Гердани, що підкорюють Європу: історія майстрині з Вовчанська, яка створює красу в Чернігові

Валерія Лазебна 

Валерія Лазебна переїхала до Чернігова три роки тому. Тут дівчина створює унікальні етнічні прикраси з бісеру, які підкорюють не тільки Україну, але й Європу.

Раніше Валерія проживала у Вовчанську, проте нині її місто майже повністю знищила росія. Бісероплетіння стало для дівчини своєрідним методом заспокоєння та відновлення після пережитого під час війни. Через творчість майстриня популяризує українську культуру та створює прикраси, які люди передають як сімейну спадщину.

Про історію незламної українки – в нашому сюжеті.

«Мене звуть Лазебна Валерія Володимирівна. А це мій арткуточок, і я бісерна фея. Почала я цим займатися, коли приїхала до Харкова, але від самого початку моя задумка займатися бісероплетінням виникла, коли я була ще в окупації в місті Вовчанськ. Я сама з міста Вовчанськ. Приїхала до Чернігова майже три роки тому. Двісті днів я пробула в окупації і двісті днів я пробула просто під бомбами, займаючись волонтерством незалежним. Я тоді виїхала до гуртожитку і зрозуміла, що можна жити спокійно. Так, Харків – це неспокійне місто, але коли я виїхала з-під бомб, він став для мене подихом свіжого повітря та спонукав мене до творчості. Я побачила в торговому центрі гердан, він був зовсім простенький, але я подивилася на ціну й подумала, що можу сама все зробити, бо все, за що я бралася у своєму житті, вдавалося. Я тоді не знала про це зовсім нічого, навіть не знала, як називається ця прикраса, зрештою я зайшла на ютуб і навчилася робити те, що ви бачите на мені.

Я закохалась саме у створення великих герданів, як на мені зараз. Тому що саме яскраві прикраси приваблюють мене більше.

Зараз я можу створювати великі люксові гердани, які носить уся Європа й не тільки Європа.

Потім я почала займатися силанками – це ажурні такі прикраси, їх ще називають кривульками, і є такі величезні, що закривають груди.

Чому я почала активно займатися силанками? На той час був другий наступ на Вовчанськ, і мені психолог порадив, щоб я зайнялася чимось, що мене заспокоювало б, окрім щоденників, я тоді писала щоденники війни.

Першим покупцем став психолог, який сказав, що я маю це показувати людям.

І аж, мабуть, через пів року я створила свій інстаграм, потім тікток. Веду його з 2016 року, показувала там свої роботи, портрети й усе інше.

Один із найпопулярніших герданів – гердан «Королівський шарм». Він виконується в техніці герданного плетіння на верстаті. Багато хто вважає, якщо в мене є верстат – це означає, що він сам робить ці прикраси, але насправді він просто натягує мені ниточки, а все інше я роблю сама – нанизую, закріпляю.

Ось такий гердан я створюю за чотири дні повністю з нуля, тут треба знати всі нюанси, зокрема як робити ручні допліти та закріпляти так, що вони не посипалися у вас.

Те, що в мене на верстатику – це гердан малий, бо він не має ручних доплетів, цей, що на мені, – складний гердан, який я створюю до семи днів.

Гердан загалом – це осучаснена прикраса, тому що спочатку це були чоловічі прикраси, які заміняли вишиванку. Ці прикраси – і силанки, і гердани – пішли з Лемківщини, Галичини.

Це повний набір – це кольє, гердан і сережки. До речі, сережки раніше не робили з бісеру. Під гердан раніше носили лунниці або якісь просто сережки. Але зараз ми осучаснюємо. І браслетів, до речі, раніше теж не було, були вони тільки у кримських татар, бо в нас, бачите, на вишиванках були завжди якісь візерунки.

Я не брала голки до рук десь років 11, це було ще у школі. А потім я вирішила, чому б не вишити собі вишиванку, яку я буду передавати дітям, тому я вирішила створити саме таку. Повністю я її вишивала сама впродовж п’яти місяців. Це було дуже довго і для мене незвично. Я вибрала такі малюнки, де буде дуже багато цікавого, щоб можна було це роздивлятися.

Це котильйони – старовинні чоловічі українські прикраси, які дівчата раніше дарували своїм хлопцям перед походом на війну або перед тим, як вони ішли в армію. Ця прикраса є оберегом. Також таку прикрасу дівчата дарували на танцях або на вечорницях. Це означало, що дівчина закохана, а хлопець мав подарувати їй якийсь смаколик. Також це означало запрошення на танець, є ще танок котильйон.

У мене взагалі арткуточок почався з цього котильйона – Вовчанськ, я його сама створила, і вирішила, що 20% його вартості я передам нашому підрозділу, щоб вони якнайшвидше виганяли русню.

Я мрію, щоб закінчилася війна і звільнили мою домівку, я дізналася два місяці тому, що мого будинку просто не існує, хоча він був у віддаленій частині Вовчанська. У мене ще була така мрія – повернути всі мої

Хочу, щоб мої прикраси побачили в усьому світі, щоб люди звернули увагу на те, що українська етнічність – це не просто щось на словах. Тому я дуже рада, коли кажуть: я цей гердан передам своїм внукам. От у мене є гердан із котиком, то він саме буде для внуків. А чому котик? Бо в них у сім’ї чоловік називає всіх «кицюня», я так і гердан назвала «Киця-кицюня». От про що я мрію – щоб люди робили спадщину і щоб ці прикраси бачили по всьому світу», — Валерія Лазебна, майстриня з Вовчанська.



Джерело: сайт "Челайн", Оксана Замятіна

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

коментарі (0)