20-річний Петро Гробок з Куликів крав прапори з могил воїнів і вішав вдома на стіну

Кажуть, не варто часто ходити на могили близьких. Особливо якщо втрата була дуже болісною. Бо постійне занурення у спогади і смуток, важка енергетика кладовища можуть призвести до емоційного виснаження.

Надія Дуброва з Великого Листвена на Городнянщині знає про це. Все одно ходить. Практично кожного дня. З минулорічної весни.

Їхній із чоловіком старший син Сергій загинув 28 лютого 2024-го. У 36 років. Молодший Іван — менш ніж за місяць, 21 березня. Йому було 32.

Братів поховали з різницею у 21 день. Тоді від туги батькам самим не хотілося жити. Одразу постаріли, хоча обом тільки під 60. Як же їм не хотілося вірити, що їхніх хлопчиків більше немає. Та хіба тільки тоді — і досі не можуть із цим змиритися.

Батько Валентин Миколайович, у якого й раніше були проблеми з ногами, тепер ледве ходить. Тож мати відвідує синів за двох. Виливає сльозами печаль, що переповнює душу.

Сергій та Іван Дуброви стали на захист країни ще в 2014-му. Потім повернулися до мирного життя. Працювали, ростили дітей (у старшого — син, у молодшого — дочка). Після повномасштабного вторгнення пішли в ЗСУ добровольцями. Служили в 3-й окремій штурмовій бригаді на посадах водіїв відділення протитанкових ракетних комплексів. Обидва загинули на Донеччині.

Для батьків це був страшний удар. Здавалося, більшого вже бути не може. Але цього літа на них чекав іще один.

19 червня Надія Василівна прийшла на кладовище й оціпеніла від потрясіння. Біля могили Сергія були зрізані прапори: державний України і стяг 3-ї окремої штурмової бригади.

— Мене всю затрусило. Потім різкий біль у грудях. Не знаю, як прийшла до тями, як добралася додому, — згадує Надія Василівна.

Потім вона ще довго не могла прийти в себе. Біль наростав, коли думала про те, як Сергій, дізнавшись, що почалася війна, спішив повернутися в Україну (у лютому 2022-го він був на заробітках в Естонії. Виїхав додому зразу ж. Дістався до кордону, а далі — нічим. Ішов пішки, зупиняв попутки...).
Тримати цей біль у собі було нестерпно. Тому, каже, й написала в соцмережах про пережите. Розповідь матері викликала неабиякий резонанс. Після цього до Дубров прийшли поліцейські. Сказали, що подія набула розголосу і вони мають відреагувати.

Викрадача прапорів знайшли. Ним виявився 20-річний Петро Гробок, мешканець сусіднього села Куликівка. Провадження було відкрите за ч. 1 ст. 297 Кримінального кодексу України (наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого). 12 листопада в Городні відбувся суд.

Згідно з матеріалами судової справи, обвинувачений пояснив, що 19 червня він поїхав із товаришем на кладовище у Великий Листвен відвідати могилу спільного друга. Метрів за сто від неї був похований військовий. Там Петро й побачив прапори. Вони були нові, яскраві. Красиво майоріли на вітрі. І він дістав ножа й зрізав їх.

На запитання, навіщо, відповів, що то були трофеї.

Не може стримати сліз Надія Василівна.

Це було сказане не в п’яному чаду задля куражу, а перед матір’ю, яка втратила на війні двох синів.

На обліку в психіатра Гробок не перебуває. Тому його слова і дії просто не вкладаються в голові: приніс прапори з кладовища додому, повісив над ліжком і спав під ними, поки їх не вилучили.

Разом з тим свою провину обвинувачений визнав.

Суд призначив йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 4 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 тис. грн. Крім цього, із Гробка належить стягнути 3 тис. грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди потерпілій і 40 тис. грн — моральної. Усього — 111 тис. грн.

Сума мізерна в порівнянні з глибиною душевного болю, якого зазнали рідні полеглого військового. Та дехто каже, що і її молодик навряд чи сплатить. Принаймні найближчим часом, бо зараз він безробітний (на момент вчинення злочину був підсобним робітником у СТОВ «Віра»).

Інші кажуть: «Шкода, що не посадили». Переконані: Гробок заслуговує максимального (за цією статтею) позбавлення покарання волі на 3 роки. Адже справжня ціна прапорів на могилах загиблих — життя, які вони віддали, захищаючи від ворога Україну та українців. У тому числі й Петра Гробка.

Джерело: газета "Гарт", Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)