"У мене надія, що я повернусь туди": історії переселенців із села Шишківка, яке атакує армія РФ

Переселенка з прикордонного села Шишківки, що на Корюківщині, Валентина Дубина розповідає, що активно палити село російські війська почали 6 травня. По будинках місцевих запускали FPV-дрони з запальною сумішшю. Спочатку люди самотужки намагалися загасити пожежі, бо через небезпеку доїхати туди рятувальники не могли. 9 травня через обстріли згоріла ціла вулиця. За її словами, дорослі хапали дітей та виїжджали з села, за тиждень виїхали 80 людей з понад сотні. Як переселенці з Шишківки освоюються на новому місці — читайте у матеріалі.

"Мамо, горить хата"

Шишківка розташована за сім кілометрів від кордону з Росією. Валентина Дубина разом із п’ятьма дітьми та чоловіком переїхали до Наумівки, відколи росіяни за допомогою дронів почали випалювати будинки у селі. 5-річний Владислав ще звикає до життя без дронів над головою.

"Вони завжди літають. Стріляють по тракторах, та по машинах, та по хатах", — каже Владислав.

6 травня перший дрон із запалювальною сумішшю помітив її середній син Сашко. Він збирався йти по траву для кролів.

"Біжить, кричить: «Мамо, горить хата. Шифер, чуєш, стріляє». Я вискочила з хати. Дивлюсь: чорний дим такий. Потиху, потиху підіймається. Там поряд будинок до будинка прибудовані. Що ж, цей будинок не врятуємо, то хоч той будемо тушити.

7-8 травня Шишківку не обстрілювали, пригадує Валентина. А 9 травня, у день так званого перемир’я, яке оголосив Путін, дрони спалили цілу вулицю.

"Ми сиділи до тих пір, поки будинки почали горіти підряд. FPV ж летіли, просто падали по будинках. Будинок одразу спалахує так, що його не можна загасити. Туди ж рятувальникам не можна приїжджати. Люди з відрами збиралися, хто з чим міг, і бігли допомагати гасити, бігали по вулицях, шукали воду. Летить — ховаємося під кущі, сидимо під кущами".

Відтоді село не припиняють нищити росіяни, каже жінка. Де не палять, просто пробивають дах.

"Залітає через дах, залітає в хату, повибивала стіни, вилетіла у вікно і розірвалася".

Середній син Валентини Сашко пригадує як за ними літали російські дрони.

"Вони такі — квадрат і чотири пелюстки. І він несе з собою «балду» — снаряд і позаду ліска тягнеться, на якій він летить. Ми йшли гуляти — і він летить. Там кущі були. Ми в кущі. Потім тільки вилізли, він розвернувся і летить назад. Ми знову в кущі. Тоді чуємо: десь впав. Через 20 хвилин летить другий. І знову заховалися".

Своїх дітей Валентина з чоловіком вивозили рано вранці, коли дронів найменше.

"Швиденько повдягала їх. Ми зранку, дуже рано, може, ще о четвертій. Повезли їх швиденько до моєї мами в Сосницький район".

А сама з чоловіком зайнялись пошуком житла. Також звернулись до голови громади Ратана Ахмедова.

"Він каже, що як 300 тисяч, то допоможе на таку суму купити. Але ми подивилися на те житло, що нам дві хати пропонували — там нереально жити".

За допомогою знайомої Валентина з чоловіком знайшли будинок у Наумівці. Звідси до кордону 20 кілометрів. Власниця просить за нього, розповідає Валентина, 14 тисяч доларів. Поки вона дозволила пожити безкоштовно з подальшою виплатою. Дешевше родина будинок не знайшла.

"Поїхала вчора знову до Ратана Ратановича. Він дав мені телефон фонду по житлу. Туди подзвонила. Вони кажуть: «500 тисяч хіба що на 20 років». Оце надія на те, що нам дадуть цей кредит, щоб ми могли виплатити за цей будинок хазяйці".

Скільки років в цьому будинку не жили люди, Валентина не знає. Хоча він потребує ремонту, каже, для їхньої сім’ї на сімох людей якраз. Сім’я заїхала сюди минулого тижня. Речі ще не розкладали.

"У нас уже тут нема хат, де більше купити. З великими силами ми ледь знайшли. А люди ще питають, щоб де-небудь купити — більше немає хат".

Зі свого господарства родині поступово вдалось вивезти собак, котів, курей та кролів. З Шишківки вивозять речі і зараз — стільки, скільки можуть забрати за один раз.

"І зараз їздимо. Оце їдемо о восьмій вечора туди, щоб що-небудь ще взяти з хати, зранку годині о пів на шосту, стараємось, щоб сонце ще не піднялось. Якщо сонце підіймається — починають знову літати, падають і палять: і будинки, і все підряд", — каже Валентина.

Корову довелось продати, бо не знали, куди виїжджають, каже Валентина. У Шишківці залишили і посаджений город. Він, розповідає жінка, вдвічі більший за те, що мають у Наумівці.

"Сьогодні ми їздили з чоловіком уранці. Пішла подивилася: на городі вже все сходить. Цибуля зійшла, морква зійшла, кабачки, гарбузи".

У Наумівці мають 17 соток землі — це мало для їхньої сім’ї, говорить жінка. І перше, що зробили тут, на новому місці — теж посадили город.

"А тут треба чекати, коли воно зійде. Може, зійде. У людей сходить і у нас зійде все".

Доньки змусили виїхати

Односелиця Валентини з Шишківки Ніна Летута переїхала в Наумівку пів року тому. Розповідає, що її змусили дочки. Дізнавшись, що минулоріч більшість жителів сусіднього з Шишківкою села Гута-Студенецька виїхали через обстріли, купили матері будинок подалі від кордону.

