Досвідчений психолог Олександр Бабіч розповів, як цивільним слід спілкуватися з військовими
2025-07-31 16:48:05



У Чернігові діє «Легіон» — оздоровчий центр реабілітації та адаптації військових, ветеранів і членів їхніх родин. Тут кожен знайде підтримку і розуміння. Адже засновник «Легіону» — 55-річний чернігівець Олександр Бабіч — не лише психолог із більш ніж 20-річним досвідом роботи, а й учасник бойових дій, ветеран війни, який після звільнення з лав ЗСУ пройшов нелегку адаптацію до цивільного життя.
ПОЗИВНИЙ ДОК
У його кабінеті на Кільцевій, 16 — прапори з підписами «Доку на згадку». Та й сам Олександр у футболці і штанях кольору хакі виглядає не зовсім так, як хтось може уявляти психолога.
— Це не військова форма, а тактичний одяг, він відносить мене до касти воїнів.
На початку 2015-го Олександр пішов добровольцем на війну, яка тоді ще називалась АТО.
— Коли в Добровольчому батальйоні ОУН мене спитали про псевдо, я довго не думав — Док. Так мене прозвали приятелі по більярду, з якими ми ще до війни збиралися пограти. Потім був такий діалог: «А чому Док?» — «Бо я — психолог». — «То ти розбираєшся в ліках?» — «Так». І мені доручили займатися медикаментами. А після навчання з тактичної медицини я виходив на позиції і як стрілець, і міг надавати допомогу як медик.
Воював я в Пісках, у Кримському — під Донецьким аеропортом. Бачив дуже багато страшного, і смертей — теж. Багатьох побратимів поховав... З усіх людей, які мені підписали ці прапори, живих лишилося всього п’ятеро...
Повернувся я з війни у 2017-му із хворобою хребта, пів року лежав у лікарні. Медики давали мало шансів, що я ходитиму. Лише завдяки одному лікарю я з цього виборсався, повернувся до нормального життя. Отримав 2-гу групу інвалідності.
Тоді на власному досвіді Олександр відчув, що військові в цивільному житті мають багато проблем (і фізичних, і психологічних) та потребують допомоги.
— Я мав бажання й можливість їм допомагати. У 2018 році зареєстрував організацію «Легіон», але тоді вона не запрацювала, бо мене запросили керівником терапевтичної програми в центрі реабілітації для алко- і наркозалежних (у мене в цьому плані великий досвід роботи).
А 24 лютого 2022 року Олександр, навіть попри свою інвалідність, знову пішов на війну.
— Наш Добровольчий батальйон ОУН увійшов до складу 71-ї бригади Десантно-штурмових шійськ. Отож я зі своїм «здоров’ям» став десантником. Воювали ми під Ізюмом. Після того як у мене схопило серце, наприкінці 2022-го ВЛК визнала мене обмежено придатним. А це означає, що ти вже не боєць. І я повернувся додому. Мені знадобилося багато часу, щоб відновитися. Важко було звикати до мирних умов. I я знайшов себе в тому, щоб бути корисним Україні, фронту, хлопцям як психолог, як рівний рівним.
ІНДИВІДУАЛЬНІ ТА ГРУПОВІ КОНСУЛЬТАЦІЇ
Після власної реабілітації у 2023 році Олександр знову повернувся до психологічної практики — вже у своєму «Легіоні».
— Пройшов додаткові навчання. «Клініка лікаря Поповича» і її керівник Дмитро Даниленко, як мій генеральний партнер, безкоштовно надали мені це приміщення для прийому клієнтів. Я став проводити тренінги для родин, чиї рідні на війні, й індивідуально консультувати хлопців- військових, які потребують психологічної допомоги. Повністю на волонтерських засадах. І так — до сьогодні. Це моя вдячність і шана тим, хто на передовій віддає своє здоров’я і життя, щоб ми могли жити тут.
