Марія Кириченко: Пікап – мистецтво бути бажаним

Марія Кириченко: Пікап – мистецтво бути бажаним

Не так давно на телеекранах демонструвався фільм "Щоденник гейші". У ньому йшлося про східне мистецтво зваблювання чоловіків. Я 6, напевне, ніколи не згадала про цей сюжет, якби одного разу біля редакції не зустріла свого старого друга. На мої примітивні запитання "Як справи?, чим займаєшся?, ким став?" — він відповів: "Я — пікапер"...

Що таке пікап і хто такі пікапери

"Пікапери — це люди, які прагнуть бути успішними у стосунках з дівчатами". Саме таке пояснення дав мені мій друг Олександр. А щодо самої ідеї пікапу, то вона зародилася в Америці. А найбільшого поширення набула у кінці XX століття в Росії, а згодом і в Україні, де з\'явилися школи ефективного зваблювання. Туди ходили юнаки, які хотіли навчитися правильному поводженню з дівчатами.
Найголовніша мета пікаперів — знайти ту, єдину, найкращу дівчину і при цьому не тільки не осоромитися, а ще й показати себе на найвищому рівні.

Хоча пікап — це не тільки мистецтво знайомитися з прекрасною статтю. Він включає також уміння правильно поводитися і розумітися на кожному порухові людини ще до знайомства. Як зробити перший крок, як запросити на побачення, як його провести, коли найкраще подарувати подарунок, які мають бути квіти, тобто все — від моделі одягу до стилю поведінки, вміння говорити, розповідати, слухати.

Наприклад, одна дівчина мріє зустріти хулігана, інша — навпаки, джентльмена. І пікапер стає тим дзеркалом, яке хоче бачити ця дівчина. Вони вчаться навіть найелементарнішій етиці: коли заходиш у кафе, треба пропустити її вперед, допомогти їй роздягнутися, відсунути стілець...

Також важливо, щоб не було ніякої паузи у розмові, тобто треба знайти якісь загальні теми: якщо їй подобається живопис, ти теж починаєш цим захоплюватись, якщо дівчині подобаються машини, ти перечитуєш купу літератури (стаєш "спеціалістом").

«Alterego»
Ідея щодо створення у Чернігові школи пікаперів виникла у мого друга Олександра та його приятеля Павла, коли вони просто прогулювались Валом і спостерігали, як хлопці весь час підходили з одним і тим самим примітивним запитанням до дівчат. "Можна з вами познайомитися?". З 10 спроб усього 2-3 були успішними. Адже попри все, чимало дівчат приходить на Вал все-таки для того, щоб познайомитися. Але чомусь, коли хлопці підходять до них із згаданим запитанням, познайомитися вдається не завжди. Саме тому Олександр і Павло вирішили знайти щось більш ефективне. Вони зайшли в Інтернет, відшукали слово "пікап". І вирішили оріанізувати клуб. Якщо є багато людей з однаковими інтересами, чому б не об\'єднатись? Назвали його «Alterego»:

— Цей термін ми взяли з латини, — розповідає Павло,— він перекладається як "твоє друге "я". Основна ідея клубу: в кожному з нас живе принц, людина, яка може і повинна бути сильною особистістю, якій все вдається. Тобто ми вчимо не тільки знайомитися і правильно поводити себе у різних ситуаціях, а ще й прищеплюємо вміння бути успішним в усьому.

— Ми не ставили за мету зібрати довкруг себе багато людей, — доповнює свого колегу Олександр, — але хлопці самі почали приходити ...

— Чому зазвичай юнаки бояться підійти до дівчат і сказати щось оригінальніше, розумніше за банальну фразу "Давайте познайомимось"? Та тому, що вже склалися певні стереотипи, які заважають людині це зробити. Відтак, перший етап, який проходить пікапер, — це переступити через себе. Ми вчили їх підходили до дівчат на Валу і запитувати, наприклад, як ті ставляться до овочів. Перші 5 разів зробити це було важко, соромно, наступні 10 — нормально, а 15— смішно, 20 — супер, 30 — виходило зовсім весело!