"Дочка каже: «Гута виїхала, доведеться і Вам, каже, втікати. Давайте заздалегідь купимо хату». Одна дочка моя за кордоном, друга — у Чернігові. Кажуть, не приїдуть одразу вивезти звідти, давай поступово, що можна, вивозити. У мене до двора були прильоти".

Жінка розповідає, що і досі частина речей залишається в її будинку в Шишківці.

"Сподівання були на те, що городи я там буду орати, усе буду там робити. Це дуже болюче питання і ця тема дуже важка. Я не можу звідти виїхати, остаточно я не можу".

У Наумівці будинок пів року тому купили за 10 тисяч доларів. Гроші дали діти.

"У п’ятницю сіла, поїхала. Думала ж на суботу орати город у Шишківці, бо гній там порозкидала. Їду, тільки до Турівки доїжджаю, телефонує дочка з-за кордону і каже: «Мамо, я тебе прошу, не дай Боже, ти там хоч орнеш і, не дай Боже, ти там хоч одну картоплину посадиш. Ти розумієш, що там посадиш, але там його вже не збереш»".

Ще одна родина знайшла прихисток у Наумівці

Родина Бардакових теж виїхали з Шишківки та знайшли прихисток в Наумівці. Пані Надія з чоловіком виховують п’ятьох онуків з 2020 року, відколи зять помер, а донька загинула в автокатастрофі.

Чоловік пані Надії з онуками виїхав з Шишківки наприкінці листопада минулого року, коли у двір залетів FPV-дрон і розбив їхню машину. Пані Надія залишалась в Шишківці доглядати корів та хату, поки село не почали спалювати.

"Було дві корови, господарство тримали. Сім’я ж велика. 28 грудня вдень прилетіла друга FPV-шка в двір, машину добили. Я одну корову здала. До шостого травня ще ми жили більш-менш. І в кума там машину розбили «Фольтсваген», це ж і в нас побило, і в ангар фермерів прилітало, але воно не горіло. Воно дірку проб’є, там дах розпадеться і стоїть. А то одразу «пекануло» — і горить. Шостого, тоді дев’ятого (травня — ред.). І я поїхала".

Будинок сім’ї надав у тимчасове користування місцевий житель.

"У селі у нас залишились два приватизовані будинки і один — ні: бабин стоїть неприватизований. Отак скитаємося. Добре, хоч люди дали оце. Платить ми нічого не платимо, тільки комунальні".

Бабуся мешкає тепер також з ними. У двох кімнатах зробили сім спальних місць з тих меблів, що є в будинку. Речі майже не розбирали — нікуди подіти. Бабусю довелось розмістити тимчасово на веранді.

Наразі вони шукають житло, яке зможуть купити. Поки, розповідає пані Надія, дешевше за 15 тисяч доларів та такого будинку, де б місця вистачило на всіх, не знайшли.

"Хотілось би й корівку тримати. У селі ж би краще і корівка б була. Пробували город орати — не орався тут уже давно. Хоч би ми гурочків посіяли. Ну нічого. Скутер є, буду їздити в село. Скутер електричний, він не гуде – буду чути, що гуде дрон, буду ховатися. Приїду, на городі працюватиму. Ті, що позалишались у Рудні (сусіднє село з Шишківкою, за 9 кілометрів від кордону — ред.), розповідали, що вночі виходять і сапують. Так і я буду, бо ж сім’я вісім людей, їсти ж треба то буде. А хату купимо, віддамо всі гроші, які будемо отримувати, треба ж буде віддавати, то за що жити?"

Шишківку росіяни продовжують спалювати, розповідає Надія.

"Позавчора поїхали, зайшли, там племінник живе, кажу: «Давай хоч косу забереш з трактора, ми ж за неї 25 тисяч того літа тільки віддали, то забереш». А він каже: «А там хата зараз горить. Вони ж літають». Ми постояли та й сюди приїхали".

На початок травня, за словами директора департаменту інформаційної діяльності ОВА Андрія Подорвана, у Шишківці налічувалось понад 120 жителів. За два тижні село покинули майже 100 людей, дітей там не залишилось. Більшість переїхали до родичів та знайомих.

"Обстріли, FPV-дрони, залітають через Чернігівщину ударні дрони, яких стало останніми тижнями дуже багато. У травні було кілька масованих атак. У небі над Чернігівщиною за два тижні збили майже тисячу ударних дронів. Питання безпеки на прикордонні не тільки з Росією, а й Білоруссю розглядалося на зустрічі, здається, 21 травня у Славутичі. Був Президент України, був голова ОВА, були голови прикордонних громад. І саме про посилення ППО, про фортифікації, про безпекову складову йшла мова. Тому ситуація в безпосередньому прикордонні саме з Російською Федерацією залишається складною, ворог цілить і по цивільних. Звідти треба виїжджати, якщо ми кажемо про 5-10 і навіть 20-ти кілометрову зону".

"Надія, що повернусь туди і все"

Надія Бардакова, як і інші переселенці з Шишківки, сподіваються, що колись повернуться назад в своє село.

"Об’їздила вже стільки — наше село найкрасивіше. Хати в нас такі. Не знаю, красиве, тому що довелось покидати його, то воно гарне".

Валентина Дубина розповідає, що діти питають, коли повернуться додому.

"Дуже важко. Діти питають: «Мамо, а ми додому колись поїдемо чи ні?»"

Ніна Летута каже, що посіяла у Шишківці пшеницю.

"У мене надія, що я повернусь туди і все".

Джерело: "Суспільне Чернігів"

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)