Аби продовжувати допомагати безкоштовно й робити це більш якісно, я написав проект із надання психологічної підтримки ветеранам і членам їхніх родин «Ми поряд» та виграв грант у Фонді Порошенка. У реалізації проекту мені допомагає моя 24-річна дочка Даша. У його рамках ми пропонуємо індивідуальні психологічні консультації — для глибшого опрацювання особистих викликів і групові зустрічі — для обміну досвідом, вза - ємопідтримки та подолання ізоляції. Можу проводити консультації онлайн, якщо в людей немає змоги приїхати до мене.
— Не кожна людина визнає, що в неї є проблеми з ментальним здоров'ям і час звернутися до фахівця...
— Так, а тим паче військовий, який вважає, що має бути сильним, незламним. Але звернутися до психолога — це не про слабкість, а про мужність!
— То як же рідним умовити своїх бійців?
— М’яко запропонувати, розказати про психолога. Деякі мої клієнти спочатку прийшли з цікавості, бо їм сказали, що є психолог, який і сам ветеран. Вони прийшли подивитися, що ж це за один, і тепер ми з ними працюємо. А недавно я проводив тренінг для ветеранів, який тривав чотири години. На ньому було 11 хлопців. Один із них наприкінці тренінгу сказав: «Я сьогодні за чотири години дізнався стільки, скільки не дізнався в іншого психолога за три місяці». I ми домовилися, що він ходитиме до мене на терапію.
Військові мені довіряють, бо я для них — СВІЙ, їм не треба пояснювати мені те чи інше — вони знають, що я це зрозумію, адже сам пережив схоже. І більшість із них стають відвертішими, відкрившими. Однак я не кажу, що всі психологи мусять мати бойовий досвід. Кожній людині треба знайти СВОГО фахівця.
Я працюю з усіма військовими, незалежно від того, були вони безпосередньо учасниками бойових дій чи служили в тилу. Якщо потрібна допомога і до мене звертаються — я її надам. Є поняття «первинної травми», коли людина зазнала поранення, контузії тощо, а є «вторинна травма» — коли людина не воювала, але постійно вивозить поранених і загиблих, а це — теж травма, і людина може мати посттравматичний стресовий розлад. До речі, я не лікую ПТСР, а лише визначаю його за допомогою тесту і тоді скеровую людину до психіатра (ПТСР — це його прерогатива). Також можу супроводжувати клієнта нарівні із психіатром.
Я надаю консультації не лише військовим, ветеранам, а й членам їхніх родин, членам сімей загиблих (із ними пропрацьовуємо втрату) і членам родин зниклих безвісти (так звана «невизначена втрата» — це чи не найтяжча травма і важка тема для психологів, вона опрацьовується нелегко й нешвидко).
НЕ МОЖНА!
— Як нам, цивільним, підготуватися до повернення з фронту військових, ветеранів і як правильно з ними спілкуватися?
— Ось і я постійно порушую це питання: чому ми з колегами працюємо, щоб адаптувати ветеранів до суспільства, а чому натомість не адаптуємо нашого суспільства до такої кількості ветеранів?..
Я вважаю, що треба проводити інформаційно-роз'яснювальну роботу на підприємствах, у вишах тощо. Я постійно це роблю. Недавно був у Ніжині в медичному коледжі, в інших навчальних закладах, розповідав про те, як поводитися з військовими. Спілкування з ветераном має бути обережним, із повагою і шаною, зі знанням, що казати і чого не говорити.
— Давайте окреслимо коло заборонених тем і дій.
— Насамперед не можна ставити військовому безглуздих запитань, як-от «Скількох людей ти вбив?» Боєць у зоні зіткнення не вбиває людей — він знищує ворога, який хоче знищити нас. Росіяни прийшли не по наші землі, а щоб знищити нас як етнос, як націю, як українців і українство, щоб його взагалі не існувало.
Ніколи не запитуйте «Що там було?», поки військовий сам не захоче розказати. А тим паче не питайте «Коли це все закінчиться?» — цього не знає ніхто!
Також ніколи не можна стояти у військового за спиною. Для нього це — загроза, і він може зреагувати інстинктивно. У воїна (як і в колишнього полоненого, родича такої людини) завжди запитуйте: «Чи можна до Вас підійти?», «Чи можна з Вами поспілкуватися?» У цих людей є травми, поважайте їхній простір, не порушуйте їхніх особистих кордонів.
