Як живе ФГ «Мілкнов»: розмова з фермеркою Оксаною Верхушею

2025-10-29 12:33:18
317 0


Оксана Верхуша

– Я люблю читати про сільське життя у газетах, які передплачую, то і про наші будні хай люди почитають,
– так відгукнулась на мою пропозицію Оксана Верхуша зі Стахорщини. – Може, комусь теж цікаві такі публікації.
У нас не кожен йде назустріч такій пропозиції. Тим паче, що говорили по телефону, хоч ми знайомі з жовтня 2021 року. Тоді до Міжнародного дня сільських жінок була публікація «З вчительки у фермерки».

То що ж змінилося за ці чотири роки у фермерському господарстві «Мілкнов»? Які виклики долають у період воєнного стану? Про це – наша розмова з фермеркою.
– Виростили чотирьох теличок, були по пів року, ніхто не купив, то так і залишились, а старіших збули, – розповідає Оксана Миколаївна. – Ми штучно злучаємо корівок, але нікому не треба телят на розведення. Усіх у нас 17 (тоді було 16) корів: одна сименталка тепер, решта чорнорябі. У нашій череді 39 корів, з яких 22 – односельців, а в іншій скільки, точно не скажу. Але збувають люди корів.

У 2021-му череда була з 55 корів. У селі проживає до сотні чоловік. У когось є і по три-чотири корови, у одних – п’ять. А так – по одній. Уявіть: нам тільки самим 17 днів пасти череду. Уже нема кого наймати. А хто й погодиться, так усі ці дні не пастиме.
Було б добре електропастуха мати, щоб не пасти, а займатись іншими господарськими справами. Так треба ж місце для пасовища. Оформити хотіли б робітників на роботу – нема кого. І корів жалко здавати. ФГ «Мілкнов»

Оксана і Петро Верхуші заснували у січні 2018 року. Ідея розводити корів з’явилась з любові господарки до цих свійських тварин – годувальниць сільських сімей. І полишила Оксана Верхуша вчительство, якому віддала десять років.
Не можна сказати, що все одразу складалось гладко. Збудувати задуманий мінікомплекс на 50 голів не вдалось – не дали кредит у банку. А допоміг Новгород-Сіверський сирзавод: надав кредитні кошти на купівлю корів.

– Осінньо-зимовий період 2022–23 років був важкий, всі ж пам’ятають, як без світла сиділи, – згадує жінка. – Світло було по кілька годин. Генератор за одну зарплату було не купити. Поки збирали, ажіотаж – генератори здорожчали. У жовтні 22-го більше 60 тисяч коштували.
Нам головне, щоб у сараях підсвітити, двома апаратами корів подоїти, води накачати. Купили навесні, однофазний. А от корморізка, різниця, охолоджувач молока працюють від електрики – для них треба трифазний генератор.

Тож, як вмикається світло, то все треба кидати і йти нарізати буряки, сіно… Прив’язані, так би мовити, до графіка відключень. А я ж приймала і приймаю молоко від населення для сирзаводу.
Своїх корів треба о третій ночі подоїти. Вранці йду, щоб до п’ятої люди принесли молоко, два кілометри до центру. Так рано у нас забирає сирзаводівська машина. То раніше було видно: село живе, світло горить у вікнах. Чого не скажеш за тепер. Було, коли дадуть світло, тоді і бідони миєш – свої і ті, що на прийомці. А це і вночі, хоч о першій, хоч коли. Ця зима, мабуть, ще більш важкою буде. Бо ж літають і літають…

– А яка ціна на молоко?
kiosk
– Влітку у нас як у фермерів по 11 гривень, взимку було по 13. Щоб здати молоко у плюс, його мають купувати по 20–25 гривень за літр. У людей по 9 гривень купують. Як юридична особа і за аналізи платимо.
До війни ЄСВ платили, був період, що ці відрахування не платили, цього року знову ввели обов’язково платити.


– А який урожай у вас? Доволі ж треба кормів на зиму коровам.

