Роз'єднані війною лікарі-переселенці знову працюють разом у прикордонній Городні

Уролог Олександр Солодов та хірург Вадим Пашкан

Городнянська лікарня шукає будинок із централізованим водопостачанням і системою водяного опалення — бажано на кількох видах палива, із газопостачанням. Щоб не треба було робити ремонт, а можна було відразу зайти і жити. Більше того — щоб господарю все настільки сподобалося, що він не захотів би не тільки міняти це помешкання на інше, а й виїжджати з міста. Це житло може отримати лікар Олександр Солодов. «Прив’язати» його до Городні намагаються не тільки дахом над головою, а й створенням найкращих умов для роботи, бо в цій лікарні, як і в інших, є потреба у кваліфікованих працівниках. А Олександр Володимирович — не лише оперуючий уролог, а ще й має досвід роботи на УЗД-апараті. Уже вибирає місце, де його краще встановити. Хоч спочатку, каже, мають придбати цистоскоп (прилад для візуального огляду внутрішньої поверхні сечового міхура й уретри).

Що це не обіцянка-цяцянка, знає від колеги — хірурга Вадима Пашкана. Він почав працювати в закладі із цьогорічного травня, а в червні вже мав у своєму розпорядженні лапароскоп. Тепер у лікарні можуть робити операції на внутрішніх органах через невеликі (5-15 мм) проколи в черевній стінці — на відміну від традиційних операцій із великими розрізами. Під час процедури в один прокол вводиться лапароскоп — трубка з камерою та підсвічуванням, а через інші — хірургічні інструменти. Зображення з камери транслюється на монітор, що дозволяє лікарю бачити органи і виконувати необхідні маніпуляції.

Обидва лікарі працювали разом у Бериславі на Херсонщині. Майже однолітки (зараз обом трохи за 40), захоплені роботою, мають плани на майбутнє. Виїжджати з рідного міста в планах не було. Але почалася війна. Уже в березні 2022-го ворог зайшов у Берислав. Проте місцева лікарня і в період окупації надавала пацієнтам медичну допомогу. Потім у заклад заявилися росіяни, сказали, що він віднині підпорядковуватиметься їм, а зарплату персонал буде отримувати в російських рублях, — згадують.

Уролог Олександр Солодов і хірург Вадим Пашкан — переселенці з Херсонщини. За таких умов лікарі працювати не бажали. Тому й залишили місто. Спочатку — Вадим разом із дружиною і трьома дітьми (найменше ще було немовлям). Родина, а її глава — роботу — знайшли на Житомирщині. Згодом із Берислава виїхав і Олександр із сім’єю. Переселилися на підконтрольну Україні територію Херсонщини. Житло обидві сім’ї винаймали.

Потім Вадим Сергійович побачив у соцмережах інформацію про вакансію в Городнянській лікарні. Зацікавився, став дізнаватися більше. Приїхав, щоб побачити все самому. Сподобалося. Каже: запропонували житло, достойну зарплату і хороші умови роботи. Почав працювати. Перша операція на новому обладнанні була з видалення каменів у жовчному міхурі. У 72-річної пацієнтки був запущений холецистит, але ми впоралися. Усе пройшло успішно. За час, що минув відтоді, Вадим Пашкан зробив десятки операцій. Пацієнти його хвалять.

«Знайшли дуже хорошого хірурга», — запевняє і голова громади Андрій Богдан. — «У хірургічному відділенні зробили ремонт — щоб приміщення не тільки виглядало сучасно, а й щоб усі норми були дотримані щодо подачі кисню, вентиляції тощо». Освоївшись, Вадим Сергійович запропонував переїхати на Чернігівщину й колезі по Бериславській лікарні. І вже невдовзі зустрічав його в Городні.

До роботи Олександр Солодов приступив наприкінці нинішнього жовтня. Вони з дружиною мешкають в осередку для ВПО. Там зроблений належний ремонт, є необхідна побутова техніка. У них — окрема кімната. Якщо залишаться, отримають індивідуальне житло.

Так, громада прикордонна і її нерідко обстрілюють (минулого тижня дрон атакував деревообробне підприємство, два працівники зазнали поранень, один із них — важкого). Та в Бериславі було набагато гірше. Ще більша небезпека там зараз. Бо хоч місто й було звільнене в листопаді 2022 року, але перед відходом росіяни підірвали високовольтні стовпи, знищили лінії електропередач, замінували водонасосні станції. У напівзруйнованому місті зовсім немає комунальних послуг. А лікарня перетворилася на руїни.

«Ми працювали й під обстрілами», — кажуть лікарі-колеги про нинішню обстановку в Городні.

Вони не тільки звикають до нового місця, а й знаходять спільне між Бериславом і Городнею. Скажімо, в березні 2022-го — на початку окупації — в обох містах відбулися мирні акції. У Бериславі вона була 8-го числа. Зібралися люди із синьо-жовтими прапорами й саморобними плакатами. Співали Державний гімн, закликали російських військових покинути їхню землю і скандували гасло «Берислав — це Україна».

У Городні люди вийшли на такий же мітинг 9 березня в день народження Тараса Шевченка.

Пацієнти поповненню в колективі лікарні тільки раді. Хочуть, щоб були ще й кардіолог, ендокринолог, оперуючий лор, гастроентеролог.

На сьогодні заклад працює за 13-ма пакетами медичних гарантій. У штаті — 31 лікар.

За словами голови ТГ Андрія Богдана, громада забезпечує їх заробітною платнею навіть вищою, ніж у Чернігові. У лікарні — сучасне обладнання, оновлені електромережі, вона забезпечена достатньою кількістю резервних джерел живлення різної потужності — отже може працювати автономно.

Коштом Національної служби здоров’я України всі молоді спеціалісти Городнянської лікарні отримують 50-відсоткову (від посадового окладу) доплату. Громада, крім житла, надає підйомні, — додає начальник Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус. — Це — справедливий бонус для людей, які свідомо погоджуються працювати в невеликій прикордонній громаді, яка до того ж під постійними обстрілами.

Джерело: газета "Гарт", Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)