Місце цілющої сили – «Остреч»

Про цей санаторій раніше гриміла слава на всю Україну. Їхали сюди набратись здоров’я навіть із-за кордону. А потім був період застою, занепаду, людського невдоволення… «А яка ситуація в цьому оздоровчому закладі нині?» – дізнавшись про зміну в керівництві санаторію, цікавляться читачі. Отож, прямуємо в Мену, у мальовниче урочище Остреч, аби відповісти на це запитання.

Передслово: у кожній притчі во язицех своя правда

Про дивовижну силу оздоровлення тутешньої мінеральної води та лікувальної грязі, а заодно й морального позитивного впливу на людей, які їдуть сюди за зціленням, обслуговуючого персоналу свідчить не одна притча во язицех… Ще коли «Остреч» очолював заслужений лікар України Микола Іванович Сердюк (на жаль, відійшов цей прекрасний керівник, висококласний спеціаліст-реабілітолог-зцілювач і просто прекрасний та толерантний чоловік, ще до повномасштабної війни у вічні засвіти) приїхали сюди чоловік із дружиною – він на милицях, а вона ледь розгинала спину, шкутильгаючи на одну ногу… Спілкуючись з Івановичем, вони розпитували: чи вийде протягом трьох тижнів, передбачених у наданих безоплатно профспілками санаторних путівках, хоч якось підправити здоров’я? На що мудрий Микола Сердюк твердо відповів: «Цілюща сила «Остречу» зачарує вас із першого дня лікування». І таки правду сказав!



Ігор Магаляс

Уже на четвертий день відпочинку чоловік як у тумані пропав: біля грязелікувального кабінету, де він приймав процедури, лишились одні милиці. Дружина забила тривогу. Викликали міліцію. Але сліди відпочивальника виявили лише під вечір. Віднайшли пропащого аж на санаторній дискотеці, де він від радості зцілення «вишивав» танцювальні викрутаси з молодшими від дружини жіночками. Ох і ганялась за ним його друга половинка із конфіскованою у прибиральниць шваброю! Але ж таки не наздогнала, бо спинилась від неочікуваної радості, відчувши, що на ногу зовсім не шкутильгає, а спина випрямилась, як лоза!

І подібні майже жартівливі, але серйозні приклади оздоровлення пацієнтів-відпочивальників при керівництві санаторієм Миколою Івановичем Сердюком були непоодинокі. Саме про свого успішного попередника при нашій зустрічі з теплотою і вдячністю згадав нинішній очільник оздоровчого закладу Ігор Павлович Магаляс, який, маючи немалийпідприємницький досвід, дві вищі освіти – правову та економічну, взяв кермо управління оздоровчим закладом у свої руки у грудні 2024 року.

А що було «до»? Відповідь – у відгуках людей

Любов Куксенко: «… Я просто викладаю всю правду про відпочинок дитини у цьому жахливому санаторії, якщо його можна так назвати. Це заклад, у якому день відпочинку коштує 700 грн за добу!!! Хамство, прострочені продукти, їжа, яку їсти, здається, може тільки худоба, грибок, розетки, які оголені і звисають, інтернет відсутній взагалі! Діти зі звичайних родин отримують розчарування та втрачений час…».

Тетяна Руденко: «Біль і сум читати і дивитись на отаке. Я теж працювала в санаторії в кінці 90-х. Тільки добудувався новий житловий корпус, водогрязелікарня. Кругом чистота, краса, квіти, зелень. Строгий, але справедливий Микола Іванович Сердюк – головний лікар, вічна пам'ять і вічний спокій, який душею вболівав за санаторій, як батько за дитину. Відпочивальники зі всієї України були в захваті! Місця бронювали зарані, щоб потрапити. Дійсно, перлина Менщини була. І що? “Чорна пустка, сірий попіл, вбогість і руїни...”, як писав наш класик».

І таких відгуків – незчисленна кількість. У них вся картина, до якої просто нічого додати…

Звідки проросли корені проблем?

На жаль, в Україні інколи впроваджують такі реформи, що й на голову не налазять. І особливо це стосується санаторно-курортної галузі, розвиток якої ще за декілька років до згаданої путінської агресії було помітно пригальмовано.

