були. За товаром їздила в Польщу, Туреччину. Коли з Васею зійшлися, торгували чоловічими речами, сумками. Останні роки — чоловічими джинсами.

«Я тебе собою закрию»

— На сторінці в інтернеті він себе називав перекупником.

— Жартома. Ще до реконструкції Центрального стояв на прохідному ряду. 30 березня 2022 року, коли обстрілювали ринок, наші точки розбомбило. Його донька і моя донька від першого шлюбу виїхали, рятували родини. Ми лишилися.

У Васі мати й у мене. Якби не він, я б не вижила. Під обстрілами по хліб з ним ходила. Воду брали в Стрижні. Якось Вася додому прийшов мокрий, брудний. Коли почало бахкати, упав у річку.

Жили біля школи №19. Росіяни бомбили кондитерську фабрику «Стріла», у квартирі все летіло. Дірка була в кімнаті, скло вилетіло. А ми спали в коридорі. Пил, штукатурка сиплеться, а Вася ліг на мене: «Я тебе собою закрию». Я ще жартувала: «Своєю вагою мене привалиш».

У чоловіка було хворе серце. Зайва вага. При зрості метр 70 важив кілограмів 130. Два рази робили кардіо­стимуляцію. Переніс операцію на оці. У військові його б не взяли. Не бачив на одне око.

Коли розбомбило наші точки на ринку, розпродав те, що вціліло. Джинси по 100 гривень віддавав. Пішов на будівництво. Там йому було важко. Бачила, яким стомленим приходив після роботи. Я казала йому: «Покинь». Друг запропонував: «Є місце в охороні. Хтось не вийшов на роботу. Зможеш завтра?» Так Вася повернувся на радіозавод. Йому подобалася робота охоронця. Кожного зупинить, поговорить.

Сусіди і досі не можуть повірити, що Вася загинув. Згуртувалися ще під час облоги міста. Хороші відносини і зараз збереглися.

У мене гарно виходить в’язати. Торгівлі нема, плету хлопцям шкарпетки на зиму. Волонтери приносять матеріал. Плела їх ще у 2015 році. Васі пропонувала светр сплести. А він: «Ні, в’яжи хлопцям». Маскувальні сітки ходжу плести.

— Разом з Васею працювали на радіозаводі у кінці 80-х-на початку 90-х, — додав Олександр Артюх. Зараз теж у торгівлі, на Центральному ринку продає насіння. — Десь півтора року тому Вася підходив до мене. Казав, що влаштувався на роботу. Нема головного болю, як на базарі: де брати товар, куди його дівати?

Джерело: сайт газети "Вість", Юлія Семенець

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (1)