За покликом душі: Історія культ-організатора Олени Марченко

Олена Марченко

26 років – це не просто цифра в трудовій книжці, це ціла епоха, присвячена служінню мистецтву та роботі з дітьми.

Олена Віталіївна Марченко не просто культорганізатор та керівник гуртків театрального мистецтва й ігротехніки у КЗ позашкільної освіти «Ічнянський будинок дитячої та юнацької творчості» Ічнянської міської ради, вона – мудрий наставник, який навчив тисячі дітей перевтілюватися, імпровізувати та долати страх сцени. Але головне – вона навчила їх мистецтва жити.

Олена Марченко – це яскравий приклад людини, яка змогла поєднати свою режисерську освіту, любов до дітей та мистецтва в одній професії, продовжуючи надихати нові покоління юних талантів на сцені Ічнянського будинку дитячої та юнацької творчості.

Професійний шлях: від хореографа до культорганізатора

Олена Віталіївна закінчила Ніжинське училище культури імені Марії Заньковецької. Її спеціальність – народна художня творчість, а кваліфікація – режисер театралізованих заходів.

На запитання, чому вона обрала саме цей шлях, пані Олена відповідає: «Поклик душі. Люблю дітей, люблю театр, творчість люблю».

Саме театральне мистецтво захопило її ще в шкільні роки завдяки керівнику гуртка Олександру Власенку, який, за її словами, «заразив чимало своїх вихованців цим мистецтвом».

З 1999 року і вже 26 років поспіль вона працює на одному місці.

Цікаво, що її кар’єра почалася не в системі освіти, а в Молодіжному центрі – закладі, який поєднував культурно-масовий напрямок роботи з підлітками та молоддю та соціальну службу.

«Після ліквідації Молодіжного центру було створено Ічнянський будинок дитячої та юнацької творчості, який підпорядкували відділу освіти», – згадує Олена Віталіївна про початок роботи Будинку дитячої та юнацької творчості.

Саме тоді, коли заклад перейшов під крило відділу освіти, її профільна режисерська освіта стала вирішальною. Жінці запропонували стати культорганізатором та очолити театральний гурток і гурток ігротехніки.

Юні театрали

Наразі Олена Марченко є керівником двох важливих гуртків: театрального гуртка «Маска» та гуртка ігротехніки.

У театральному гуртку діти вивчають основи акторського мистецтва та займаються загальним розвитком. За сучасною програмою великих багатоактних постановок немає, але в плані обов’язково є одна казка на рік.

Зараз у гуртку «Маска» займаються переважно діти молодшого шкільного віку, і робота з ними зосереджена на відповідному дитячому репертуарі.

До Дня захисту дітей юні актори готують невеличку казочку «Пан Коцький».

У творчому доробку вихованців Олени Марченко вже були такі відомі дитячі вистави, як «Змій Горинич», «Семеро козенят», «Коза-Дереза», «Ріпка», «Корзина яблук» та багато інших.

Ігротехніки – на всі руки майстри

Гурток ігротехніки, у порівнянні з театральним гуртком, орієнтований на більш старших дітей.

На сьогодні він є дуже популярним серед школярів, бо це не просто гурток, а справжня Школа майстрів свята, де діти навчаються мистецтва організації, ведення та наповнення розважальних заходів.

«Напрямок «Ігротехніка» (або «Ігромайстри», як їх ще називають) виник як відповідь на потребу в динамічних, креативних організаторах свят. Затребувані ті, хто перетворює звичайний захід на незабутню подію», – розповідає пані Олена.

В гуртку діти навчаються бути й організаторами свят, й ведучими, й артистами.

Як організатори свят вони повинні вміти спланувати хід заходу, від концепції до фінального поклону.

Ведучі або ігромайстри – це обличчя свята. Вони тримають увагу аудиторії, імпровізують і задають темп.

Універсальні артисти не просто говорять. Вони вміють організувати руханки, провести конкурси, затанцювати чи навіть проспівати, закриваючи потреби свята «під ключ».