За словами Ігоря Магаляса, одна з головних причин занепаду курортно-санаторної галузі – відсутність державного фінансування, що трималося на 0,4 відсотка відрахувань на доходи з працюючих у бюджет. Але, як не прикро, каже наш співрозмовник, ця непримітна податкова норма, завдяки якій функціонували санаторії, а люди могли в них лікуватися в пільговому режимі, а то й безоплатно, була призупинена за часів прем’єрства Арсенія Яценюка (2014-2016 роки). Саме за його урядування підхід до санаторно-курортного лікування зазнав суттєвих змін, спрямованих на скорочення витрат та оптимізацію бюджету, що призвело до гальмування грошового забезпечення санаторно-курортної системи. Це, звичайно ж, викликало обурення профспілок, адже подібні реформи зводилися до різкого обмеження державних витрат на оздоровлення, переносячи фінансове навантаження на самі підприємства та громадян, фокусуючи увагу на спеціалізованій реабілітації. Як наслідок, санаторно-курортна сфера України, попри високий природний потенціал, спіткнулася з низкою критичних проблем, які посилилися внаслідок повномасштабної війни, економічних труднощів та відсутності сучасної модернізації.

З тих пір і почались господарсько-фінансові біди «Остреча» та йому подібних оздоровчих закладів. Але зі зміною його співзасновників, а заодно й керівництва у грудні 2024 року, санаторій поступово почав оживати.

Позитивні зміни видно неозброєним оком

Найперше, що помічаєш на території санаторію, – це люди в будівельних робах, які займаються опоряджувальними та ремонтними роботами. Один із результатів їхньої праці – відреставрований спальний корпус № 2, куди вже поселилось і лікуються кілька десятків відпочивальників. Головне, що їм уже є куди ходити на оздоровчі процедури – сповна запрацювало фізіотерапевтичне відділення, де цього дня за головного була старша медсестра Людмила Буланець. Вона й ознайомила нас із лікувальним процесом відділення та його медичними спеціалістами. Разом із нею заходимо до водолікарні, де пацієнти санаторію отримують мінеральні, хвойні, хвойно-сольові, морські, кисневі, перлинні ванни, лікуються у кабінеті мінеральних зрошень кишківника. До їх послуг невдовзі запрацює і плавальний басейн, реставрація якого завершилась буквально цими днями. За словами Людмили Георгіївни, вже скоро розпочнуть роботу сауна, басейн вертикального хребетного витяжіння, підводний душ-масаж, інші водні процедури…



Любов Єфанова задоволена роботою медсестри Наталії Черкас

Недарма у соцмережах і скарг на роботу санаторію поменшало, бо ж, порівнявши так званий застійний період з першим півтораріччям директорської діяльності Ігоря Магаляса, їх майже не знайти. Здається, що весь механізм оздоровчого закладу старається працювати в такт із запитами своїх пацієнтів…

«Вам душ Шарко чи грязелікування? Будь ласка!», – з позитивом і посмішкою надає ці процедури медсестра Наталія Черкас. Її послугами задоволена відпочивальниця Любов Єфанова, яка працює бухгалтером Бахмацького молокозаводу.

– Як тільки в соцмережах з’явилися оновлені пропозиції від «Остреча», – ділиться співрозмовниця, – то, повірте, без жодних вагань придбали путівки і ось уже тиждень разом із чоловіком проходимо тут лікування. Мені дуже допомагають місцеві торф’яні грязі, ванни, а ще ж і вода мінеральна тут м’яка і цілюща. Та головне – обслуговуючий персонал, якому ми щиро вдячні.

За словами Наталії Черкас, грязь знімає запалення, збагачує мікроелементами, у ній багато інгредієнтів, які позитивно впливають на суглоби (згадаймо відпочивальника з «Передслова»). Плюс прогрівання, яке довго зберігає температуру і глибоко проникає. Компреси роблять зонально. На коліна, лікті, гомілковостопний суглоб, поперековий відділ…

Чоловіка Любові Єфанової, Олександра Миколайовича, який теж, як і дружина, задоволений процесом оздоровлення в санаторії, ми зустріли цього дня у водолікарні, а згодом і в залі ЛФК.



