«Було 60 дворів, а залишилося 12»: як живе село Українське, що на Чернігівщині
2025-07-18 13:54:05
1516
1

Наталія Степанюк
Наталії Степанюк – 75. Усе життя вона була пов’язана з селом Українське на Чернігівщині: тут виросла, звідси поїхала вчитися, а після виходу на пенсію повернулась сюди разом із чоловіком.
Наталія Степанюк каже, що село змінилося – стало тихим і малолюдним. Але для неї воно досі живе. Вона вважає, що поки є кому згадати, яким воно було, село не зникає.
«Мешкала я тут від народження, потім пішла навчатись до Чернігова, працювала там, заміж вийшла, дітей народжувала. А потім ми з чоловіком пішли на пенсію та переїхали сюди. Це батьківська хата».
Село Українське – частинка Куликівської громади на Чернігівщині. Тут одна довга вулиця, що тягнеться на кілька кілометрів, і кілька десятків будинків уздовж неї. Наталія Степанюк розповідає, що нині тут живуть лише в десятку хат. Більшість будинків – дачі, куди люди приїжджають тільки на літо. А тих, хто тут народився й досі живе постійно, залишилося лише троє.
«12 дворів жилих, це ті, в яких хтось живе. Якщо взяти корінних жителів, то тут лише я, Параска Михайлівна і там ще далі є одна жінка, дуже старенька, її донька доглядає. А інші всі чужі»
Наталія Степанюк пам’ятає інше Українське – шумне, людне, з танцями на свята та вечірніми розмовами під колодязем. Тоді в селі було понад 60 будинків, а в кожному будинку мешкало по кілька людей, більшість яких – діти.
«Було, як порахую, 60 житлових дворів, і в кожному дворі було по троє чи по двоє дітей, а було й семеро і більше. Згадую часто, як тут було в нас добре. Всюди було красиво: лавки були, всі гуляли, корівки були, господарство було, танці, музика, школа, магазин, усе було. Людей дуже багато було. Жили дружніше: ходили в гості одне до одного, говорили. Посваряться десь хтось біля колодязя, а потім миряться. А зараз ніхто ні з ким не говорить, ніхто ні до кого не ходить, усі під замками»
У селі Українське немає магазину, пошти, лікарні чи аптеки. По все необхідне місцеві їздять до Чернігова — електричкою або рейсовим автобусом. Пані Наталія буває в місті кілька разів на місяць: провідує дітей і внуків. Але надовго не затримується – каже, що почувається неспокійно, коли її садиба залишається без нагляду.
«Плач іноді так бере, сумно, що вже зруйновано, всі чужі, ніхто ні з ким не спілкується. Отут я народилася, отут кожен кущик, нехай тут ніхто не говорить, бо зараз мало хто з ким спілкується, але я вийшла і це все моє. Я тут народилася, тут мої батьки, тут моє все. Для мене це – моє, розумієте? І хоч що би тут було, я сказала, що ні на крок не піду звідси нікуди».
Джерело: сайт "Челайн"
Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш
Telegram.
Залишити коментар
інші новини
У Прилуках проведуть ремонт поліклінічного відділення дитячої лікарні
2026-03-03 11:54:29
2 березня – День памяті героїв 164-го батальйону: Прилуки вшанували за...
2026-03-03 11:18:37
У Чернігові поліція спільно з СБУ перекрили канал незаконного продажу ...
2026-03-03 11:02:50
У Чернігові ДП «Пассервіс» готовий тимчасово обслуговувати 31-й маршру...
2026-03-03 10:46:37
У Чернігові депутати «Рідного дому» скликають сесію, аби почути допові...
2026-03-03 10:32:05
На Чернігівщині попрощались з двома захисниками
2026-03-03 10:20:49
У Чернігові зупинилися чотири автобусні маршрути: мешканці скаржаться ...
2026-03-03 09:59:26
На 5 років посадили мешканця Чернігова, який втік зі служби і заявив у...
2026-03-02 14:26:42
Загиблий прикордонник Павло Рубей вважав, що не можна залишати війну д...
2026-03-02 13:39:47
Валентина Давидова живе в селі на Чернігівщині, де залишилось 2 хати
2026-03-02 13:19:51




Таке положення не тільки у нас на чернігівщині, а повсій Україні завдяки такій "мудрій" політики наших керівників державою. А все це почалося з першого нашого президента, а потім пішло і поїхало...А зараз може і сама назва "Україна" зникнути... А все це від того що зникають люди-українці. Гірко і болюче що тут народився, мешкав 77 років, а зараз залишаюсь біля розбитого корита....