«По суті, ці гуртківці – сучасна версія масовиків-аніматорів, але з акцентом на техніки розваг та ведення свят», – розповідає керівниця гуртка.

Гурткова практика, що формує особистість

«До повномасштабної війни мої ігромайстри були незмінними ведучими на всіх загальноміських та шкільних заходах – випускних вечорах, на відкритті дитячих майданчиків, у вітальних програмах у школах та на підприємствах. Вони регулярно працювали як аніматори та організатори дозвілля в дитячих таборах, на новорічних ранках для різних організацій», – розповідає пані Олена.

Вихованці «Ігротехніки» завжди брали участь в організації та проведенні свята до Дня захисту дітей: і танці, і конкурси, і ігри-руханки, і ведення заходу – все їм до снаги.

До гуртка «Ігротехніка» зазвичай приєднуються старші діти (орієнтовно з 5-го по 8-9-й клас). Переважно це дівчата, які охоче займаються цією творчою та організаційною роботою.

Від грандіозних свят до віртуальних сцен: життя гуртка «Ігротехніка» за новими правилами

Олена Віталіївна не тільки керівниця двох гуртків, а й культорганізаторка.

Культорганізаторка – це не просто педагог, а справжній режисер театралізованих масових заходів.

Війна внесла значні корективи в роботу культорганізаторки та її гуртківців.

«Раніше основною роботою було проведення масштабних заходів: написання сценаріїв, допомога в організації випускних, участь у всіх святкових програмах. Сьогодні ж пріоритети змінилися, зараз треба працювати зовсім по-іншому», – ділиться пані Олена.

Основний фокус змістився на створення відеороликів. Керівник пише сценарії, знімає, монтує, а діти озвучують, виконують ролі та адаптують ролики до вимог сучасного медіапростору.

Для створення відео використовуються мобільні та доступні програми для монтажу, такі як InShot та «ВідеоМастер». Відео викладають у соцмережах.

Хоча фізичні свята теж іноді проводяться, але вони проходять у значно меншому масштабі та з урахуванням безпекових обмежень.

Навчальні програми та розклад занять

Вся гурткова діяльність має відповідати затвердженій освітній програмі. Заняття проходять за графіком. Програми навчання мають чітку структуру та терміни.

Наприклад, базовий рівень може бути розрахований на два роки. Діти займаються двічі на тиждень по дві години, і роблять це із задоволенням.

Минулого року в гуртку театрального мистецтва було 30 дітей, а в «Ігротехніці» – 15.

Цього року старша група, яка закінчила дворічну театральну програму, була переведена на програму «Ігротехніка».

Фактично, діти, переведені на програму «Ігротехніка», продовжують роботу з елементами театрального мистецтва, поєднуючи їх з ігротехнічними прийомами.

Костюми та декорації своїми руками

Творчий процес у гуртку охоплює не лише акторську майстерність та ведення святкових програм, а й створення всього необхідного для виступів.

«Декорації створюємо самостійно – малюємо, клеїмо, майструємо разом із дітьми. Костюми теж робимо власними силами. У нас немає спеціальної костюмерної кімнати з великим набором одягу. Щось шиємо, щось підшиваємо, щось отримуємо у подарунок. Іноді до пошиття долучаються й мами дітей», – каже керівниця гуртка.

Це робить процес підготовки до вистав та свят справді інклюзивним та практичним, навчаючи дітей не лише виступати, а й створювати реквізит для своїх вистав.

Темпи підготовки: від екстриму до двох місяців

Швидкість підготовки публічного виступу (навіть якщо це уривок вистави чи тематичний ролик) залежить від багатьох обставин, але, звичайно, якісна підготовка до публічного виступу вимагає часу.

«Буває, що і в екстремальних умовах треба швидко підготувати виступ. Але для ґрунтовного заходу потрібно понад два місяці. Бо все треба відпрацювати, щоб виступ був якісним», – пояснює пані Олена.

Виклик сучасності: творчі професії не в тренді

Водночас керівниця відзначає головний виклик сучасності: творча професія організатора свят наразі є нежиттєздатною з погляду фінансового забезпечення.

