«Мій досвід потрібен молоді»: журналіст і ветеран війни зі Сновська після фронту став учителем

Олег Мірошниченко

Олег Мірошниченко зі Сновська близько 20 років свого життя присвятив журналістській діяльності. Спершу працював у газеті «Гарт», пізніше – у сновському виданні «Промінь». Проте війна в Україні змінила діяльність чоловіка, ще в 2017 році він уклав контракт, пізніше, після його закінчення, ще раз мобілізувався. Нині Олег Мірошниченко – ветеран, нагороджений багатьма відомчими нагородами.

«Я вперше потрапив на військову службу в 2017 році – це була контрактна служба. Тоді я вирішив, що про історичні події в Україні треба не лише писати, але й брати в них попередню участь. Три роки я був на контракті. Моя основна військо-облікова спеціальність – це сапер. Воював я у складі, як саперних підрозділів, згодом – у розвідці. Після контракту я повернувся додому, працював у газеті журналістом. За кілька днів до повномасштабної війни я повернувся на службу. Велику війну я зустрів на Донбасі, потім був у багатьох місцях та підрозділах. До цього року я служив у ССО», — розповідає Олег Мірошниченко.

Повернувшись із війни, Олег Мірошниченко усвідомив, що журналістика більше не є сферою, де він може принести найбільшу користь.

«Я майже 20 років пропрацював журналістом, але після повернення з армії я зрозумів, що мій досвід і мої знання будуть корисними саме в школі під час роботи з молодим поколінням, бо в армії я бачив багато людей, які були не підготовлені до того, що відбувається навколо. І тому я для себе вирішив, що бажано допомогти молоді напрацювати в собі якісь навички, вміння, знання, які більше підходять для такого непростого майбутнього, яке нас очікує», — зазначає Олег Мірошниченко.

Журналістика на прикордонні наразі проживає свої не найкращі роки. Пошта в села приходить рідко, друковані видання замінюють онлайн ЗМІ.

«Існують якісь газети, вони виходять, є певний тираж у цих газет, але це доволі складно з різних причин, як об’єктивних, так і суб’єктивних. Газета у Сновську продовжує виходити, але відповідно сучасним реаліям друкована преса, не така оперативна, як електронні ЗМІ. Але разом з тим треба розуміти, що на прикордонні преса є об’єднувальним. Якщо газету приносять до поштової скриньки, хоч раз на тиждень – це вже свідчить про те, що життя триває. І для певної частини місцевого населення це важливо. Тому газети мають і далі виходити», — розповідає Олег Мірошниченко.

Побачене на передовій переконало Олега Мірошниченка, що молоді потрібні знання і навички, які допоможуть швидше адаптуватися до реалій сьогодення та вміти захищати себе. Саме так і з’явилося рішення стати вчителем і працювати з учнями. Нині чоловік працює в місцевій гімназії:

«Я викладаю предмет «Захист України» для 10-11 класів у Сновському ліцеї №1. Колись дуже давно я закінчив на той час Чернігівський педагогічний університет, проте тоді пропрацював у школі лише 2 тижні. Коли я повернувся з армії, я прочитав на ресурсі інформаційному для ветеранів війни різні повідомлення, і прочитав, що влітку було підписано меморандум між Міністерством ветеранів і Міністерством освіти про те, що коли будуть брати додаткових вчителів предмету «Захист України», потрібно пріоритетно звертати увагу на тих, хто є учасником бойових дій.

Після того, як я про це дізнався, я звернувся до школи, тут якраз було таке кадрове підсилення, на базі цієї школи було створено осередок вивчення цього предмету для всіх шкіл нашої громади, і відповідно там треба була людина, я звернувся і став працювати в школі. У зв’язку із безпековою ситуацією не завжди виходить проводити урок очно. Якщо зранку тривога, то діти лишаються вдома і з безпечного місця переходять на онлайн форму. Звісно уроки через комп’ютер – це не те, що повинно бути, адже згідно з програмою цього предмету написано, що під час уроків має бути до 80% практичних занять, а через комп’ютер ми цього не можемо зробити. Але попри все знаходяться можливості. Інколи, коли вже під час процесу навчання у школі, починається тривога, ми спускаємось в укриття і продовжуємо там заняття.

Дітям подобаються ці заняття, вони цікавляться. Тут треба зауважити в одному – ми не готуємо дітей до служби в армії, але разом з цим ми готуємо дітей до реальності, яка може їх чекати надалі. Світ змінюється, не лише Україна змінюється останні 11 років. Ми не можемо сказати, як все буде влаштовано та що буде відбуватись далі. Але діти мають бути готовими до того, що треба захищати себе, свою рідну землю, бути здатними виявляти характер, волю та свідомість», — зазначає Олег Мірошниченко.

На початку грудня Олег Мірошниченко увійшов до складу Корюківської районної ради.

«Я був у статусі кандидата на посаду депутата і прийшла моя черга. Після реформи самоврядування основні повноваження представницьких органів влади залишились на рівні громад і обласної ради. І так склалось, що на районному рівні практично немає повноважень і практично немає бюджетів. Районні ради є і це важлива частина конституційного устрою держави. Але повноважень і можливостей впливу доволі мало. Єдине, що я як представник виборців, можливо, буду займатись питанням освіти. Треба налагодити доставку дітей до місць навчання. Обговорення цього вже тривають. Треба створити для дітей додаткові можливості брати участь у нормальному процесі навчання на базі освітніх закладів – це, я вважаю, потрібно», — ділиться своїми ідеями Олег Мірошниченко.

Говорячи про нинішню ситуацію в Україні, Олег Мірошниченко не приховує своєї принциповості: він не вірить у щирість російських заяв про «мир».

«Особисто я москалям не вірю. Ось ці всі розмови про мирі все інше – це, як зажди брехня, вони завжди брешуть в усьому, в політиці, в економіці, в дипломатії, в інформаційній сфері. Це вся сутність тієї сатанинської москви. Вона протягом багатьох століть це робила, і я не бачу причин, щоб вони відмовились від своїх методів зараз. Звісно перемир’я було б добре. Всі люди чекають закінчення війни, але це у нас, а в росії згідно соціальним опитуванням 80% населення підтримує напад росії на Україну. Відповідно більшість населення росії не чекають завершення війни, як і політичне керівництво. Вони поставили перед собою мету – ліквідувати всю нашу державу, як таку, і відповідно ліквідувати український народ, як спільноту. Звісно, ми хочемо жити та зберегти нашу державу. Ми не можемо задовольнити москву здавшись. Ні, ми будемо далі чинити опір», — розповідає Олег Мірошниченко.

Планів на майбутнє Олег Мірошниченко не будує. Головне — залишитися живим і робити те, що сьогодні приносить користь людям поруч.

«Я не знаю коли закінчиться війна. Одна розумна людина колись сказала, що ця війна надовго, або назавжди. Подобається нам це чи ні, але це реальність, яку ми маємо сприймати. Планувати більше на 10 днів я нічого не планую. Треба залишитись живим. Ситуація на прикордонні не проста, і я не знаю, чи буду я жити чи ні. Тому ніяких планів на майбутнє я не будую», — зазначає Олег Мірошниченко.

Джерело: сайт "Челайн", Оксана Замятіна

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)