— А як поводитися при зустрічі з тими ветеранами війни, які мають видиму інвалідність, наприклад ампутацію?
— Головне, коли бачиш таку людину, — не задивлятися, не робити співчутливого вигляду. Найкраще, проходячи поряд, запитати: «Можна я Вам подякую?»
— Якщо він відповість «Так», то прикласти руку до серця. А якщо вам захочеться його обійняти — теж спитати дозволу на це. Багато хто з військових боїться дотиків.
ПОРАДИ РОДИЧАМ ВІЙСЬКОВИХ
— А як рідні можуть допомогти військовому, який приїхав зі служби додому?
— Зазвичай родичі мені говорять однакове: «Він агресує. Він не такий, яким був». І я відповідаю: «Знайомтесь із новою людиною. Ваш рідний повернувся іншим, ніж ішов». Це треба прийняти. І дуже важливо не насідати на нього, дати йому простір і спокій. Не наполягайте зі своїми побажаннями та ідеями, хай він сам їх запропонує. Чекайте, поки сам про щось попросить. Надмірна турбота викликатиме лише дратівливість.
Людина, яка перебуває в зоні бойових дій, втрачає контроль над ситуацією, бо війна — це хаос І безконтрольність. Додому вона повертається з цим хаосом. Коли родичі просять:«Зроби те», «Допоможи з тим», військовий знову відчуває, що він безконтрольний. Дайте йому можливість побути на самоті, відчути себе і те, що він може контролювати своє життя. Дайте йому змогу повернутись до себе. Це — цілий процес. Скільки часу він займає — у кожного по-різному. У середньому —десь до року. Це залежить від тих травм, яких військовий зазнав, від його особистості й досвіду, від оточення і того, як воно реагує на нього, та від суспільства, яке, на жаль, не готове до повернення великої кількості ветеранів.
Що ж до конкретних рекомендацій родичам, я їх даю своїм клієнтам з огляду на кожну конкретну ситуацію. Наприклад, можна запропонувати рідному прогулятися на природі — до лісу, до річки, щоб він бачив якісь приємні речі. Комусь допомагають медитації. Комусь я даю техніки, вправи на розслаблення.
А найголовніше — відновити сон. Якщо людина не висипляється, вона виснажується, стає дратівливою і тоді всі її травми загострюються. Я рекомендую деякі техніки для нормалізації сну. Коли вони не працюють, рекомендую звернутися до психіатра. Якщо бачу необхідність, роблю тест на тривожність, на депресію і з їх результатами також переадресовую до психіатра.
Наостанок Олександр Бабіч розказав про свої плани: зараз він пише одну програму психологічної реабілітації для ветеранів, планує створити групи самодопомоги і знову йде навчатися в університет — на клінічну психологію, щоб допомагати ще більше.
Якщо вам чи вашим рідним потрібна психологічна підтримка в адаптації до життя після військової служби, звертайтеся в «Легіон» за номерами: 093 655- 38-48, 097 469-87-28 або за адресою електронної пошти [email protected]
Джерело: газета "Гарт", Аліна КОВАЛЬОВА
Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш
Telegram.
Залишити коментар
інші новини
Брати Камишні загинули в один день
2025-08-01 14:23:12
53-річний мешканець Чернігова вийшов з тюрми і знов почав закликати до...
2025-08-01 14:16:02
У ДТП біля села Нова Басань загинула водійка легковика «Skoda»
2025-08-01 14:02:26
Медикиня і поетеса: Ганна Дроботущенко про життя, творчість і мрії
2025-08-01 13:52:26
Лелека чорний - один із загадкових птахів нашого краю
2025-08-01 13:29:17
Придбання квитків через каси буде недоступне: нові правила Укрзалізниц...
2025-08-01 13:20:17
Родичі Євгена Вовка, який пробув у ворожому полоні майже 3.5 роки розп...
2025-08-01 13:10:01
Брижинський наказав негайно організувати чергування рятувальників на п...
2025-08-01 12:54:49
Чернігівців запрошують на святкування Спаса
2025-08-01 12:47:11
Між болем і спокоєм - вони: анестезіологи, що дарують надію
2025-08-01 12:24:54