Равликове диво родини Корнієвських

Родина Корнієвських

«Як урізноманітнити святковий стіл? Спробуйте за допомогою равликів. Равлики мариновані, равлики в соєвому соусі, равлики з каперсами та оливками і просто равлики, як закуску. Смачні, корисні, органічні. Без додавання штучних компонентів. Унікальна страва, підійде для тих, кому набридли стандартні закуски. Можна використовувати як самостійну закуску або ж додавати до салатів чи канапок».

Саме так знавці гастрономії закликають спробувати екзотичну їжу. І хоч я поки що все-таки не наважуся на це, та все ж вирішив більш детально дізнатися про цього молюска і про те, як ця мила тваринка перетворюється на делікатес. Тим більше, що віднедавна в Мені існує ціла равликова ферма. Її власники — подружжя Олександра та Лариси Корнієвських — про все і розповіли.

ЕКЗОТИКА ПОРУЧ

Менянин Олександр Корнієвський облаштував равликову ферму просто на обійсті, яке дісталося йому у спадок. Цього року родина вперше зібрала врожай і вже пропонує скуштувати делікатес землякам, відправляє продукцію поштою по Україні, а також продає за кордон — до Іспанії.

Дванадцять соток городу, засіяного таким смачним для равликів перко. Шістсот п’ятдесят дерев’яних щитів, розкладених по всьому периметру ділянки. Шістсот п’ятдесят тисяч равликів під цими щитами. Така арифметика равликової ферми Корнієвських минулого літа.
— Це у нас равлики все ще залишаються чимось незвичайним, — каже Олександр. — Дехто так і не може пересилити себе, щоб спробувати їх як делікатес. А от у таких європейських країнах, як Франція чи Іспанія, вони давно є такою ж звичною стравою, як, наприклад, для українців сало.

ВІД ВИШИВАНОК ДО РАВЛИКІВ

Для Олександра та Лариси ця справа поки що є зовсім новою. До цього меняни та жителі сусідніх громад давно знали подружжя Корнієвських як підприємців, які спеціалізувалися на продажі одягу. Крім Мени, їхні ятки щотижня можна було бачити в Городні та Коропі. Крім того, Олександра знають і в Мені, і в інших містах як власника багетної майстерні: ось уже 13 років він займається оформленням картин, вишивок, дзеркал, фотографій. Тобто робить рами для них. То ж усі вишивальниці і художники є їхніми добрими знайомими.

Поряд з усім цим Корнієвські навесні додатково зайнялися вирощуванням равликів. Цікавлюся, чому.
— Десь із 2013 року ми торгували вишиванками, — розповідає Олександр. — Крім звичайної торгівлі, побували чи не в усіх містах Чернігівщини, коли там відбувалися ярмарки, Дні міста. Але з часом попит на вишиванки знизився, особливо після початку повномасштабного вторгнення, тож ми почали шукати нову справу. Якось натрапили в інтернеті на відео, у якому розповідалося про розведення равликів, зацікавилися і самі собі сказали: «А чому б і не спробувати?» Тим більше, що було де цим зайнятися — у нас була пустуюча ділянка — аж цілих 20 соток землі з піввіковим будинком.

ЯК ОБЛАШТУВАТИ ФЕРМУ У ВЛАСНОМУ ДВОРІ

Сашко каже, що самого бажання щодо того, щоб розпочати цю справу, мало. Адже після того, як наважилися, спочатку довелося проінвестувати навчання, яке проходили на Київщині, у звичайного, але більш досвідченого равликового фермера. У нього ж придбали перший кілограм мальків. Той же фермер став для Корнієвських ментором — весь сезон супроводжував їх, надаючи консультативну допомогу.

— Мальки обійшлися нам у 70 євро за один кілограм, — розповідає господар ферми. — Вже в цьому сезоні нам вдалося виростити близько 650 тисяч равликів. Для цього на дванадцяти сотках городу ми розклали 650 дощатих щитів (які слугують водночас і будинком, і їдальнею для молюсків), обладнали водозабезпечення, бо для комфортного розвитку равликам потрібна волога і тепло. Щоб з малька утворився дорослий равлик, треба приблизно чотири місяці.