Діти з радістю займаються мистецтвом, але розуміють, що майбутня професія, яка годуватиме сім’ю, має бути більш життєспроможною у нинішніх реаліях.

Тому на творчі спеціальності йдуть тільки ентузіасти, які одержимі творчістю.

Як «Ігротехніка» адаптує День захисту дітей до нових реалій

День захисту дітей, який раніше святкували 1 червня, завжди був однією з наймасштабніших подій, яку готувала «Ігротехніка».

Раніше це було свято для всього міста, яке проводилося під відкритим літнім небом.

«Ми завжди готували для міста велике свято, і туди приходили всі охочі. Був святковий настрій, багато людей, діти на канікулах», – згадує керівниця гуртка.

Сьогодні все інакше. Через війну та обмеження на масові заходи свято проводиться не на площі, а у приміщенні Ічнянського будинку творчості, і орієнтовано лише на гуртківців.

Незважаючи на складні умови, святкова програма обіцяє бути насиченою та цікавою, навіть у камерному форматі.

Глядачів чекає театралізований уривок казки. Юні гуртківці покажуть частину вистави за мотивами казки «Пан Коцький».

У виступі візьмуть участь як старші (дівчинка-старшокласниця в ролі Тигра), так і молодші діти (у ролях Зайчика, Лисички та Вовка).

Але свято не обмежиться лише виставою. Обов’язково будуть конкурси, ігри та танцювальні руханки, до яких залучатимуть усіх присутніх дітей.

І хоча на захід офіційно запрошуються гуртківці, але організатори залюбки приймуть і їхніх друзів чи батьків, які забажають приєднатися до свята.

Таланти однієї людини: сценарист, режисер, костюмер

У цьому творчому колективі Олена Марченко поєднує в собі безліч ролей: сценаристка, режисерка-постановниця, хореографиня, декораторка й костюмерка.

На запитання, як вдається поєднувати таку кількість функцій, відповідь проста: «Так доводиться. Ну, така в нас робота. Любов до дітей надихає».

Любов до сценарної майстерності та вірні учні

Хоча всі аспекти роботи важливі, пані Олена зізнається, що найбільше до душі їй сценарна робота.

«Найбільше люблю сценарну творчість. Було б, звичайно, простіше, якби була ще команда, було більше однодумців, які все це втілювали б в життя. То було б взагалі чудово», – ділиться вона мрією про більшу команду.

Діти, хоч і не пишуть повноцінних сценаріїв, активно подають ідеї та пропозиції, що робить кінцевий продукт справді спільним.

Цікаво, що до гуртка діти ходять не один рік.

«У мене були випадки, коли діти ходили на гурток з першого по одинадцятий клас, стаючи за роки занять по-справжньому рідними для мене», – каже педагогиня.

Попри складні умови роботи, необхідність поєднувати безліч функцій та відсутність потужної матеріальної бази, Олена Марченко залишається вірною своїй спеціальності.

На запитання про бажання змінити місце роботи, наприклад, працювати з дорослими, що може бути простіше, відповідь була категоричною:

«Ні, я люблю працювати з дітьми. Мені моя професія до вподоби. Головне натхнення – це емоції дітей: їхні посмішки, радість від виступів і навіть сам процес підготовки».

Успіхи всупереч: онлайн-конкурси та перемоги

Повномасштабна війна не зупинила прагнення гуртківців до змагань і перемог.

Хоча колектив уже не може їздити на конкурси, як раніше, він активно бере участь у конкурсах в онлайн-форматі.

Особливо захопливим для гуртківців та їхньої керівниці залишається обласний конкурс «Адреса дитинства ГРА».

Цікавий він тим, що вимагає не просто ігор, а й розробки цілих сценаріїв та цікавих сюжетів для ігрових програм.

Гуртківці демонструють високий рівень підготовки, регулярно займаючи перші та другі місця.

Також гуртківці беруть активну участь в обласному конкурсі театральних колективів «Поліський Зорепад».