Ефективно приймали цього дня пацієнтів кабінети масажної і кисневої терапії, низькочастотного електролікування, магніто-, киснево- та ароматерапії, штучного мікроклімату… Ознайомились і з роботою кабінету ультразвукової діагностики, де гостинно зустрічає пацієнтів медсестра Наталія Михуля.

Цікавилися читачі «Чернігівщини» й організацією харчування в «Остречі», на яке раніше було багато нарікань. Ми завітали до їдальні та кухні санаторію, нещодавно відремонтованої, де над раціоном і меню відпочивальників невтомно чаклує шеф-кухар Олена Тимошенко. Загальна картина справила позитивне враження та надала впевненості, що скаржитися на якість приготовленої тут їжі просто не буде підстав.



У залі їдальні

Та головне – це природа, яка й сама по собі оздоровлює відпочивальників. Уже невдовзі тут, на березі живописного озера, що оперезане сосновим лісом, буде оновлено і санаторний пляж. Як зазначив очільник санаторію, вже до літа тут насиплють свіжий пісок, обладнають лавки, встановлять парасолі і пляж буде не гірший, ніж на Чорноморському узбережжі.

Віримо, що так і буде, бо ж помітно, що директор і співзасновник санаторію «Остреч» Ігор Магаляс щиро переживає за долю оздоровчого закладу.

Мета, тактика і стратегія та очікуваний результат

Для кожного підприємця найголовніший поводир в роботі – бізнес-план. Бо він – як вітрила для човна, без яких той не попливе. Це документ, що містить у собі конкретну мету і ціль окресленої ним підприємницької діяльності. І насамперед – це відновлення всіх ланок повноцінного забезпечення ефективного та якісного лікування і оздоровлення, психологічна і фізична реабілітація людей, які користуватимуться і вже користуються послугами санаторію. Адже, як зазначив директор, без підтримки держави, місцевих рад, тримаючись лише на платних послугах та коштах статутного капіталу, далеко не заїдеш. Цю наболілу тему Ігор Магаляс порушив при зустрічі з начальником відділу соціального захисту та охорони здоров’я Менської міської ради Мариною Москальчук, яка завітала цього дня до оздоровчого закладу з метою налагодження ділового партнерства між територіальною громадою та адміністрацією санаторію.



Водолікарня. Ігор Магаляс цікавиться в Олександра Єфанова якістю послуг

«Нам така співпраця вкрай потрібна, – каже Ігор Магаляс. – Бо саме вона є одним із чинників тактики та стратегії розвитку санаторію. За нею вбачаю розробку програмних рішень міської ради, а згодом і інших рад регіону, якими будуть передбачені фінансові джерела забезпечення лікування та реабілітації пільгових категорій громадян на базі закладу».

За словами очільника «Остреча», ще декілька років тому в Україні було десятки фондів із власними грошима, які раніше забезпечували санаторне оздоровлення окремих категорій громадян, але на сьогодні реальне фінансування може здійснювати лише Національна служба здоров'я України, яка має змогу виділяти необхідні на лікування та реабілітацію кошти.



У кабінеті мікроклімату

Однак проблема в тому, наголошує Ігор Магаляс, що НСЗУ висуває для санаторіїв далеко не реальні договірні позиції: мовляв, ми забезпечимо оздоровлення 20 пільговиків, але при умові, що їх обслуговуватимуть 24 ваші медпрацівники. Але ж їх вистачає лише в лікарнях, які сповна фінансуються! А де «Остреч» візьме гроші для такої кількості персоналу? Це ж гордіїв вузол, який треба терміново розв’язати на рівні держави!



Озеро зцілює не лише водою, а й красою

Як бачимо, на шляху затвердження ефективної стратегії розвитку санаторію ще багато перепон. І здолати їх очільнику «Остреча» допоможе лише грамотно напрацьована тактика невідкладних дій, зокрема співпраця із територіальними громадами, профільними фондами, іншими юридичними суб’єктами. І лише тоді вийде очікуваний результат, в основі якого – економічно міцне, прибуткове, лікувально-профілактичне підприємство, місце цілющої сили – санаторій «Остреч».

Джерело: сайт газети "Чернігівщина", Віктор Кирієнко, фото Миколи Тищенка

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)