«Ластівки перемоги»: як авдіївські волонтерки тримають свій фронт

У прикордонній Авдіївці, як і у всій країні, сьогодні немає спокою, але є велика сила — людська єдність. І хоча йдеться не про ту Авдіївку, де гримлять вибухи, а про село в Понорницькій громаді, тут теж точиться своя щоденна боротьба — волонтерська. Жінки цього села стали справжніми ластівками перемоги — несуть тепло, підтримку й турботу нашим захисникам.

Їхні імена добре знають не лише в Авдіївці: Катерина Жураховська, Наталія Катренко, Галина Ірха, Юлія Корнієнко, Аліна Грищенко, Світлана Пантюх, Наталія Кабиш, Наталія Ковпинець, Наталія Волошко, Світлана Чепурна. Усі різні за професією, віком і життєвими обставинами, але їх об’єднує спільна справа — допомога фронту.

Три роки вони допомагають нашим захисникам і захисницям. А віднедавна почали замислюватися, щоб офіційно зареєструвати свою діяльність — створити громадську організацію «Ластівки Перемоги». Бо розуміють, що волонтерство — це не тимчасова допомога, а великий рух, який гуртує громаду й тримає Україну.

Розпочалося все з простого, але щирого пориву.
― Усе почалося з однієї посилки, одного прохання від нашого земляка, друга — Романа Чепурного, який, на жаль, загинув на війні. Він приїхав у відпустку з фронту і попросив балаклави, ― згадує, як усе починалося, Наталія Катренко.
― Ми з моєю подругою Катериною Жураховською вирішили, що можна попросити місцевих кравчинь і пошити балаклави в селі. Замовили фліс — і вже за кілька днів вони були готові. Але ж в посилку не покладеш одні лиш балаклави? Додали смаколики, теплі шкарпетки, дрібні речі — і так народилася перша посилка для захисника. Із тієї посилки все й закрутилося.

Із осені 2023 року жінки почали активно працювати. Спершу — удвох-трьох, а потім доєдналися й інші. Спочатку працювали у магазині «Смак», але це створювало певні незручності. Згодом перебралися у приміщення колишнього магазину і вже там облаштували своєрідну волонтерську майстерню.

Увечері, після роботи, збираються хто може: іноді всі гуртом, іноді лиш кілька волонтерок приходить, але завжди вся робота — з вогником у серці.

Коли лиш починалася волонтерська діяльність авдіївських жінок, робили сухі перекуси, каші для наших військових. З усмішкою на вустах згадують і свої перші маскувальні сітки.

― Дали клич по селу, що потрібна тканина на маскувальні сітки, то люди поназносили стільки, що не все і використали. Це зараз сітки плетемо, щоб забарвлення підходило під місцевість, де ця маскувальна сітка служитиме, купуємо спеціальну тканину, а ось тоді вони досить примітивними були, ― згадує Наталія.

― Робимо у своєму волонтерському центрі і окопні свічки, і розпалювачі.
― Збираємо продукти, консервацію, овочі, ― доповнює колежанку Галина Ірха.
― Ми все робимо за потребами: як тільки приходить запит — підхоплюємось і шукаємо, як виконати, де це все знайти.

Допомога надходить не лише з громади. Авдіївські «ластівки» співпрацюють з волонтерами з Києва, Острога, Бахмача, Коропа, Хлоп’яників, інших міст і селищ України. Хтось готує каші, хтось передає скоби, хтось шиє термокостюми й чохли для «Старлінків» і багато всього іншого на запити наших військових.
― Іноді приходять запити на якісь деталі до машин, спочатку питаємо-шукаємо по наших підприємствах. Завжди чималі запити на шини для автомобілів. З цим нас дуже виручає «Шиномонтаж» з Коропа, ― із вдячністю про всіх, хто допомагає говорить пані Галина.

― Іноді захисники віддячують дуже по-домашньому: наприклад, надсилали ми їм консервацію, а вони назад — банки та ще й вимиті, а всередині — цукерки й шоколадки. Так тепло на душі було, — діляться волонтерки.

Школа, садок, підприємці — усі поруч.

«Ластівки перемоги» не самотні у своєму щирому бажанні допомагати. Вони мають шалену підтримку не лише у себе в селі. Долучається до різноманітних зборів і люди з навколишніх сіл. Учителі школи допомагають фінансово, діти збирають кошти на ярмарках. Саме шкільний колектив навесні цього року передав прикордонникам дрон — кошти наярмаркували.

― Коли його передавали прикордонникам, плакали всі: і діти, і дорослі, розчулені таким вчинком були і військові, — згадують дівчата.

Аби закрити різні потреби, долучається і колектив дитячого садка. Свого часу вони і окопні свічки допомагали заливати. Підприємці жодного разу не відмовили: хто додає кошти, хто повністю оплачує матеріали. А у магазині стоїть скринька для збору пожертв, куди кожен може кинути свій донат на той чи інший збір. Якщо треба щось відвезти-привезти, з’їздити за овочами в сусіднє село — односільчани завжди раді допомогти. Чи треба дров привезти, аби було чим опалювати свій волонтерський пункт, — дівчатам лиш треба попросити — і все буде зроблено.

Аби полегшити і пришвидшити виготовлення маскувальних сіток, місцеві майстри зробили спеціальний станок для різання тканини. Згодом такий самий авдіївці подарували Корюківській РВА. Тож тепер робота йде набагато швидше. Ще більше вдається закривати запитів на маскувальні сітки.

Поділилися «ластівки» цікавим фактом: лише за 2024 рік авдіївські волонтерки зробили сіток на площу понад 7 гектарів. Це — величезна кількість, якщо уявити, скільки часу, сили було вкладено в цю справу.

Робота — не тягар, а радість.
— Найважче не працювати. Навпаки, ця робота в радість, — каже Наталія Катренко, — найважче, коли не встигаєш або не можеш допомогти.
— Приємно, що коли звертаємося до підприємців за фінансовою підтримкою, чи просимо людей допомогти зібрати овочі, консервацію, продукти — нам не відмовляють, допомагають. Щоправда, до цієї допомоги долучаються одні й ті самі люди. І прикро, що на четвертому році повномасштабної війни ще багато людей стоїть осторонь, вважаючи, що це їх не стосується.

Невже з пам‘яті сільчан стерлися оті страшні спогади, коли на початку повномасштабного вторгнення ворожі танки сунули рідним селом декілька тижнів. Тоді було реально страшно всім, — розмірковує Галина. — Сьогодні селом танки не йдуть, але це не означає, що війни у нас немає і що не потрібно допомагати тим, хто на фронті.

Не можна не погодитися з позицією авдіївських «ластівок», які своїми руками, вірою й любов’ю наближають перемогу. Бо знають: поки ми всі разом — Україна стоїть.

Джерело: газета "Вісті Сосниччини", Ірина Боровська

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)