Колектив займав призові місця, зокрема друге.

Перехід в онлайн-формат, на жаль, забрав частину живої атмосфери.

Підтримка: солодка радість та великі потреби

Питання матеріальної підтримки залишається гострим.

Зазвичай, на великі подарунки чи суттєву допомогу розраховувати не доводиться.

Підтримка від спонсорів та депутатів є ситуативною.

Наприклад, після виступу команди чирлідингу на футболі, дівчата отримали у подарунок по коробочці шоколадних цукерок, що викликало величезну радість.

Олена Марченко зазначає, що найбільше хотілося б підтримки на системному рівні та покращення матеріальної бази.

Театр як життя

Педагогиня пояснює, що їхня робота виходить далеко за межі простих ігор чи виступів.

В основі лежить театральне мистецтво, яке є глибоко синтетичним.

«Театр – мистецтво синтетичне. Воно включає й вокал, і хореографію, і культуру слова, і пластику. Тобто, ми можемо займатися чим хочемо, і це буде наш напрямок», – наголошує вона.

Такий широкий профіль вимагає очного формату занять, адже заочно неможливо якісно відпрацювати всі ці елементи.

Розвиток особистості: від мовлення до харизми

Заняття у гуртках дають дітям набагато більше, ніж просто можливість виступити на сцені.

Це всебічний розвиток, який впливає на подальше життя, навіть якщо дитина обере інший шлях.

Діти отримують безцінний досвід в таких важливих напрямках:

• Комунікація – вміння доносити свою думку, спілкуватися з людьми, знаходити друзів та однодумців, вміння дитини вести себе так, щоб її помічали, не бути в тіні.

• Мовлення. Розвиток артикуляційного апарату, правильна вимова звуків, підбір правильних слів.

• Тіло та постава. Підтягнута постава, пластика, правильна хода та рухи, які виробляються регулярними вправами.

• Впевненість у собі та харизма. Діти стають розкутими, впевненими, а це, своєю чергою, «підтягує удачу і все найкраще».

• Технічні навички – вивчення основ гриму, зачіски та сценічного образу.

• Емоційний голос. Діти набувають дзвінкого, впевненого голосу.

• Командний Дух. Через вправи на згуртованість та соціальні вправи учні навчаються відчувати себе частиною колективу та великого спільного проєкту.

«Програма включає регулярні артикуляційні вправи (для м’язів обличчя та язика), дихальні вправи та пластичні вправи для тіла. Також велика увага приділяється вправам на згуртованість для формування командного духу», – розповідає пані Олена.

Таланти та наполеглива праця

Хоча гурток не є спеціалізованою вокальною чи хореографічною школою, елементи співу та танцю присутні.

Якщо керівниця відчуває, що дитина має слух чи почуття ритму, ці навички підтримуються і використовуються у виступах.

Але головний педагогічний принцип Олени Марченко: «Усі діти талановиті».

Навіть якщо дані слабенькі, керівниця заохочує дитину.

Пані Олена працює з кожним гуртківцем, щоб він мав змогу розкритися і досягти успіху.

Вона переконана, що наполеглива праця та практика можуть розвинути будь-які навички, навіть якщо вони здаються відсутніми (наприклад, музикальний слух).

Олена Марченко згадує випадки, коли відсутність даних компенсувалася старанністю, а іноді природні дані можуть бути просто «не розкриті» через стрес чи хвороби.

Золоті поради досвідченого педагога: чим надихати дітей

На наше запитання, що б вона порадила своїм молодшим колегам, щоб їхня робота була максимально ефективною і приносила радість, Олена Марченко відповіла:

«Якщо говорити про найголовніше, про те, що працює завжди, то я впевнена, що кожне дитяче серце розквітає від доброго слова та щирої похвали. Це закон, який ми мусимо пам’ятати щохвилини.

І, звичайно, треба щиро любити свою роботу. І найголовніше – любити дітей. Любов до справи, любов до дітей – це наш фундамент. Ось і вся філософія!»

Джерело: газета "Трудова слава", Олена Березкіна

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)