Равлики мають цікаву особливість — кожен з них поєднує у собі і «хлопчика», і «дівчинку». Тож під час спарювання вони можуть запліднити одне одного. Після цього равлик відкладає у вологу землю маленькі білі яйця — ікру. Якщо ґрунт теплий і не пересихає, з яєць за кілька тижнів з’являються малюки. І що дивно — вони вилуплюються вже зовсім схожими на дорослих равликів і відразу починають жити самостійним життям.
Олександр каже, що в спеку витрати води складають щовечора до восьми кубометрів. Для цього довелося обладнати окрему свердловину. В суху погоду равлики можуть тижнями сидіти під щитами, а от коли погода дощова — то розпочинається «двіжуха»: вони повзають скрізь, лізуть куди попало.

— Чи довелося уникнути сусідських війн через це? — запитую.
— Хоч і були моменти, коли втікачів виявляли на сусідських ділянках, але питання вирішували дипломатичним шляхом: повертали їх назад, встановлювали хімічні загорожі, переступити які їм неможливо. На більших фермах з цією метою встановлюють спеціальні електропастухи.
Пані Лариса, доповнюючи чоловіка, каже, що їм неабияк пощастило із сусідами. Там вони мають їх аж п’ятьох і жодних непорозумінь не мали — лише гарні взаємовідносини та розуміння.

СІМЕЙНА СПРАВА І МАЛЕНЬКІ ПОМІЧНИКИ

— Ця садиба дуже дорога для нас, — розповідає Лариса Корнієвська. — Коли померла Сашкова бабуся, її власниця, ми часто приходили сюди уже з дітьми. Мене постійно щось кликало туди, і я завжди мріяла створити там оселю з сільським антуражем. Не знаю, але здається, що цей будинок наповнений якоюсь позитивною енергетикою, а діти, коли бувають тут, то почуваються так, наче відвідали музей. І ось зараз, коли ми нарешті повернулися сюди з равликами, то у нас вийшло точно так, як казала відома психологиня Тетяна Мужицька: Що сталося — то і є мета!

Повертаючись до теми равликів, Олександр розповідає, що вони досить вимогливі і щодо води, і щодо їжі — все має бути чистим, без вмісту нітратів. Годують підопічних спеціальним комбікормом, до складу якого входить кукурудза, соя, м’ясо-кісткове борошно, шрот, пшениця, висівки. Мальки дуже полюбляють їсти перко — гібрид суріпиці та ріпаку, який є чудовим джерелом зеленого корму. Високий вміст білка в листі сприяє швидкому росту равликів і формуванню якісного м’яса.
— М’ясо равликів дійсно смачне і поживне, — зазначає Олександр. — У нашій родині на столі тепер завжди баночка з маринованими равликами, якими всі ми любимо ласувати.

МАКСИМОВА ІСТОРІЯ

Її розповіла пані Лариса. — Однією з цілей мого життя було те, що я маю обігріти материнською любов’ю дитину, яка потребувала тепла. До цього йшла з дитинства. Тоді мені від своєї мами часто доводилося чути розповіді про те, як їй доводилося важко жити в дитинстві: у семирічному віці вона втратила свою маму, і її вихованням займалася мачуха.

Я дуже близько до серця сприймала почуте і навіть, коли сама стала мамою, не відкидала думки, що колись візьму на виховання дитину із дитячого будинку і поступово готувала себе до цього.
Наш Максим — це не просто хлопчик. Я його одразу полюбила, хоч знаючи себе, я не спроможна любити усіх дітей підряд. Кажу йому: «Ти, мабуть, у минулому моєму житті був точно моїм». Він якось легко влився до нашої родини.

ДЕЛІКАТЕС, ЩО СМАКУЄ ПО-ДОМАШНЬОМУ

Якщо раніше менянам, щоб скуштувати равликовий делікатес, потрібно було їхати щонайближче до Чернігова, то тепер за домовленістю Олександр сам може доставити його всім бажаючим. Він пропонує равликів, рекламуючи їх у соціальних мережах.
Хоч іноді там дехто і залишає скептичні коментарі, але загалом цей товар має попит навіть поза межами Менщини. Вже навіть вдалося вийти на міжнародний ринок — Корнієвські налагодили збут равликів до Іспанії. Через посередників, звичайно.

Ні, я ні в якому разі не закликаю до того, щоб розпочати замість вирощування поросят чи птиці — перейти на розведення равликів. Але варто знати, що равлики — один із найдавніших і найсмачніших делікатесів у світі. І що вдома вони смакують ще краще, ніж у ресторані. Тому спробувати ніколи не пізно і в розведенні, і в приготуванні страв. Тим біль ше, що тепер ви знаєте, до кого в Мені можна звернутися за консультацією. Олександр Кор- нієвський точно не відмовиться поділитися досвідом.

Джерело: "Наше слово"

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)