– Ми орендуємо 15 гектарів землі у людей, платимо податок і орендну плату людям, яку інвестори, таку і ми, бо своєї землі у нас мало, – відповідає Оксана Верхуша. – Буряки останні три роки ніякі, а їх сіємо на площі у гектар.
Зернових більше, люцерну ще сіємо, кукурудзу на зелену масу влітку, гектар гарбузів. Під картоплею було два гектари, та вона не вродила. Уже докупили у людей по три гривні за кілограм 12 тонн її і ще десять треба.


Картоплекопалки і зернокомбайна не маємо, то треба наймати. Є урожай картоплі чи нема, а гроші за роботу віддай. Ми розраховуємо, скільки чого на зиму нам треба, щоб прогодувати корів: і зернових, і соковитих кормів, і сіна з соломою. Десь 17 тонн зерна на борошно треба перемолоти. У сокораціоні по 3–5 кілограм борошна на голову має бути і соковитих кормів 15–20 кг на добу. Сіно заготовили до п’яти тисяч тюків по 30 кіло, півтори тисячі тюків соломи. Влітку менші витрати, а на зиму по п’ять тонн кормів треба на корову. Найбільша зараз проблема з логістикою. І дуже дорого коштує транспорт. От в Авдіївці є зерно. А чим довезти?

Тирсу треба на підстилку. Не скрізь можуть завантажити або привезти – ні на чому. І взагалі тирса золота виходить, бо за машину треба дві з половиною тисячі заплатити. Працюємо, працюємо – раніше 12-ої години ночі спати не лягаємо. А дохід який?… І допомоги ж ніякої.
Хоча є державна програма допомоги на корів – по сім тисяч гривень на корову. Але ж ні разу цієї допомоги не отримували. Державний аграрний реєстр постійно весною і осінню приймає заявки, створюється особистий кабінет, а от зайти в нього – ніяк, вибиває помилку. А на землю отримували допомогу.

Що до війни, що у війну, фермерське господарство Верхуш тримається виключно на їх ентузіазмі й щоденній праці біля корів, у полях – з удосвіта і до ночі.
Справно сплачують податки, інші відрахування. До пенсії ще далеко. У пенсійний фонд зараз за Оксану Верхушу сплачує сирзавод – як за приймальницю, а ще за посаду бібліотекарки йдуть туди відрахування.
Війна змусила застосовувати таку форму, як простої. Бібліотекарі теж на простої.

– Ви говорили, що любите читати. То чи маєте і зараз час на читання?

– Люблю і досі. Знаходжу хвилинку. Книжку почитаю – від війни відволікаюсь. Я читаю детективи, зарубіжних авторів, сучасних українських письменників.
Газет передплачуємо чимало. Щоб у них менше про війну, а в яких поради, життєві історії. «Від села до села», «Таємниці ХХ століття», «Люди і долі», «Районку», «Вісник Ч» та інші.
У якійсь газеті прочитала, що кореспондент їхав і побачив, як хлопчина пасе череду корів. Він щиро здивувався, що таке ще є. Що хлопчик біля корів – така рідкість. Так воно і є.


Джерело: газета "Сіверський край", Тетяна Малай


Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)

Залишити коментар

Ім'я
Коментар
інші новини
Равликове диво родини Корнієвських 2025-10-29 13:41:55 Родина Донських з Ніжина, у яких згорів будинок потребує вашої допомог... 2025-10-29 13:15:52 54-річний Олександр Оленіч завідувач відділу селекції Прилуцької дослі... 2025-10-29 12:53:19 Як живе ФГ «Мілкнов»: розмова з фермеркою Оксаною Верхушею 2025-10-29 12:33:18 У Новгород-Сіверському діти здали каштанів на 2730 грн., які передали ... 2025-10-29 12:20:07 Сестра вбитого російським льотчиком Красноярцевим хоче, аби вбивця був... 2025-10-29 11:53:49 Президент Зеленський відзначив державними нагородами сімох енергетиків... 2025-10-29 11:04:25 У Чернігові попрощалися з двома захисниками 2025-10-29 10:38:05 38-річний житель Прилук викопував квіти та ялинки біля могил полеглих ... 2025-10-29 10:23:17 У Новгород-Сіверському через приліт ворожого дрона пошкоджено будинок 2025-10-29 10:08:05