Подружжя Зелених з Києва подарували сільській бібліотеці на Чернігівщині 67 книжок

У жовтні цього року Дібрівненська бібліотека-філія Городнянської ТГ отримала в подарунок від подружжя Зелених із Києва 67 новесеньких книжок! На своє весілля молодята Ярослав і Юлія попросили гостей дарувати їм книги замість традиційних букетів. Згодом ця маленька бібліотека і поїхала в чернігівське прикордоння.

– Сказати, що для нас це було несподіванкою, – не сказати нічого, — усміхається завідувачка Дібрівненської бібліотеки-філії Валентина Чорна. – Стільки нових книжок одразу — це ж справжній скарб! Усі знають, як важко зараз виживати бібліотекам, тим більше в невеликих селах, як важко поповнювати бібліотечний фонд, а тут таке... Посилку від Юлі і Ярослава ми отримали 30 жовтня, але, можна сказати, ця історія почалася набагато раніше.

Два роки тому сторінку Дібрівненської бібліотеки-філії у фейсбуці помітило львівське Видавництво Старого Лева. На той час у них проходила якась акція з дарування книг. Вийшло так, що дистанційно ми познайомилися і здружилися з Оксаною Зьобро (культурною менеджеркою, журналісткою та комунікаційницею, яка працювала керівницею напрямку реклами і маркетингу згаданого видавництва. Авт.). Зійшлися на любові до книг, на бажанні популяризувати читання, на мрії прищеплювати справжню любов до друкованих видань молодшому поколінню.

– І ось у період дії цієї акції Видавництво Старого Лева надіслало нам неймовірний подарунок — 24 книги! Звісно, на сторінці бібліотеки ми дуже дякували їм. І тільки уявіть, після цього нам почали надходити посилки з книжками від зовсім незнайомих людей. То вісім книг, то чотири... Коли я передзвонювала за номерами, вказаними на посилці, мені відповідали, що ми з таким теплом пишемо про книги, що просто не можна пройти повз і не зробити свого внеску в поповнення фонду бібліотеки. Що сказати, це було дуже приємно! З легкої руки Оксани нашій малесенькій бібліотеці почали допомагати й інші.

Втім заслуга в цьому не лише Оксани Зьобро чи Видавництва Старого Лева. Усі, хто хоч раз заходив на сторінку Дібрівненської бібліотеки-філії у фейсбуці, знають: її працівники не просто відсиджують свої робочі зміни. Кожна публікація (а їх тут ого-го!) пронизана любов'ю до своєї роботи. Нові надходження, цікаві зустрічі, величезна кількість заходів, екскурси в історію села — тут цим живуть.

– У бібліотеці я працюю 14 років, – каже Валентина Володимирівна. – До цього займалася багатьом. Знаєте, в селі не завжди є вибір робочих місць, тому більшість працює там, де можна заробити. На жаль, покликання стає вже вторинною справою. Мені пощастило – бо саме зараз, перед пенсією, я нарешті займаюся тим, про що мріяла все життя. І велике щастя, що на цьому шляху мені часто трапляються такі хороші люди, як Оксана. До речі, саме вона познайомила нас із Юлією і Ярославом Зеленими. Уже потім виявилося, що вони ще й наші земляки: Ярослав родом із Мени, а Юля — із Покошичів на Коропщині.


Ярослав і Юлія (зараз їм по 24 роки) познайомились у Чернігові.

– Після закінчення дев'ятого класу ми обоє вступили до Чернігівського обласного наукового ліцею (колишнього Обласного ліцею для обдарованої сільської молоді). В 11-му класі почали зустрічатися, а після закінчення ліцею разом вступили до столичних вишів (правда, різних), – розповідає Юлія. – У 2023 році я влаштувалася на роботу в київське представництво Видавництва Старого Лева івент-менеджеркою. Там ми постійно проводили різні заходи, вхідним квитком на які була нова книга. Тому така ж сама ініціатива на нашому з Ярославом весіллі ні для нас, ні для наших гостей не була чимось новим чи дивним. Усі давно вже звикли, тому без проблем принесли книжки замість букетів. Єдине, про що ми з Ярославом просили гостей, – щоб подаровані книжки були новими, українською чи англійською мовами, ну і, за можливості, такої тематики, яка зацікавить більшість читачів.

Усього зібралося 67 книг. В основному це були художні видання, трохи психології та дитячої літератури.

– Із Ярославом ми зразу ж домовились, що розбивати на частини ці книжки не будемо, а передамо всі одному закладу. Хотілося допомогти якійсь невеличкій бібліотеці, яка реально потерпає від російської агресії, але щоб ці книжки не просто лежали на полицях, – говорить Юлія. – Звісно, обрати було складно, адже зараз таких бібліотек у прикордонних зонах сотні. Тоді я звернулася до своєї колежанки Оксани Зьобро, яка часто співпрацювала з різними закладами, щоб вона порадила нам, кому краще передати наші подарункові книги.

Яким же було моє здивування, коли вона запропонувала відправити їх на Чернігівщину! Це ж фактично ми відправили ці книжки додому! Коли ж я поспілкувалася з Валентиною Володимирівною, подивилася на сторінку бібліотеки в соцмережах, то одразу зрозуміла вибір Оксани. Валентина Володимирівна горить своєю роботою. Це відчувається і в словах, і в діях. Натхнення, повага до книги, любов до рідного краю... Як приємно, що навіть у наш складний час у сільських бібліотеках є люди, які роблять усе можливе для розвитку своїх закладів, для процвітання села, для допомоги землякам! А ще приємніше, що все це — саме на твоїй батьківщині!

67 нових книг для сільської бібліотеки — це надзвичайно багато, – констатує Валентина Володимирівна. – Тим більше зараз, коли фінансування на придбання нових бракує, а частину старого фонду нам довелося списати через російську мову. Тому такому надходженню, можна сказати, раділо все село. Взагалі в Дібрівному дуже багато поціновувачів книг. Наприклад, є одна родина, члени якої — постійні гості нашої бібліотеки, бо читають там усі: і дорослі, і діти. Це Ірина і Олександр Пархоменки та їхні сини Рома й Сашко. Коли нам прийшла посилка від Юлі і Ярослава, Ірина прийшла допомогти мені її розпакувати, а згодом до нас приєдналися і її сини. Яким же було щастя Роми (а він учень 9-го класу), коли серед цих книг він побачив видання Гомера, яке мріяв прочитати вже дуже давно! Отак ще навіть не оформлена книга вже знайшла свого першого читача.

– Мене це настільки потішило, що навіть не передати, – зізнається Юлія. – Вийшло, що ми не просто передали книги, а ще й втілили в життя чиюсь маленьку мрію. Вкотре переконалася, що ця весільна ініціатива була дуже правильною. Квіти – це значні витрати для гостей, при цьому живуть вони недовго, а ось книги – це інвестиція в майбутнє, у розвиток нинішніх і наступних поколінь. Вибір очевидний!

Радіємо разом із земляками і ми. А ще принагідно хочемо привітати Валентину Чорну з днем народження! Сьогодні, 11 грудня, вона святкує 57-річчя. Від щирого серця вітаємо Вас, Валентино Володимирівно, із цим особливим святом, зичимо всіляких гараздів, а головне — залишатися такою ж позитивною та енергійною й продовжувати нести у світ добро і світло, які відчуває кожен, хто зустрічає Вас на своєму життєвому шляху!

Джерело: газета "Гарт", Катерина Дроздова

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)