Поступово хлопці вже спокійно підходили до абсолютно різних дівчат. Навіть до пафосних, які носять дорогі речі, до яких треба під\'їжджати на "Феррарі", вони знаходили підхід і нормально спілкувались. Оскільки місто у нас не дуже велике, чутки потроху ширилися, їх почали впізнавати на вулиці. Ось так народжувався клуб. А його організатори почали займатися безпосередньо пікапом, тобто, знайомством на вулиці. У так званій школі зараз нараховується близько 40 учнів. А справжніх пікаперів у Чернігові небагато — лише п\'ять. Усіх інших, тих, які ще вчаться, називають падаванами. З англійської "пікап" перекладається, як "спіймати"

Як вони заворожують дівчат

Все починається задовго до знайомства. Наприклад, з погляду, з ходи. Коли бачиш, що хлопець йде енергійно, що на обличчі сяє усмішка, він дивиться тобі у вічі не секунду і не дві, а більше і не відводить погляду, то ти, безперечно, звернеш на нього увагу і теж усміхнешся. А потім він підійде до тебе і скаже, наприклад: "Привіт! Тобі не набридло бігати?" А ти у відповідь: "За ким?", а він тобі: "За мною,уві сні" або ще щось на зразок цього. Не сумнівайся, ти зустріла пікапера.

Або він може сказати, наприклад, що проводить соціологічне опитування. Починає цікавитись, які події порадували за останній тиждень.

Ось і познайомилися. Хлопець взяв номер телефону. А що далі? Знову ж таки, домовитись про побачення — це теж мистецтво. Де зустрітися? Куди піти? Як його краще за все провести?

Чи потрібно брати з собою квіти і які? Відповіді на всі ці запитання знає кожен пікапер. Пікап — це, до речі, ще й мистецтво робити все за максимально короткий проміжок часу. Є така межа, яка зветься "крышеснос": на одному з побачень дівчину приводять у якесь неординарне місце. Наприклад, пропонують покататися на конях, а потім посидіти біля Катерининської церкви, дістають келихи, відкорковують шампанське... Або вручають тобі коробку, ти відкриваєш, а звідти вилітає безліч різнокольорових кульок, і до останніх двох прив\'язана троянда. Це все буде для дівчини таке ж приголомшливе, як вибух гармати на Валу. Однак це ще не все. Пікапери знають, чому виникають сварки між близькими
людьми та як усе залагодити. Одне слово, це ще ті Казанови!

Декілька секретів

На жаль, у натовпі пікапера не так вже й легко вирізнити за зовнішніми ознаками. Більше того, майже неможливо. Вони виглядають, як пересічні люди. Зі смаком і некрикливо зодягнені

— Чому іще вчать у школі пікапу? Тому, наприклад, що брехня вбиває кохання, а щирість вбиває його ще швидше. Через це у пікапі брехні, як брехні, немає, це такий собі флірт, — розповідає Павло.
Ще одне з правил — так звана екологічність. Грубо кажучи, це коли хлопець і дівчина розлучаються, залишаючись друзями. Це треба зробити так, щоб людина, з якою був пікапер, залишилася у стані кращому, аніж була до зустрічі з ним. І, мабуть, найприємніше для дівчат при розлуці не буває пафосних сварок на зразок "Іди геть!". Усе відбувається по-дружньому і спокійно.

Як ЦЕ відбулося на моїх очах
Олександр і Павло вирішили мені продемонструвати "як працюють професіонали" А я залишилась просто спостерігати.
Спочатку вони підійшли до двох дівчат біля Катерининської церкви і за 15 хвилин вже мали їхні телефони. Дівчата (а вони проходили повз мене) були сповнені найкращих вражень і обговорювали те, що відбулось. Одна порада хлопцям від піка-перів: коли просите номер телефону, не записуйте його самі собі на мобільний. Краще запропонуйте дівчатам блокнот і ручку, аби вони вам записали. Це краще "працює"

Я пішла за хлопцями, не видаючи, що з ними. І через 10 хвилин у них було ще 2 телефонні номери вже інших дівчат. І як це їм вдається — збагнути, чесно кажучи, було неймовірно.
А ще під великим секретом один пікапер розповів мені, що у нього зараз 3 дівчини. Та він продовжує шукати свою, одну-єдину, найкращу...

Ось такі, виявляється, є в Чернігові Казанови. З одного боку, з ними завжди весело, є про що поговорити, а з іншого — якщо ти не та єдина, твій кавалер може заворожити тебе, захопити своєю неординарністю, а в один пречудовий день ви станете просто друзями... Добре це чи погано — я й сама поки що не знаю...

Марія Кириченко (щотижневик „Місто” №28)

Хочете отримувати головне у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.